Наш ліцей

Історія ліцею №13…

Це було нещодавно, це було так давно ... У 1949 році в нашому місті на місці кукурудзяного поля було збудовано нову велику школу. Це була надзвичайно важлива подія, тому що ця школа мала стати для декількох тисяч дітей рідною, улюбленою.

           Але ж школа - це не тільки будівля, а й усе, що відбувається  в ній: різноманітне життя дітей і вчителів, оволодіння всебічними знаннями, розширення світогляду, постійне інтелектуальне зростання кожного, хто вчить і вчиться. Навчання в школі - це цілий період життя людини: від того дня, коли маленька дитина приходить до школи, до тієї урочистої хвилини, коли юнак і дівчина, отримуючи з рук директора атестат, стають на шлях самостійного життя. Цей період є важливим для становлення будь-якої людини.

        Школа пишається своїми вчителями й учнями, які приносять їй славу. А  починається вона з керівника. Так склалося, що з моменту  відкриття школи, за майже 80 років існування, її очолювали лише чотири директори -  Лавренова Ф.В., Овчинникова Л.Д., Горбачова Р.Г.,Кушнір М.В.  

      Від  таланту, освіченості, майстерності, від душевної щедрості директора залежить моральний клімат педагогічного та дитячого колективів. Тринадцятій школі щастило з керманичами. Усі вони були і є вправними майстрами навчально-виховної роботи.

          У 1949 році школу очолила Лавренова Феодосія Власівна. Вона намагалася в кожного учня знайти якомога більше хорошого, раділа від щирого серця маленьким успіхам своїх вихованців, щиро любила всіх однаково, прагнула підготувати своїх вихованців до дорослого життя. Роки роботи в школі для Феодосії Власівни поєднували  сумні, важкі сторінки життя із відкриттям  таємних куточків дитячих душ, у яких таїлися радість, безмежна віра у дорослих,готовність відкритися мудрій людині. Вона завжди залишалася авторитетом серед учнів, тому багато хто з них на все життя запам'ятали її мудрі настанови.

У 1968 році першого директора школи змінила Овчинникова Людмила Данилівна. Перед школою виникло нове, небувалої складності, завдання - давати середню освіту всьому молодому поколінню, виховуючи учнів активними громадянами. Педагогічна діяльність Людмили Данилівни була наповнена пошуків та роздумів. Вона використовувала досвід попереднього директора щодо розвитку школи і педагогічної думки. Навчальний заклад давав своїм учням не тільки знання, а й формував стійкий характер, загартовував силу й волю. І нині не забувають свого директора колишні учні та колеги.

            У 1972 році в середній школі № 13 почала працювати вчителем історії Горбачова Рита Григорівна, а в 1989 році педагогічний колектив обрав її своїм директором.

             Учитель від природи, талановита, енергійна, закохана у свою справу, вона відразу завоювала авторитет у шкільному колективі. Дбайливо збираючи дорогоцінні розсипи педагогічного досвіду, вона прагнула, щоб школу любили й цінували в мікрорайоні, щоб вона була рідною й однією з найкращих у місті. Для Рити Григорівни завжди були важливими партнерські ідеї співпраці та співтворчості між дітьми й педагогами. Вона завжди знаходилася в постійному творчому  пошуку. Завдяки старанням директора у СШ № 13  1992 року було запроваджено  диференційоване, а потім і профільне навчання. Це дало можливість вчити дітей відповідно до їхніх здібностей. Увага до кожного, турбота,чуйне,вдумливе ставлення, врахування переваг і недоліків кожної дитини та члена педагогічного колективу –  це те, що було провідним у роботі Риту Григорівну.

У 2018 році школу очолила Кушнір Міра Василівна. Колишня випускниця СШ №13, здобувши вищу освіту, повернулася у рідні стіни викладачем хімії. Вона добре себе зарекомендувала як педагог й одразу ж здобула авторитет серед учнів та колег. Завдяки наполегливій праці Міра Василівна спочатку стала завучем з навчально-виховної роботи, а потім – директором. Нині вона є молодим,  активним, творчим, наполегливим, вимогливим, але справедливим та чуйним керманичем Нікопольського ліцею №13 НМР.