Оцінювання в умовах особистісного і компетентнісного навчання

Учитель повинен свідомо йти в ногу із

сучасністю, пройматися й надихатися

силами, які пробудилися в ній

А. Дістервег

Проблема розвитку особистості як суб’єкта власної життєдіяльності не повна у філософській і психолого-педагогічній науці. Кінець ХХ – початок ХХІ століття ознаменували загострення уваги до цього питання, що пов’язано з потребою відповіді на виклики інформаційного суспільства.

Суб’єкт – це людина, здатна до пізнання і перетворення світу і себе. Суб’єктом діяльності особистості стає тоді, коли оволодіває діяльнісним (управлінським) циклом: уміннями цілевизначення, планування, організації, здійснення діяльності, її рефлексії, оцінювання, корекції цілей і планів і набуває здатність осмислювати себе як діяча (свої мотиви, потреби, прагнення, здібності, установки тощо).

Оцінювання завжди було одним із найскладніших питань і в науці, і в шкільній практиці. Особливої гостроти проблема набула в останні роки. Пов’язано це, з однієї сторони, з упровадженням компетентнісного підходу, переорієнтацією процесу навчання на формування особистості, здатної, спираючись на власні здібності й нахили, застосовувати набуті знання на практиці, самостійно обрати індивідуальну траєкторію розвитку, з іншої – у зв’язку зі зверненням до активних та інтерактивних технологій.

Оскільки «пасивне» навчання для виконання нових завдань малопридатне, тому і не дуже сприяє цьому «традиційне» оцінювання. Насамперед тому, що увага вчителя зосереджена на оцінюванні предметних навчальних досягнень (на це навіть вказує назва відповідного нормативного документа «Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти»). Немає чіткої відповіді на запитання про форми та методику оцінювання в умовах інтерактивного навчання.

Учитель має усвідомити сьогодні: він має оцінювати не лише рівень опанування предметним матеріалом (до поняття навченості входить також сформованість загальнонавчальних умінь, у тому числі й рефлексивно-оцінювальних) бо саме від здатності учня самостійно оцінювати діяльність залежить успіх формування життєвих компетентностей, розвиток особистості.

Погодьтесь: сучасному вчителю у сучасній школі важливо порівнювати виявлені досягнення учня не тільки з нормою (визначеними критеріями), а й з його попередніми невдачами чи успіхами. Не можна перевірити знання учнів, якщо не зрозуміло, які якості знань повинні бути сформовані в результаті навчання. Сутність цієї проблеми полягає у правильному оцінюванні навчальної діяльності учнів на кожному з етапів уроку тому у ході підготовки слід знайомити учнів із видами оцінювання, як-от: словесне, самооцінка, взаємооцінка тощо.

Хотілося б зупинитися над формами оцінювання загальнонавчальної складової, а саме: поточному і підсумковому.

Процес формування поточного контролю (для вироблення спроможності оцінювання комунікативних умінь та вмінь працювати в групі) конкретизується в картах самооцінювання, що стосуються окремих умінь і які учень заповнює під час навчання.

Подібні картки самооцінювання застосовуємо і для визначення рівня сформованості вмінь працювати в групі, що набуває дедалі більшої ваги серед інших форм організації навчання учнів. Які перешкоди? Іноді панує хаотичність й епізодичність замість системності. Варто звертати на послідовність у процесі опанування вміннями і прийомами. Важливо, щоб учитель заздалегідь передбачити аналіз учнями власної діяльності та своїх товаришів, ознайомити їх з картками само оцінювання, де фіксуватимуться результати роботи, і систематично дбати про вироблення відповідних умінь.

Серед видів оцінювання виділяють словесну оцінку, вручення «дипломів», нагородження медалями. Я хочу поділитися досвідом роботи, як здійснюється поурочне та тематичне оцінювання за допомогою «Графіка оцінювання». Так, при вивченні теми з української літератури у 8-му класі «Українська драма. З української прози», на який відводиться 14 годин, учитель пропонує учням накреслити графік. На осі Y позначаються бали від 1 до 12, а на осі Х – кількість уроків і дати проведення їх. Щоуроку учень оцінює власну діяльність, зазначаючи на графіку. Таким чином, протягом вивчення теми створює своєрідну траєкторію своєї навчальної діяльності; має можливість проаналізувати свої успіхи та невдачі. Контролюючі уроки особливо позначаються. Такий графік створює вчитель для кожного учня. При виставлені тематичної оцінки аналізується передбачувана та отримана оцінка учня та співставляється з оцінкою учителя, аналізується причини невдач та запорука успіху.

Оскільки процес опанування загально-навчальними уміннями не відображений у загальних критеріях, тому вчителеві варто скористатися карткою оцінювання навчальної діяльності.

Варто зауважити, що при підсумковому оцінюванні з кожного виду (навченості, рівня сформованості загально навчальних умінь, рівня сформованості комунікативних умінь, рівня сформованості умінь працювати у групі) встановлюємо 4 рівні досягнень: початковий (1-3 б.), середній (4-6 б.), достатній (7-9 б.), високий (10-12 б.). тому рівні сформованості загально навчальних умінь в узагальненому вигляді можна зобразити так:

Де зберігаємо? Це «Папки успіху», які є одним із засобів оцінювання навчальних досягнень учнів.

- Як же працювати вчителю над виробленням у своїх учнів оцінювальні уміння. Анатолій Миколайович виробив такий алгоритм.

1 крок – ознайомлення учителя з теоретичним матеріалом, підготовка анкет та карток оцінювання.

2 крок – планування роботи (у календарному плані визначаються теми, уроки, на яких виробляються певні уміння). Наприклад, при вироблені вмінь оцінювати групову роботу учитель може спланувати свою діяльність так:

• у І чверті учні працюють над оцінюванням участі в роботі малої групи.

• у ІІ чверті – над оцінюванням роботи своєї групи.

• у ІІІ чверті – над загальним оцінюванням роботи групи.

• у IV чверті – оцінювання роботи учнів у групі.

3 крок – ознайомлення учнів з критеріями.

Важливо при цьому донести до свідомості учнів, що наявна сьогодні освітня система, на жаль, не має чітких критеріїв оцінювання цих знань, умінь і навичок. Однак без їх сформованості досягти життєвого успіху неможливо. Тому ми розробляємо її самі, додаючи до звичайної оцінки інші форми, які дають змогу відстежувати прогрес у навчанні й набуття важливими для життєвого успіху компетентностями. І туту ключову роль починає відігравати здатність учня до само оцінювання.

Хочу наголосити: з точки зору сучасних підходів до розуміння сутності навчального процесу, в ньому беруть участь два суб’єкти: учень і вчитель. І лише учитель-суб’єкт здатний сформувати такого ж суб’єкта-учня. А для цього він повинен наділити власну діяльність особистісними смислами.

Підсумкові уроки української літератури

(есе)

Одним із найважливіших завдань, які стоять сьогодні перед учителем української літератури – сформувати учня-читача, учня – суб’єкта читацької діяльності. На мою думку, серед низки уроків важлива роль має відводитися вступним урокам при вивченні певної теми та узагальнюючим, тобто підсумковим. Саме ці уроки допомагають учителю сформувати учня – суб’єкта читацької діяльності.

Яку саме роль відіграють підсумкові уроки? Здається, розглянута тема (діти ознайомилися із творчістю письменників певного періоду, прочитані твори, написано контрольну роботу) і отримано оцінку. А чи проаналізує учень самостійно свій шлях, який він пройшов разом із письменником та його героями? Що дало йому це знайомство? Які уроки він взяв для себе? Ви скажете, що для цього є рефлексивно-оцінювальний етап на кожному уроці.

Погоджуюся із цим. Але ж знову-таки: особлива роль на вступному особистісно зорієнтованому уроці при вивченні певної теми відводиться формуванню вмінь цілевизначення і планування навчальної діяльності, на якому учні визначають цілі на тему, окреслюють маршрут своєї діяльності.

А де ж аналіз цієї навчальної діяльності протягом теми? Тому слід проводити узагальнюючі уроки, на яких учні окреслюють свій пройдений шлях вивчення теми, аналізують свої успіхи і невдачі, дають поради іншим однокласникам і прислухаються до порад друзів, учителя, намагаються внести зміни до планування навчальної діяльності при вивченні наступної теми.

Отже, підсумкові уроки відіграють важливу роль при вивченні курсу української літератури, а тим паче у формуванні учня – суб’єкта читацької діяльності.

Аналітична довідка дослідження учнів 10 – класу за методиками діагностики мотивів навчання, самооцінки, типу мислення, темпераменту