ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ
Село Мала Білозерка (до 1923 року – Верхня Білозерка) лежить у степовій балці – пересохлому руслі колишньої річки Білозерки. Населення становить близько 5 тисяч чоловік. Село знаходиться на відстані 40 кілометрів від районного центру. В багатьох місцях села створено штучні водоймища. На північно-східній околиці села знайдено багаті поклади високоякісної залізної руди. На Малобілозерських землях працює велике промислове підприємство – Запорізький залізорудний комбінат. В селі зустрічається подекуди глина, яку використовують для місцевих потреб.
Засноване село Мала Білозерка на початку ХІХ століття. Першими поселенцями були 13 козацьких сімей із сіл Мохнівки, Кропивного та Сергіївки Стародубського повіту Чернігівської губернії, яким дозволили оселитись на вільних землях
В ті дні цариця Катерина, веліла:
„Так тому і бути!”
В потьомкінських степах Тавриди
Щоб край від турків захистити.
Козацьким поселенцям жити,
В верхів’ях річки Білозерки
Козаки перші заселялись
Скотарством люди ці займались
І землі нові обробляли.
Свої курені поселенці будували в верхів’ї річки Білозерки і назвали слободу Верхньою Білозеркою.
Напередодні реформи 1861 року у Верхній Білозерці, яка стала волосним центром, налічувалось 760 дворів, де проживало близько 5 тисяч чоловік. За даними перепису 1884 року налічувалося 1349 дворів, де проживало 8836 чоловік, а в 1914 році в селі налічувалося 2300 дворів, в яких проживало 18 тисяч чоловік.
Майже 40 років після заснування села в ньому не було жодної школи і тільки в 1845 році відкрито перше однокласне початкове училище, де навчалось 110 дітей заможних селян. В Пантелеймонівському приході, нині територія колишнього колгоспу „Калініна”, початкова школа була побудована в 1892 році. Першими вчителями цієї школи були земський Народний учитель Гервасій Кирилович Слотвинський, дружина священика Барвінська Віра Дмитрівна і сам священик Михайло Барвінський.
З 1892 року по 1918 роки при школі існувала бібліотека, в якій були книги навчальні та релігійна література. В школі працювали випускниці Катеринославського жіночого училища: Наталія Дмитрівна Чепіговська, Пелагея Олексіївна Маяковська та Катерина Михайлівна Коломієць. Усі вони мали звання «Народний учитель Міністерства освіти». Це звання присвоювалось випускницям Таврійського жіного училища. Народними вчителями були - Петро Глодовський та Микола Долгополов. Від церкви на утримання школи виділялись в різні роки різні суми – 25, 10, 8, 6 карбованців. Від Волості – 91, 35 крб. У 1913 році від волості було віділено на потреби школи 103 крб. 85 коп. на ремонт будівлі. Попечителями школи були жителі общини Петро Климентійович Телюпа та Євдоким Терентійович Гладкий .
За даними перепису 1884 року лише восьма частина населення вміла читати і писати. У трьох початкових школах навчалося 250 дітей, в тому числі 20 дівчаток. У 1907 році в Верхній Білозерці діяло вже 22 початкових школи різного типу, в яких 25 вчителів навчали 1268 дітей. З початком І світової імперіалістичної війни, коли в армію забрали 50% чоловіків і потреба в робочих руках набагато збільшилася в школах майже не залишилося учнів.
Після перемоги Жовтневої революції були утворені Вознесенівська, Хрестовоздвиженська та Пантелеймонівська сільські Ради.
У березні 1923 року Верхню Білозерку було перейменовано на Малу Білозерку.
Виконуючи Декрет Ради народних комісарів, в 1918 році наша школа продовжувала своє функціонування, але була відокремлена від церкви. Викладання в школах віровчення і відправлення культів суворо заборонялося і не допускалося. З 1918 року священникам-вчителям зарплату не виплачували. Часи були непевні, влада в селі переходила з рук в руки: від червоних до білих, від білих до махновців, - але школа продовжувала працювати. Директором школи до 1930 року був Тищенко Михайло Кононович.
З 1930 по 1941 рік директором школи був Прищенко Іван Федорович. Разом з ним працювала його дружина Олена Парфентіївна, вчителька початкових класів. Зі спогадів тодішнього учня Сідомона Івана Івановича вчителі в школі змінювалися дуже часто. Майже всі вчителі призначалися в школу з інших місць. В той час працювали вчителями молодших класів Шинкаренко Ольга Іванівна, Довгаль Галина Омельянівна, вчитель математики і креслення – Шалаєв Федір Іванович, вчитель географії – Черненко Семен Маркович, Квітка Катерина Сильверстівна, Павелко Петро Іванович, його дружина Галина Савична, яка викладала німецьку мову, Надія Свиридівна Тимченко, Рубель Яків Петрович - вчитель музики та інші.
Класи були досить великі – за 30 учнів. Коли почалася Велика Вітчизняна війна директора школи разом з комсомольцями-активістами було залишено для підпільнлї роботи, але знайшовся зрадник, який видав всіх активістів, і Прищенко І.Ф. був розстріляний німцями в районі Великої Білозерки в протитанковому рові в 1942 році.
В передвоєнні роки , як згадують колишні учні, велику увагу приділяли фізичній підготовці. Була така вправа „семимильні кроки”, яка дуже подобалася учням. На високому стовбі закріплялося колесо, від якого вниз тяглись канати. Кінець канату зав’язувався навколо стану учня, який потім повинен був робити швидкі кроки.
1943 – 1950 роки.
Директором школи був Шершньов Василь Васильович.
В цей час в школу прийшли працювати недавні фронтовики: Карпенко Григорій Васильович, Бородай Василь Іванович, Штепа Василь Пилипович.
Отримавши освіту вчителя, до рідного села повернулися Балак Галина Яківна, Левченко Лідія Іллівна , Рябчук Марія Федотівна, Шершньова Лариса Василівна (дочка директора школи), Телюпа Харитина Феоктисівна, Монько Григорій Мартинович, Плєннік Ольга Івановна. Майже всі вони все життя віддали учительській праці, пропрацювавши в рідній школі.
Балак Галина Яківна довгий час була завучем школи, а на початку своєї трудової діяльності була делегатом на одному з учительських з’їздів у Києві, де вона виступала від імені молодих вчителів Василівського району. Там пощастило зустрітися і поспілкуватися Галині Яківні з відомим українським поетом Павлом Тичиною
Делегати зїзду вчителів. В центрі Балак Г.Я. та Тичина П.Г
В цей період серед педагогічного колективу працював і батько Балак Г.Я. – Рубель Яків Петрович, який викладав музику. Сам він чудово грав на баяні, скрипці, мав прекрасний слух і ним був створений хор вчителів та учнів школи. Неодноразово вони були лауреатами обласних оглядів художньої самодіяльності. Лариса Василівна Шершньова теж при школі вела драматичний та музичний гуртки. Сама вона чудово грала на гітарі, мандаліні, балалайці.
Виступи , які готували гуртківці, часто можна було побачити в місцевому клубі. В той час школа відігравала головну роль в культурно -просвітницькій діяльності. Організовувалися і поїздки до Асканії Нової , до Києва.
Директор школи Шершньов Василь Васильович разом із сім’єю покинув село Мала Білозерка у 50-ті роки, переїхавши жити до міста Горлівка Донецької області. Його донька, Лариса Василівна, вийшла заміж за сина отця Прокофія, подальше життя її пройшло в Петербурзі.
1950 – 1977 роки
В процесі життєвого розвитку на протязі 1950 – 1977 років склався міцний дружний колектив, який започаткував традиції сучасного шкільного життя. 27 років очолював цей колектив Карпенко Григорій Васильович.
Перший директор Карпенко Г.В.
Його заступником до 1973 року була Балак Галина Яківна, а потім Чайка Ніна Петрівна, яка в 1977 році виконувала обов’язки директора школи. НародивсяКарпенко Григорій Васильович в 1918 році в селі Мала Білозерка. Григорій Васильович почав працювати учителем комбінованого 4 класу в 1937 році. Він був комсомольцем–активістом, приймав активну участь у суспільно – політичному житті села та району. Працював спочатку позаштатним кореспондентом, а потім інструктором районної газети „Червоний степ”. З перших днів війни Григорій Васильович пішов на фронт. Закінчив війну на полях Австрії в 1945 році і повернувся в рідне село, де продовжив працювати в рідній школі. В 1949 році заочно закінчив Одеський педінститут ім. Ушинського. З 1950 року став директором Малобілозерської НСШ № 5.
З 1962 року наша школа стала Малобілозерською восьмирічною школою №3. Педагогічний колектив поповнювався новими вчителями. Чайка (Сніжко) Ніна Петрівна почала працювати вчителем математики з 1960 року, вона родом з Пологівського району. Керкез Катерина Іванівна з 1957 року працювала вчителем фізики. Бойко (Москаленко) Лідія Трохимівна приїхала в дану школу з Білгород-Дністровського району в 1971 році. Шевченко (Божко) Світлана Іванівна почала працювати в даній школі з 1964 року. Левченко (Мельниченко) Катерина Олексіївнапочала навчати дітей українській мові та літературі з 1972 року.
Поповнювалися ряди педагогічного колективу і місцевими випускниками: Вовк (Криворотько) Клавдія Леонтіївна (географ-біолог), Левченко Лідія Іллівна (українська мова та література), Рябчук Марія Федотівна (українська мова та література), Загрудна Надія Василівна (німецька мова), Карпенко Дарія Федорівна (початкові класи), Павелко Анастасія Іванівна (початкові класи), Сідомон Наталія Іванівна (математика), Окопний Сергій Михайлович (початкові класи), Ходус Марія Андріївна (початкові класи), Шевченко В’ячеслав Захарович (музика).
Шевченко В’ячеслав Захарович - організатор хору при Малобілозерському сільському будинку культури. Хор під його керівництвом був Лауреатом огляду художньої самодіяльності. В’ячеслав Захарович залучив до участі в художній самодіяльності майже весь педагогічний колектив.
На протязі багатьох років і директор школи і весь педагогічний колектив мріяли про те, що діти школи будуть навчатися у великій світлій двоповерховій школі. І ось нарешті правління колгоспу прийняло рішення про фінансування новобудови.
В жовтні 1977 року гостинно відчинила двері новобудова Малобілозерської восьмирічної школи №3. Будівництвом опікувалися всі: і колгосп, і будівельна організація, і тодішній директор Карпенко Григорій Васильович.
За проектом школа розрахована на 320 учнівських місць, тому що на той час наша школа була найбільшою серед 8-річних шкіл по району. У 1977 році поріг школи переступили 331 учень, а разом з ним 24 вчителя. Одних випускників – учнів 8 класу - було 52.
За 30 років існування зі стін школи вийшло 784 учня, і за цей же період в школі змінювали один одного 64 педагоги.
Зі спогадів Головко В.М. про Малобілозерську восьмирічну школу № 3
Теперішнє приміщення школи відкривали в 1977 році на день Вчителя, бо до Першого вересня школу не змогли здати до експлуатації, вона була неготова — падало праве крило школи.
Разом з будівельниками всі готувалися до відкриття нової будови школи. Валентина Миколаївна зі своїми першокласниками була рада тому, що вони будуть навчатися у чудовій новобудові.
Лінійка, присвячена відкриттю школи, була дуже урочистою. На ній крім учнів директора, виступили ще й будівельники. Було вручено символічний ключ від школи, який з великою радістю прийняли в свої руки першокласники. З вітальним словом до учнів звернувся голова колгоспу Остах О. М., який виразив надію на те, що школа буде окрасою к–пу „Калініна”.
Проти тих хаток, в яких навчались раніше, ця школа здавалась справжнім палацом.
Право першими зайти в школу надавалося першокласникам і випускникам. Головко Валентина Миколаївна разом зі своїми „першачками” з трепетом в серці переступили поріг школи. (Нам здається: це дуже символічно, що Валентина Миколаївна стала потім директором школи).
Проект Малобілозерської восьмирічної школи № 3
Взагалі, наша школа була розрахована на 320 учнівських місць. Було 8 класних кімнат на сорок учнів кожна. Спочатку учнів нараховувалось в межах 350. Існували паралельні класи. З роками кількість учнів, на жаль, почалась зменшуватися.
Коли Валентина Миколаївна стала працювати директором, в школі нараховувалось 258 учнів. За словами Валентина Миколаївна традиційні свята проводилися постійно. Учні ходили на демонстрації, присвячені 7 листопада (День Жовтневої Революції ) і 1 травня (День міжнародної солідарності трудящих). На ці свята старшокласники збиралися біля школи колоною і йшли до сільради, де проводився мітинг.
Проводилися конкурси між класами на краще оформлення колони. Частина учнів йшла як спортсмени школи. Учні, йдучи, марширували та співали пісні.
Багато старшокласників працювали в колгоспі: збирали фрукти в колгоспному саду, та врожай овочів на полі, пололи, працювали на току. Існувала виробнича бригада, яку очолював молодий вчитель фізкультури Зелінський Віктор Гаврилович. Після закінчення навчального року учні працювали ще на протязі місяця на колгоспних ланах. Від’їзд від школи був о шостій годині ранку. Після закінчення виробничої практики, учні їздили відпочивати на море. Було багато екскурсій, які організовував також Зелінський В.Г. Випускники школи з великою вдячністю згадують про свої поїздки в Ленінград, Москву, Прибалтику, Севастополь, Сочі.
Нова сторінка розвитку Малобілозерської
восьмирічної школи № 3
В 1978-79 н.р. відділ освіти призначив директором школи Кузьменка Олександра Григоровича, а заступником - Саліженко Людмилу Григорівну. Кузьменко О.Г. один з перших директорів в Запорізькій області відкрив експериментальний клас дітей –шестирічок.
З 1980 до 1984 року директором школи працювала Саліженко Людмила Григорівна, а заступником була призначена Крамчанин Валентина Гаврилівна.
Але на жаль не все задумане довелось здійснити. Раптова смерть забрала з життя у 2004 році Комова Володимира Леонідовича. По собі він залишив працю «Нариси з історії села Мала Білозерна». У ній результати копіткого багаторічного пошуку, у ній ретельно зібрані спогади односельців, що стоять поряд з архівними
Педагогічний колектив 1978 – 1979 р.р. відомостями.
З 1989 року колектив Малобілозерської ЗОШ І-ІІ ступенів очолює Головко (Новікова) Валентина Миколаївна,
теперішній директор, у 1974 році після закінчення Донецького педучилища була направлена вчителем молодших класів у Малобілозерську восьмирічну школу №3. Три роки їй ще довелося працювати в старому приміщенні школи. Тут вона зустріла свою долю, народила двох діточок, закінчила Мелітопольський педагогічний інститут, стала вчителем біології. Вчитель вищої категорії, вмілий організатор, вихователь, порадник для дорослих і дітей.Користується великим авторитетом серед жителів села і колективу школи і тому її неодноразово обирали депутатом сільської ради. Валентина Миколаївна продовжує і примножує існуючі традиції школи, піклується про те, щоб і учні і вчителі крокували в ногу з сучасністю.
В 1975 році кафедра фізвиховання ЗДІ дозволила студенту факультету фізвиховання Зелінському В. Г. розпочати педагогічну діяльність в нашій школі.
Ще будучи студентом, Віктор Гаврилович мав високі спортивні досягнення: І розряд з волейболу, член волейбольної команди Збройних Сил Ленінградського військового округу, 1969-70 роки в складі волейбольної команди став чемпіоном України серед команд МЧМ, чемпіон області серед вищих навчальних закладів з волейболу, дворазовий чемпіон області по волейболу спортивного товариства „Колос”. Молодий спеціаліст розгорнув активну спортивно-фізкультурну роботу серед учнівської та сільської молоді. При школі були створені спортивні секції з волейболу, футболу, легкої атлетики для різних вікових груп. Як результат його праці учні школи показували високі спортивні досягнення на районних та обласних змаганнях. На районних змаганнях з легкої атлетики, волейболу, футболу, мініфутболу виборювались майже завжди призові місця, волейбольна команда школи була дворазовим чемпіоном області у 1996 та 2007 роках та багаторазовими призерами області.
Разом з спортивною діяльністю Віктор Гаврилович займався і трудовою діяльністю. В 1978 році він першим в районі організував виробничу бригаду з учнів старших класів. Виробнича бригада працювала на полях рідного колгоспу. Після закінчення польових робіт діти нагороджувалися екскурсійними поїздками. Вони побували у Ленінграді, Києві, Полтаві, Переяславі-Хмельницькому, Корсуні-Шевченківському, Каневі, Бахчисараї, Севастополі, Краснодоні, Бердичеві, Бресті, Сочі, Кам’янець-Подільському. Виробнича бригада була нагороджена грамотою ЦК ВЛКСМ.
За довготривалу і плідну працю у 1999 році Віктору Гавриловичу присвоїли вищу категорію та звання „Вчитель-методист”. Його досвід вивчається вчителями Василівського та інших районів.
Після закінчення Прилуцького педагогічного училища молода енергійна випускниця Карпенко (Прокура) Ольга Олександрівна з 1975 року назавжди пов’язала свою долю з Малобілозерською ЗОШ І-ІІ ступенів. За час своєї роботи вона досягла вершин педагогічної майстерності: отримала звання «Старший вчитель».
Великий життєвий і творчий шлях пройшла в педколективі Горбік Тетяна Володимирівна. Після закінчення десятирічки Тетяна Володимирівна стала на нелегкий педагогічний шлях, почавши працювати старшою піонервожатою в 1978 році. Сьогодні вона працює вчителем зарубіжної літератури та англійської мови, має вищу категорію та звання «Старший учитель». В 2007-2008 н.р. Тетяна Володимирівна брала участь в районному конкурсі «Вчитель року». Вчитель творчо працюючий, користується великим авторитетом серед учнів, вчителів та батьків. З 2000 року колектив обрав Тетяну Володимирівну головою профспілки школи.
Каулько Валентина Андріївна вчитель географії та біології почала працювати в нашій школі з 1983 року. Цей педагог закоханий в свою справу і свою любов до географії та біології передає і дітям. Вона проводить величезну позакласну роботу, залучає дітей до участі в районних та обласних предметних конкурсах. Її учні, Онищенко Рената, Кравчук Євгенія, Мащенко Катерина, стали переможцями Всеукраїнського екологічного конкурсу «Мій рідний край – моя земля» і були нагороджені путівками до столиці нашої Батьківщини міста Києва.
Вона є керівником екологічної групи «Первоцвіт», яка опікується збереженням природи нашого села.
Рідну мову та літературу викладала з 1982 року Сопіна Лідія Іллівна. На сьогоднішній день вона має педагогічний стаж 25 років. За сімейними обставинами Лідія Іллівна змушена була покинути школу на декілька років. Але любов до школи, до дітей повернула її в наш колектив.
Після закінчення Чернігівського педагогічного інституту до нашої школи прибула працювати вчителька початкових класів Луценко Марія Іванівна. Добра і лагідна як мама, але разом з тим вимоглива і справедлива. За роки своєї праці в колективі вона зростала творчо, застосовуючи різноманітні форми і методи у навчанні і вихованні учнів.
Назавжди поріднилася з нашою школою вчителька рідної мови та літератури Левченко Катерина Олексіївна. Не одне покоління випускників з глибокою вдячністю згадують велику вимогливість та професійну майстерність Катерини Олексіївни. Здобуті міцні знання з української мови та літератури допомагали учням ставати студентами вищих навчальних закладів.
Зелінська Клавдія Миколаївна після закінчення Запорізького педагогічного інституту повернулася в рідну школу працювати вчителем історії. На початку своєї трудової діяльності вона працювала вихователем групи продовженого дня, а з 1991 року по 2006 рік була незмінним заступником директора школи з навчально-виховної роботи. На цій посаді Клавдія Миколаївна творчо і натхненно, впроваджуючи в навчально-виховний процес інноваційні технології. В 2005 році на базі нашої школи був проведений семінар заступників директорів шкіл, на якому був присутній Логвін В.Л., завідувач лабораторії управління НМЦ психології і соціології освіти ОІППО
З 1977 року по сьогоднішній день незмінним бібліотекарем школи є випускниця нашої школи Недоруєва Ольга Денисівна. Ольга Денисівна доклала багато зусиль, щоб зберегти фонд бібліотеки і поповнити його. На даний період площа шкільної бібліотеки становить 31 кв.м. Читального залу і книгосховища немає. Книжковий фонд бібліотеки налічує 5428 екземплярів. Постійно ведеться робота по популяризації книги, діти з задоволенням відвідують шкільну бібліотеку. Стало доброю традицією - на згадку своїм молодшим товаришам кожен випускний клас школи дарує книги в шкільну бібліотеку. Не забувають свою школу і випускники-письменники. Вони подарували шкільній бібліотеці свої книги: Резніченко Г.І. книги „Орден за бой”, „Бригадир”; Чудновець О.М. – „Украина.Страницы забытой истории».
Недовгий час в школі працювали: Борисенко Олена Петрівна, Борисенко Григорій Карпович, Шматко Наталія Василівна, Сухомлин Марія Іванівна, Саліженко Тетяна Іванівна, Овдієнко Світлана Анатоліївна, Зірченко Ігор Володимирович, Зірченко Ірина Львівна, Авдєєв Олександр Олекандрович, Авілова Ніна Симонівна, Прозорова Людмила Дмитрівна, Сало Антоніна Єгорівна, Жмиря Валентина Григорівна, Сало Іван Семенович, Малиш Віра Луківна, Мазна Єлизавета Іванівна, Самофал Інна Миколаївна, Магденко Олена Анатоліївна, Мальована Лариса Іванівна, Ончева Любов Петрівна, Битківська Марія Василівна, Кругляк Любов Миколаївна, Сухомлин Світлана Іванівна, Рудик Олена Борисівна, Бородіна Алла Миколаївна, Борисенко Лариса Іванівна, Малєєв Володимир Іванович, Нечипурук Анатолій Калістратович, Богдан Віктор Григорович, Червоненко Ольга Василівна, Овдун Тамара Олексіївна, Чувалова (Морозова) Надія Петрівна.
Заступником директора школи з 2006-2007 н.р. працює випускниця нашої школи Карнаш Світлана Анатоліївна. Молода, енергійна, наполегливо оволодіває педагогічною наукою, тому й отримала вже другий диплом про вищу освіту. Використовує педагогічний досвід своїх старших колег, творчо підходить до виконання кожної справи. Користується повагою дітей та педколективу.
Багато випускників школи обрали для своєї діяльності нелегку педагогічну ниву. 26 випускників різних випусків стали педагогами, з них 6 випускників нині працюють у нашій школі: Карнаш С.А., Бендес А.Г., Мурко А.Г., Котленко О.М., Тимошук М. М., Кравчук Л. В., Кірюта Н.М. Наш колектив пишається тим, що наші випускники обрали для себе дуже багато потрібних професій: лікарі, менеджери, економісти, фінансисти, юристи, програмісти.
Нерозривними ниточками пов’язана доля жителів нашого колгоспу із нашою школою. Не одне покоління випустили зі стін школи вчителі. На протязі багатьох років школа є центром духовного та культурного життя нашої сільської громади. Допоки існує школа, доти є впевненість у майбутньому.
Колектив Малобілозерської ЗОШ І-ІІ ступенів
Моїй рідній школі.
Летять роки, немов лелеки, зграями,
не рік, не два, а зразу 30 літ
минули вмить. Лиш іноді згадаємо
шкільний поріг з минулого привіт.
Ще вчора ми малими пташенятами
Веселим щебетом здіймали галас в школі,
Злітались в класи, дзвоником налякані...
А зараз, які різні у нас долі!
Коли пішли ми з рідного порогу
В жорстокий світ буденного життя.
Кожен почав шукати свою дорогу,
Для нас уже не буде вороття.
Спасибі, тобі рідна, школа-нене,
Що знов зігріла нас своїм крилом.
Як у дитинстві щиро дзвоник лине
І стіни дихають знаннями і добром.
Для школярів завжди будеш фортецею
Незламною, міцною від наук,
Бо є в тебе душа і серце є,
Піднесений завжди бадьорий дух.
День зустрічей, день посмішок для нас.
Шле найтепліші, щирі побажання
20 випускний бешкетний клас.
(Випускниця Тищенко А.)
Видатні випускники школи
Чудновець Олександр Миколайовичнародився 17 листопада 1960 р. в селі Мала Білозерка в Запорізькій області. З 1979 по 1989 проходив службу на кораблях Двічі Червонознаменного Балтійського флоту. Учасник 5 Бойових служб. Дослідник військово – морської історії. В наш час є керівником сектора пошукових робіт Київської суспільної організації «Товариство ветеранів розвідки ВМФ». Автор ряду публікацій по історії військово – морського флоту. Вийшла його книга «Украина. Страницы забытой истории».
Резніченко Григорій Іванович народився 18 серпня 1934 року в селянській сім’ї села Мала Білозерка Запорізької області. Переніс окупацію німецько-фашистської навали з жовтня 1941р. по жовтень 1943 років. Після війни закінчив нашу школу. З 12 років почав працювати в колгоспі. Після закінчення будівельного технікуму був направлений на роботу в Узбекистан.
З 1961 року почав займатися журналістською діяльністю. В 1965 році закінчив Ташкентський політехнічний інститут, захистив диплом інженера-механіка.
В 1972 році готував комплексну виставку «Советская молодежь». Влітку 1973 року був направлений ЦК ВЛКСМ в Канаду та США замісником генерального директора виставки, яка протягом року проходила в Монреалі та 6 містах США: Вашингтон, Петсбург, Хьюстон, Канзас, Денвер, Сан-Франциско.
З 1975 по 1989 роки - член редколегії журналу «Новый мир». В ці ж роки завідував відділом публіцистики, був відповідальним секретарем журналу. Член Союзу журналістів і Союзу письменників СРСР, а з 2002 року - Союзу російських письменників.
Оповідання, повісті, статті друкувалися в журналах «Дружба народов», «Октябрь», «Звезда Востока», «Новый мир», «Молодая Гвардия», «Советский писатель», «Молот», «Вокруг света», «Таллин», «Вітчизна». В видавництвах «Молодая гвардія», «Молот», «Советский писатель», «Политиздат», «Детская литература» вийшло більше 10 книг. Серед них збірки оповідань на воєнну тематику «Машины, ставшие памятниками», «Орден за бой», книга «Дома и в гостях», а також повісті «Выйдешь над Черным морем», «Вся жизнь – небу», «Бригадир», «Космонавт – 5», книга оповідань «Последние американцы».
Найбільш активна творча і літературна діяльність припадали на період з 1972 по 1992 роки.
З 2001 по 2003 роки – головний редактор видавництва «МК - Періодика». За цей час вийшли в світ три книги в трьох серіях «Современная библиотека для чтения», «Государственные тайны» и «Ученные России - детям».
Кравчук В.С. з сім’єю
Кравчук Володимир Степанович - народився в 1957 році в селі Мала Білозерка. Після закінчення школи вступив до Рязанського десантного училища, яке закінчив з відзнакою. Пізніше закінчив академію імені Фрунзе та Академію Генерального штаба також з відзнакою. Воював в гарячих точках. Нагороджений 4 орденами. З 2008 року - заступник губернатора Рязанської області.
Шовгенюк В.В. зі своїм екипажем
Шовгенюк В’ячеслав Васильович- народився 10 листопада 1970 року в селі Мала Білозерка в сім’ї колгоспників. В школі дуже захоплювався спортом і точними науками. Після школи став студентом Кіровоградського Вищого льотного училища, яке закінчив в 1993 році.
Свою трудову діяльність розпочинає ІІ пілотом на борту літака АН – 12 грузовий.
З 1999 року стає другим пілотом пасажирського літака ТУ – 154.
В 2004 році став командиром літака ТУ – 154.
З 2006 року призначений командиром аеробусу - 320 , працює на міжнародних авіалініях.
Шулежко Анатолій Максимович – директор Криворізького металургійного комбінату .
Луценко Віра Григорівна - доцент кафедри гінекології, м. Кіровоград.
Сідомон Лідія Іванівна - прокурор м. Кривий Ріг.
Багато учнів нашої школи стали лікарями, вчителями, інженерами, агрономами.
Учні нашої школи, які нагороджені орденом Трудового Червоного прапора: Пекло В’ячеслав Сергійович , Телюпа Василь Данилович, Сідомон Галина Григорівна, Дужик Лука Сергійович, Шило Алла Олексіївна, Ходус Микола Іванович, Кирюта Тетяна Макарівна, Борисенко Віктор Іванович, Головко Лідія Олексіївна, Карпенко Микола Григорович, Стороженко Федір Макарович.
Отримали медалі: Рябчук Галина Іванівна, Чигрин Любов Федорівна, Нехорошев Анатолій Сергійович, Кравчук Надія Іванівна, Димна Надія Сергіївна, Сухомлин Катерина Романівна та інші.