Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства»  домашнє насильство  – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишніми нинішніми подружжями, або між іншими особами, які спільно проживають (виживали) однією сім’єю, але не передаються. (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє населення, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Які є види домашнього насильства?

Домашнє насильство проявляється в різних формах:

Психологічне насильство – словесні образи, погрози, в тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, постійний психологічний тиск, намагання вас тримати в постійній психологічній тривозі.

Фізичне насильство – ляпаси, стусані, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне заповнення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці.

Економічне насильство – зберігання житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення вас без ліків.

Сексуальне насильство – примушування до зайняття сексом без згоди, змушування робити неприпустимі для особи речі сексуального характеру, відео та фото зйомки сексуального характеру.

Усі види насильства небезпечні, тому що будь-який з них може призвести до розладів психічного здоров'я або навіть до смерті.

Як діяти у випадку домашнього насильства або його загрози?

• розповісти про насильство тим, хто може допомогти;

• продумати дії на випадок повторного насильства;

• місце розташування, куди можна піти у випадку загрози насильства;

• домовитися із сусідами, щоб вони викликали поліцію, якщо починають крики з квартири;

• виберіть номери телефонів місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку.

«Гарячі лінії» | телефони довіри:

• Поліція, екстрений номер виклику поліції (повідомити про злочин чи правопорушення) – 102;

• Національна гаряча лінія з протидії домашньому та гендерно зумовленому населенню – 15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону);

• Національна гаряча лінія з попередження домашнього населення, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 116-123;

• Національна дитяча «гаряча лінія» – 116-111;

🔹 Онлайн-інформаційна хвилинка «Стоп насильству!»

🔹 Флешмоб  із фіолетовими символами 💜(зроби фото без обличчя, прікріпи на дошку).

🔹 Вікторина «Дитина і домашнє насильство» 

🌍 Символ акції – фіолетова стрічка. Фіолетовий колір символізує солідарність та підтримку постраждалих.

📢 Якщо ти або хтось із знайомих потерпає від насильства – не мовчи! Допомога поруч.

Разом ми можемо зупинити насильство 💜

Сучасні діти — особливо діти з ООП — щодня взаємодіють із величезною кількістю звуків, світла, запахів та рухів. Для деяких з них ці стимули можуть бути надто інтенсивними, що призводить до сенсорного перевантаження. Важливо вчасно помітити перші ознаки та знати, як допомогти дитині відновитися.

📌 Що таке сенсорне перевантаження?

Сенсорне перевантаження виникає тоді, коли дитина отримує більше сенсорної інформації, ніж її нервова система може опрацювати.

Це може бути пов’язано з шумом, яскравим світлом, дотиками, великою кількістю людей або навіть запахами.

📌 Як розпізнати сенсорне перевантаження?

Ознаки можуть відрізнятися залежно від віку та особливостей розвитку дитини, але найчастіше це:

• дитина затуляє вуха, очі або ховається

• стає дратівливою, плаксивою, агресивною

• різко змінює поведінку: кричить, падає на підлогу, уникає контакту

• починає швидко рухатися, бігати, крутитися або навпаки — завмирає

• посилюється чутливість до дотику, шуму, світла

• говорить «болить голова», «занадто голосно», «не хочу тут бути» (якщо може це висловити)

Розпізнати ці сигнали — перший крок до підтримки.

📌 Як допомогти дитині під час сенсорного перевантаження?

1. Створіть безпечне місце

Заберіть дитину з подразнюючого середовища. Це може бути тихий куточок, сенсорний простір або просто інша кімната.

2. Мінімізуйте стимули

• приглушіть світло

• зменште шум

• приберіть зайвих людей або предмети

Іноді варто просто вимкнути телевізор чи музику.

3. Пропонуйте регулюючі сенсорні дії

• глибокі натиски (обійми за згодою)

• важкі ковдри або жилети

• ритмічні рухи: погойдування, ходьба

• антистресові іграшки, жувальні прикраси

Ці дії допомагають нервовій системі «заземлитися».

4. Говоріть коротко та спокійно

«Я з тобою»

«Все добре, зараз відпочинемо»

Короткі фрази працюють краще, ніж довгі пояснення.

5. Допоможіть назвати почуття

Навіть якщо дитина не говорить, можна моделювати:

«Тобі занадто шумно. Давай знайдемо тихе місце».

Це навчає дитину поступово розуміти свої реакції.

📌 Що можна зробити наперед, щоб уникнути перевантажень?

• Створити сенсорний профіль дитини — які стимули допомагають, а які перевантажують

• Використовувати візуальні розклади, щоб дитина знала, що її очікує

• Навчати дитину просити «перерву» або «тихе місце»

• Переходити до нових середовищ поступово

• Завжди мати «сенсорну аптечку»: навушники, жуйку, сенсорну іграшку

💜 Пам’ятайте

📍Сенсорні перевантаження — це не капризи і не «погана поведінка».

📍Це сигнал нервової системи про те, що їй зараз занадто важко.

Коли батьки і фахівці реагують уважно та спокійно, дитина відчуває підтримку і поступово навчається краще справлятися зі своїми відчуттями.

Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.

Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.

Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:

🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.

🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.

🔸 Депресія – це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.

🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.

Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями

Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.

🔸 Контроль та уникнення

Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.

Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога. 

🔸 Пригнічені та витіснені почуття

Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє. 

Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.

🔸 Ізоляція афекту

Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці. 

🔸 Втрата орієнтирів

Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.

Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.

Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.

Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.

🛑Перед початком:

🤗Прийміть: це не виховна година, а спільний час

🤗Домовтесь про правило без критики та оцінок

🤗Оберіть 1–2 активності, не більше

🤗Дайте підлітку право відмовитись або змінити гру

🛑Під час

🙂Говоріть простими словами

🙂Слухайте більше, ніж питаєте

🙂Діліться і власними відповідями

🙂Дозволяйте паузи та тишу

🎲 ІГРИ ТА ВПРАВИ (без світла)

📝1. «Три речі про мене»

Як грати:

Кожен по черзі називає:

⭐️1 річ, яка зараз радує

⭐️1 річ, яка втомлює

⭐️1 річ, за яку вдячний

Для чого: емоційна близькість, довіра

Порада: батьки починають першими

🤔2. «Якби я був…»

Як грати:

Запитання по черзі:

⭐️Якби я був твариною — якою і чому?

⭐️Якби я був погодою сьогодні?

⭐️Якби наша сімʼя була фільмом — яким?

Для чого: мʼякий діалог, гумор, самовираження

🩷3. «Теплі спогади»

Як грати:

Кожен згадує:

⭐️момент, коли відчував підтримку в родині

⭐️спільний смішний або теплий спогад

Для чого: відчуття «ми разом», безпеки

🫶4. «Я ціную в тобі…»

Як грати:

Кожен говорить сусіду:

🙂«Я ціную в тобі …»

Правило: без жартів і сарказму

Для чого: підвищення самоцінності підлітка

📝5. «Питання без правильних відповідей»

Приклади питань:

⭐️Що допомагає тобі заспокоїтись?

⭐️Коли ти відчуваєш себе собою?

⭐️Що ти хотів(ла) б, щоб дорослі краще розуміли?

Для чого: глибший контакт

Порада: не коментувати відповіді

🧘6. «Сімейний ресурс»

Як грати:

Запитання:

⭐️Що нас тримає разом у складні моменти?

⭐️У чому сила нашої родини?

Для чого: формування відчуття опори

🛑КОРОТКІ ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

🤗Підліток може мовчати — це теж участь

🤗Не виправляйте емоції («не переживай»)

🤗Навіть 10–15 хвилин мають значення

🤗Регулярність важливіша за ідеальність

Попереду — кілька днів відпочинку, радості, прогулянок і святкового настрою. Щоб ці канікули залишили після себе лише приємні спогади, ювенальна поліція нагадує прості, але дуже важливі правила безпеки 💙💛

🏠 Безпека вдома

Залишаючись удома без дорослих, не відчиняйте двері незнайомцям 🚪❌, не користуйтеся електроприладами без дозволу та не експериментуйте з вогнем 🔥. Пам’ятайте: обережність — ваша найкраща суперсила 🛡️

🚦 На вулиці та дорозі

Будьте уважними пішоходами, особливо в сутінках 🌙. Використовуйте світловідбивні елементи ✨, переходьте дорогу лише у дозволених місцях і не відволікайтесь на телефони 📱❌

🛷 Зимові розваги — без ризику

Катайтеся на санчатах і лижах лише у безпечних місцях 🛷🎿, якомога далі від доріг і водойм. Не виходьте на лід — навіть якщо здається, що він міцний ❄️⚠️

💻 Онлайн-безпека

Під час канікул часу в інтернеті стає більше — будьте обачними 🌐. Не спілкуйтеся з незнайомцями, не довіряйте «вигідним пропозиціям» та не поширюйте особисту інформацію 🔒

🤝 Поруч завжди є допомога

Якщо відчуваєте небезпеку, тиск або бачите щось підозріле — не мовчіть. Звертайтеся до батьків, вчителів, ювенального поліцейського або телефонуйте 102 ☎️

🎁 Нехай зимові канікули будуть теплими, радісними та БЕЗПЕЧНИМИ!

Бережіть себе і своїх близьких 💙❄️

Щоб розвинути емоційну стійкість дитини, навчіть її розпізнавати та називати свої емоції, будьте позитивним прикладом, показуючи, як конструктивно справлятися з почуттями, забезпечте безпечне середовище та встановіть чіткі рутини; також допомагайте їй розвивати навички вирішення проблем та реалістичного мислення, щоб впевнено долати труднощі. 

1. Навчання розпізнавати емоції

Називайте емоції: Допомагайте дитині називати свої почуття («Ти засмучений», «Ти злишся?») під час читання книг або перегляду мультфільмів.

Використовуйте вибір: Якщо дитині складно, запропонуйте варіанти («Ти відчуваєш сум чи розчарування?»).

Практикуйте в спокійний час: Обговорюйте емоції, коли дитина спокійна, а не під час кризи. 

2. Ваш власний приклад (Моделювання)

Показуйте, як ви почуваєтесь: Говоріть про свої емоції («Я засмучена, бо дощ, але спробую ще раз завтра»).

Вирішуйте конфлікти мирно: Дитина вчиться, бачучи, як ви справляєтеся з труднощами з терпінням. 

3. Створення підтримки та безпеки

Здорове середовище: Забезпечте атмосферу любові, підтримки та безпеки вдома.

Чіткий розпорядок дня: Регулярний сон, харчування та фізична активність зміцнюють емоційний стан.

Тактильний контакт: Часті обійми та фізичний контакт заспокоюють. 

4. Розвиток навичок подолання

Навички вирішення проблем: Вчіть дитину робити маленькі кроки для досягнення мети, щоб вона відчувала контроль над своїм життям.

Реалістичне мислення: Навчіть шукати факти, щоб підтвердити чи спростувати негативні думки.

Самостійність: Дозволяйте дитині брати відповідальність та вирішувати проблеми самостійно (з вашою підтримкою).

Позитивні дії: Покажіть, що невдача – це не кінець, а можливість спробувати ще раз.

Найвищою цінністю будь — якої держави, у тому числі й України, є людина, її життя і здоров’я, честь, і гідність, недоторканність та безпека. Життєве неблагополуччя може бути спричинене різними факторами, зокрема перебування людини у ситуації торгівлі людьми або ж у зв’язку із вчиненням насильства в сім’ї.

З метою привернення уваги до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми проводиться акція «16 днів проти насильства». Мета акції — привернути увагу громадськості до проблеми насильства в сім’ї щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, рівних прав чоловіків та жінок, а також збільшити розуміння та обізнаність про проблему насильства та шляхи її вирішення, сприяти утвердженню ненасильницької ідеології в українському суспільстві.

Упродовж 16 днів, з 25 листопада до 10 грудня, акцентується увага на важливості подолання будь-яких форм насильства у громадській чи приватній сферах, що є порушенням прав людини.

Дати початку та завершення акції вибрані не випадково, вони створюють символічний ланцюжок:

• 25 листопада — Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок,

• 29 листопада — Міжнародний день захисників прав жінок,

• 1 грудня — Міжнародний день боротьби зі СНІДом,

• 2 грудня — Міжнародний день за відміну рабства,

• 3 грудня — Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями,

• 5 грудня — Міжнародний день волонтера,

• 9 грудня — Міжнародний день боротьби з корупцією,

• 10 грудня — Міжнародний день прав людини.

Насильство в сім’ї — це результат свідомих агресивних дій одного члена сім’ї щодо іншого. Насправді правопорушники втрачають контроль в результаті внутрішнього психічного та психологічного розладу; «причина», яка провокує насильницьку поведінку, не має великого значення.

Насильство в сім’ї є однією з найактуальніших соціальних проблем, з якою зустрічається велика кількість населення. Нині Україна потерпає від жорстокої соціальної і моральної кризи, що, в першу чергу, породжені нестабільною економічною ситуацією. Сімейне насильство в Україні усе ще залишається латентним явищем, яке виходить на поверхню тільки тоді, коли приховати проблему вже неможливо.

У законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017) визначаються форми домашнього насильства:

• фізичне насильство — форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

• сексуальне насильство — форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

• психологічне насильство — форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

• економічне насильство — форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Якщо ви чи ваші рідні стали жертвами насильства, пам’ятайте: за допомогою завжди можна звернутися!

Куди звертатися за допомогою, якщо стали жертвою домашнього насильства:

• викличте поліцію за номером 102

• зателефонуйте на Національну «гарячу лінію» за номером телефону: 0 800 500 335 або з мобільного 116 123

Деякі батьки говорять про те, що їхня дитина не хоче навчатися та сподіваються, що зі зміною школи зміниться мотивація до навчання. Як правило, дитина не хоче відвідувати школу де їй нецікаво, де вона не отримує задоволення від шкільного процесу.

Мотив (лат. motus – рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини.

Інтерес – це наявність пізнавальної потреби, і вона є в будь-якій дитині, головне її активізувати.

Природнім мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Але не все в навчанні може викликати стійкий природний пізнавальний інтерес. Тому краще формувати та розвивати і пізнавальний, і соціальний типи навчальної мотивації. Навчальну мотивацію як пізнавальну, так і соціальну можна та потрібно формувати, використовуючи весь арсенал методів навчання: словесні, наочні, практичні, дидактичні та інші.

Інтерес, як головна складова навчальної пізнавальної мотивації, поділяється на три ознаки:

– позитивні емоції, які викликані діяльністю;

– пізнавальна складова (я дізнався про щось нове);

– результат (я це зробив).

 Дуже важливо, щоб процеси мислення, уваги, пам’яті під час виконання завдань стали ефективнішими. Для цього потрібно, щоб їх супроводжували сильні емоції (радість, гнів, здивування та ін.) Треба уникати непосильних труднощів та дуже повільного темпу викладання матеріалу.