Історія закладу

Наша сільська школа має глибоке коріння, свою історію. Як започаткувалося шкільництво, освіта, культура і духовність рідної землі – села, якому в 2021 році, згідно першої писемної згадки, виповниться 396 років?

(Дані відомості взяті з документів Центрального  державного історичного архіву України в місті Львові, а також з переказів старожилів)

У XVIII – на початкуXIX століття про шкільництво рідного краю мало що відомо. В документах Йосифінської (1787 рік) та  Францисканської (1820 рік) метрик замість підписів лисичницькі війти і присяжні ставили хрестик. Грамотними в селі були лише пан, урядник, писар громади, священик громади та дяк.

Починаючи з 1839 по 1857 рік, за часів панщини при церкві в Лисичниках  була парафіяльна школа. 

Парафіяльну школу закінчив уродженець хутора Вовчків (в околицях Лисичників) Григорій Тимчук, який після закінчення Коломийської гімназії став першим народним вчителем в селі Колодрібка. Вчителював він у 1862,1877,1878,1880 роках. У 1902 році вмісті Стрию  вийшла друком його збірка поезій «Віночок на спомин родині».

В Лисичниках збудовано школу в кінці 70-х років ХІХ століття. Відомо, що 1895 року тут була однокласна державна школа з руською, тобто  українською мовою навчання. Це була 2- поверхова школа, споруджена з випаленої цегли. Біля неї стояв восьми метровий стовп з дзвоном , що скликав дітей до школи. Перша школа знаходилася  на площадці між лівим берегом  потоку і продуктовим магазином.

Першою вчителькою в селі за австрійських часів була Розалія Сюдаківна. Після неї вчителювала Емілія Кручковська, Ернестина Котлярчук і Петро Кальмук.

В роки Першої світової війни школу в Лисичниках було зруйновано. Відновлено навчання в сільській читальні «Просвіти». Після воєнного лихоліття в Лисичниках деякий час дітей вчили  Ернестина Котлярчук та Красій. А після них вчителювало подружжя  Євгенія Кириловича та Марії Іванівни Дольницьких. За часів Австрії  навчання провадилося протягом 6 років. В часи Польщі дітей  навчали польською та українською мовами. Це  була  утраквістична форма навчання.

20 березня 1904 року з допомогою отця–порха  Івана Білоруського, котрий  у 1898 році будував церкву в Лисичниках, відкрито читальню «Просвіта». Відразу до товариства записалося 63 особи. Головою читальні став Онуфрій Вігілюк, а його заступник Григорій Проків. 

 Приміщення, де збиралися члени «Просвіти»,знаходилася на  другому поверсі сільської школи. Там було дві кімнати. Сюди приходили люди, яким було небайдуже українське слово, українська пісня. Тут вони слухали «Кобзар» Шевченка, твори Лесі Українки, Івани Франка, Ольги Кобилянської. З того часу національно-патріотичне виховання в селі пішло швидкими кроками.

З ініціативи членів «Просвіти» в селі були створені драматичні гуртки. Керівником драматичного гуртка був Гриценко Михайло Никифорович. На перших порах спеціального приміщення для того, щоб ставити вистави не було. Тому вистави показували  у стодолі односельчанки Гриценко Павліни. Вистави були платними (ціна 10-20 грош). За кошти зібрані з вистав, а також кошти зібрані під час «Фестин», в селі  було збудовано читальню. Її  добудували до сільської школи.

Також в селі діяв дитячий драматичний гурток. Його керівником був член  сільського товариства «Просвіта» Олійник  Іван Михайлович.

Члени просвіти організували кооператив. Він знаходився на території господарства Мацьків Миколи.

Чимало наших односельчан, вихованих школою, церквою, читальнею, боролися за Україну, будучи січовими стрільцями Легіону Січових Стрільців, воїнів УПА, УГА. 2 січня 1918 року отаман УСС Тарновський нагородив бронзовою медаллю хоробрості стрільця Миколу Данильчука – уродженця нашого села. До 60 –річчя УПА появилася на світ книга Нестора Мизика «За тебе свята Україно», де поміщено матеріали й про наших односельчан.

В умовах радянської влади у 1956 році, коли йшла атеїстична пропаганда, вчитель початкових класів Богдан Олексійович Прокіпчук зумів організувати і навчити «Вертеп». Цей «Вертеп» ходив хатами Лисичник і Голіград. Треба було мати  сміливість, щоб це роботи.

Отож, школу в Лисичниках було збудовано у 1952 році. Це була семирічка. Першим директором було призначено Хомишина Пантелеймона Григоровича. У школі навчалися не тільки лисичницькі діти, а й з навколишніх сіл. На той час у 7 –му класі навчалося 32 дітей.

Наступним директором був Швалюк Д.І. Пізніше призначили Синютку Михайла Дмитровича.

У 1962 році школа стала восьмирічною. Її очолив Бабійчук М.І. Потім на посаду директора  школи призначили Килимник Ольгу Олексіївну.

У 1965-66 навчальному році у школі навчалося 113 дітей. З кожним роком кількість дітей збільшувалася і в 1970-71 навчальному році вона становила – 137 учнів. В той час школою керував Левак Іван Андрійович.

Починаючи з 1977 навчального року кількість дітей дуже зменшилася і на сьогодні вона коливається в межах 40 учнів.

Наступними  директорами  у школі  працювали – Медицький В.А., Мацьків Іван Михайлович, Олійник Михайло Іванович  (1995-2007р.р.), Рикуник Галина Іванівна (2007-2017 р.р).

Золотої вересневої пори 2002-го року школа святкувала свій піввіковий ювілей. 

Це була особлива подія в історії школи, в історії села. Концертна програма приурочена 50- річчю школи, проходила під гаслом – «Зорепадом летять роки».

 Все що відбувалося 1 вересня 2002 року, потрапило в шкільний літопис , на сторінки газет та радіопередач. З нагоди золотого ювілею багато цінного було подаровано гостями до шкільної бібліотеки, спортивного залу та власне приміщення школи.

Нові часи ставлять нові акценти в справі навчання і виховання підростаючого покоління. Реалізовуючи державні програми в освітній галузі педагоги  школи разом з батьківським колективом намагаються створити комфортні умови для роботи і відпочинку учнів. Результатом такої співпраці стало спорудження власного водогону та внутрішньої вбиральні у 2012 році , заміна вікон на металопластикові у двох навчальних корпусах школи у 2014 році. 2015 рік ознаменувався участю школи у міжнародному проекті: «Розвиток спрямований на громаду», завдяки чому замінено покрівлю, підлогу та внутрішні двері у корпусі початкової школи, утеплено фасад та горище.

На даний час  залишається проблемним опалення класних кімнат.

Сьогодні школа в селі Лисичники переживає нелегкі часи. Пов’язано це насамперед із зменшенням населення, а, отже, і зменшенням кількості учнів у школі .  У 2020-2021 навчальному році  у школі функціонують 5 класів (з них два класи-комплекти) та  три індивідуальні групи  по 3 учні в кожній, навчаються 33 учні, працює 14 педагогів. Директор школи – Рикуник Олександра Михайлівна, очолила школу у 2017 році. Педагогічний колектив школи – це творчі люди з великим досвідом, які всі свої знання та вміння готові віддати дітям , котрі в майбутньому з гордістю згадуватимуть свою школу як «Найкраще місце на землі».