За допомогою застосунку можна анонімно повідомити про факт булінгу.
Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
задирство;
фізичні і психічні приниження;
різного виду знущання;
бойкот та ігнорування;
псування особистих речей та ін.
Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.
Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
переслідувач (булі);
жертва;
спостерігач.
У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.
Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.
Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.
Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.
Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.
Протидія булінгу
Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці — це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву — булінґ.
Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
Жертви й ініціатори булінгу
Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.
Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.
Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:
фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).
За даними U-Report, 49% підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.
Форми та види булінґу
Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:
словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
образливі жести або дії, наприклад, плювки;
залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.
70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.
Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.
Наслідки шкільного насилля
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Як реагувати на цькування
Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.
Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.
Як впоратися з ситуацією самостійно
Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.
Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Що можуть зробити батьки?
Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.
Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.
Що можуть зробити вчителі?
У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.
Для успішної боротьби з насильством у школі:
Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.
Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.
Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.
Корисна інформація, яка допоможе вчителю та всім учасникам навчального процесу успішно боротися з булінгом.
Міністерство юстиції України оголосило 16 – 20 вересня тижнем із протидії булінгу. У навчальних закладах усієї країни проходять тематичні заходи та майстер-класи, які мають пояснити школярам, педагогам та просто небайдужим людям, що цькування – це надзвичайно важлива проблема сучасності. І нам усім потрібно об’єднуватися задля її вирішення.
Ми присвятили проблемі булінгу чимало матеріалів, у яких ви знайдете безліч корисної інформації. А цього разу ми розглянули алгоритм дій педагога у ситуаціях, які пов’язані з проблемою булінгу в школі.
наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» (лист Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 14.02.2020 № 02/11-02/418);
додаток 3. Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі;
додаток 5. Журнал реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування);
додаток 6. Журнал реєстрації рішень комісії з розгляду випадків булінгу (цькування);
додаток 7. Склад комісії з розгляду випадків булінгу(цькування) в закладі;
Булінг (цькування)* — психологічне, фізичне, економічне, сексуальне насильство, зокрема й через електронну комунікацію, що вчиняється щодо малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою щодо інших учасників освітнього процесу.
Хто відповідальний за превенцію та протидію булінгу? Куди звертатись у разі булінгу? Читайте відповіді на ці та інші запитання.
1️⃣ Хто є субʼєктом реагування в разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти?
служба освітнього омбудсмена;
органи місцевого самоврядування;
засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;
керівники та інші працівники закладів освіти;
служби у справах дітей;
центри соціальних служб;
територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.
2️⃣ Які ролі виконує Міністерство освіти і науки України в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
розробляє, вносить зміни до нормативно-правових документів з питань запобігання та протидії булінгу (цькування);
спрямовує роботу щодо запобігання та протидії булінгу (цькування) через розроблені та затверджені: план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти; порядок реагування на випадки булінгу (цькування); порядок застосування заходів виховного впливу.
3️⃣ Яку роль відіграє Міністерство соціальної політики України в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
формує політику щодо надання послуги соціальної профілактики.
4️⃣ Яку роль відіграє Державна служба України у справах дітей у питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
впроваджує профілактичні заходи щодо протидії булінгу (цькуванню) в закладах освіти, а також заходи, спрямовані на розвиток у підлітків життєвих навичок.
Служба у справах дітей здійснює забезпечення безпеки дітей, стосовно яких надійшла інформація про жорстоке поводження з ними або загрозу їхньому життю чи здоров’ю, через:
невідкладне оцінювання рівня безпеки дитини спільно з уповноваженим підрозділом територіального органу Національної поліції, який діє в межах своїх повноважень, фахівцем із соціальної роботи або іншим надавачем соціальних послуг, представником закладу охорони здоров’я, у разі потреби із залученням інших фахівців;
вжиття в разі потреби заходів щодо організації надання дитині медичної допомоги, її тимчасового влаштування;
розв'язання питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин.
5️⃣ Яку роль відіграють місцеві органи управління освітою (засновники закладу освіти) в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
сприяють створенню безпечного освітнього середовища в закладах освіти;
сприяють організації та проведенню інформаційно-освітніх заходів у закладах освіти з метою захисту прав і свобод, формуванню в дітей ціннісних життєвих навичок та моделей поведінки, протидії булінгу (цькуванню);
здійснюють контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
здійснюють контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
сприяють організації навчання працівників закладів загальної середньої освіти щодо запобігання та протидії проявам насильства та булінгу (цькування);
упроваджують міжнародні програми з протидії та запобігання будь-яким проявам насильства та булінгу (цькування);
сприяють утворенню куренів-осередків з національно-патріотичного виховання (первинних ланок «Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”)» у закладах загальної середньої освіти та проведення разом з представниками громадськості заходів з навчання учнів навичок здорового та безпечного способу життя, запобігання насильству та булінгу (цькуванню).
Місцеві органи управління освітою (засновники закладу освіти) в разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
розглядають скарги про відмову в реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та ухвалюють рішення за результатами розгляду таких скарг;
сприяють та вживають заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінг.
6️⃣ Яку роль відіграють заклади освіти в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
Роль керівника закладу освіти:
сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти;
забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування);
розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти.
Керівник закладу освіти в разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення для ухвалення рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
якщо потрібно, викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
повідомляє службу у справах дітей з метою розв'язання питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
повідомляє центр соціальних служб з метою здійснення оцінювання потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг на рівні громади;
забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
Роль соціального педагога закладу освіти:
сприяє формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереженню репродуктивного здоров’я;
сприяє запобіганню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу;
здійснює розроблення та проведення профілактичних, інформаційно-освітніх заходів у закладах освіти з метою захисту прав і свобод, формування у дітей ціннісних життєвих навичок та моделей поведінки;
інформує учасників освітнього процесу щодо контактних даних національної поліції, психологів, медиків, гарячих ліній, куди вони можуть звертатися, якщо стали жертвами або свідками булінгу.
Соціальний педагог закладу освіти в разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
бере участь у наданні допомоги постраждалим від насильства та іншим сторонам булінгу;
сприяє захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо.
Роль практичного психолога закладу освіти:
здійснює реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм;
сприяє формуванню у здобувачів освіти відповідальної і безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя;
сприяє запобіганню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти.
Практичний психолог закладу освіти в разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
здійснює роботу з постраждалими від насильства дітьми;
формує небайдуже ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей.
Педагогічні працівники закладу освіти зобов’язані:
сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я.
Педагогічні працівники та інші особи, які залучаються до освітнього процесу, зобов’язані:
захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі і гідності, дискримінації за будь-якою ознакою.
Громадський нагляд (контроль) у сфері освіти мають право:
проводити моніторинг та оприлюднювати результати, зокрема, щодо випадків булінгу (цькування) в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником.
Педагогічні працівники та інші особи, які залучаються до освітнього процесу, у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) зобовʼязані:
повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб;
вживати невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;
якщо потрібно, надавати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
звертатися (якщо потрібно) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України.
7️⃣ Яку роль відіграють Підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
ведуть профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню дітьми кримінальних і адміністративних правопорушень, виявлення причин і умов, які цьому сприяють, вживають в межах своєї компетенції заходи для їхнього усунення;
планують і реалізують профілактичні заходи в дитячому середовищі щодо запобігання негативних явищ серед дітей;
беруть участь у профілактичних заходах щодо запобігання дитячій бездоглядності та правопорушенням серед дітей;
здійснюють інформування громадськості, зокрема батьків та осіб, які їх замінюють, щодо настання кримінальної та адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування);
організовують проведення окремої наради із запрошенням фахівців соціальних служб, охорони здоров'я, освіти, прокуратури, громадських та інших організацій щодо обговорення та визначення напрямів профілактики вчинення дітьми нанесення самоушкоджень, які постраждали від булінгу;
залучають представників громадських об’єднань (дитячих / молодіжних громадських організацій / об’єднань), до проведення спільних інформаційно-профілактичних заходів до відзначення Дня боротьби зі цькуванням (Міжнародний день протидії булінгу);
проводять зустрічі з батьками та вчителями для розроблення механізму боротьби з булінгом, виявлення та запобігання його на ранніх етапах;
інформують учасників освітнього процесу щодо контактних даних ювенальних поліцейських, психологів, гарячих ліній, куди можуть звертатися для отримання консультації, якщо стали жертвами або свідками булінгу.
Підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України в разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
розглядають усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки цькування;
перевіряють достовірність отриманої інформації, встановлюють рівень загрози для жертви та інших учасників;
вживають заходів для запобігання і припинення стосовно дитини будь-яких протиправних діянь;
виявляють можливих учасників булінгу (цькування), збирають відповідні матеріали. Якщо потрібно, — оформляють матеріали про адміністративне правопорушення;
взаємодіють з іншими підрозділами НПУ, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань забезпечення прав та законних інтересів дітей.
8️⃣ Яку роль відіграють Центри надання соціальних послуг / Центри соціальних служб у питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
надають послугу соціальної профілактики.
Центр надання соціальних послуг / Центр соціальних служб у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
здійснює оцінювання потреб сторін булінгу (цькування), визначає соціальні послуги та методи соціальної роботи, забезпечує психологічну підтримку та надання соціальних послуг;
надає соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг з урахуванням виявлених потреб сторін булінгу.
9️⃣ Яку роль відіграють громадські об’єднання в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
(за згодою) беруть участь у навчанні працівників закладів загальної середньої освіти щодо методів запобігання та протидії проявам насильства та булінгу (цькування).
1️⃣0️⃣ Яку роль виконує Служба освітнього омбудсмена в питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
має право аналізувати дотримання законодавства стосовно учасників освітнього процесу, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування);
має право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти;
має право аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).
1️⃣1️⃣ Яку роль виконує Державна служба України у справах дітей у питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
здійснює координацію заходів та інформаційне забезпечення служб у справах дітей щодо забезпечення безпеки дітей, стосовно яких надійшла інформація про жорстоке поводження з ними або загрозу їхньому життю чи здоров’ю.
1️⃣2️⃣ Яку роль відіграє Національна соціальна сервісна служба України у питанні превенції та протидії булінгу (цькування)?
здійснює заходи з державного нагляду (контролю) за якістю надання соціальних послуг.
1️⃣3️⃣ Що таке заходи виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування)?
Заходи виховного впливу — це заходи, які забезпечують корекцію поведінки сторін булінгу (цькування), зокрема виправлення деструктивних реакцій та способів поведінки у взаємостосунках.
1️⃣4️⃣ Ким реалізуються заходи виховного впливу в закладах освіти?
педагогічними працівниками закладу освіти;
фахівцями служби у справах дітей;
фахівцями центру надання соціальних послуг / центру соціальних служб;
залученням потрібних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги;
територіальними органами (підрозділів) Національної поліції України;
іншими суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування).
1️⃣5️⃣ Хто здійснює соціально-педагогічний супровід застосування заходів виховного впливу, якщо стався випадок булінгу (цькування)?
Практичний психолог і соціальний педагог здійснюють психологічний та соціально-педагогічний супровід застосування заходів виховного впливу у групі (класі), у якій (якому) стався випадок булінгу (цькування), зокрема:
діагностику рівня психологічної безпеки та аналіз її динаміки;
розроблення програми реабілітації для потерпілого (жертви) та її реалізацію із залученням батьків або інших законних представників малолітньої або неповнолітньої особи;
розроблення корекційної програми для кривдника (булера) та її реалізацію із залученням батьків або інших законних представників малолітньої або неповнолітньої особи;
консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу.
У разі відсутності практичного психолога та соціального педагога супровід застосування заходів виховного впливу здійснюють працівники служби у справах дітей та центру соціальних служб у випадку їхньої наявності на території громади.
Також підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України проводять індивідуально-профілактичну роботу та супроводження щодо недопущення таких випадків.
*Закон України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту», Закон України від 18 грудня 2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», наказ МОН від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», Кодекс України про адміністративні правопорушення
Джерело https://mon.gov.ua/news/alhorytm-vzaiemodii-shchodo-preventsii-ta-protydii-bulinhu-v-zakladakh-osvity
· Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід
· Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби
· Кодекс безпечного освітнього середовища
· Комплект освітніх програм «Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації»:
Освітня програма гуртка «Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації»
Освітня програма факультативу «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе».
У грудні 2018 року Верховна Рада України прийняла закон, який закріпив поняття булінгу та встановив адміністративну відповідальність за нього. Цей нормативний акт набув чинності у січні 2019 року. І, як результат, за майже 9 місяців українські суди розглянули 197 справ про булінг: у 93 випадках було прийнято рішення про стягнення штрафів, 47 справ відправлено на доопрацювання, а 43 – закрито у зв’язку із відсутністю складу правопорушення.
Важко сказати: багато це чи мало... Адже за даними UNICEF в Україні у 2017 році 67% школярів так чи інакше стикалися із проявами цькування під час навчання у школі, а 24% дітей вважають себе жертвами булінгу. При цьому 40% жертв цькування нікому не розказували про свої труднощі. Але от що вже точно зрозуміло – відповідальність за цькування стає реальністю. Головне – знати закони та бути готовим наполегливо відстоювати права учасників навчального процесу.
Дитина, яка стала жертвою чи свідком цькування, може розказати про це батькам (особам, які їх замінюють), педагогам, шкільному психологу та директору школи. Учитель чи інший працівник навчального закладу, який постраждав від цькування, також може звернутися до колег, керівника навчального закладу, освітнього омбудсмена та уповноважених органів. Крім того, всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися:
на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефону, 116 111 – для мобільного);
до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді;
до Національної поліції України (за номером 102);
на гарячу лінію Центру надання безоплатної правової допомоги (за номером 0 800 213 103 – цілодобово та безкоштовно в межах України).
10 ключових принципів,
якими керується ліцей у боротьбі з булінгом
✔️Повага. Всі працівники школи є зразком наслідування для дітей. Тому вони мають показувати приклад поважного ставлення до інших.
✔️Заборона дискримінаційної мови. Образливі слова, жарти, дискримінуючі висловлювання щодо національностей, віросповідань тощо мають бути заборонені.
✔️Розуміння і прийняття інакшості. Інакшість учнів та всього персоналу має бути роз'яснено уникаючи оціночних суджень та позитивно прийматися у колективі.
✔️Вислухати кожного. Думки батьків, вчителів, дітей мають бути враховані у розробці стратегії з протидії булінгу. Учні зможуть розповісти про булінг, якщо будуть впевнені, що їм повірять.
✔️Включеність усіх. Усі діти, незважаючи на особливості, мають бути включені в усі шкільні активності.
✔️Розуміння. Усі шкільні працівники, діти, батьки мають знати, що таке булінг, а що - ні.
✔️Миттєва реакція. Реагування на булінг має бути миттєвим. Діти повинні бути долучені до прийняття рішень щодо того, якою ця реакція має бути.
✔️Довіра. Всі, хто повідомляють про булінг, мають сприйматися серйозно.
✔️Обізнаність. Усі учасники навчального процесу мають чітко розуміти, кому і як повідомляти про булінг.
✔️Чітка політика. Політика школи щодо боротьби з булінгом широко і активно просувається серед працівників шкіл, учнів та їхніх батьків.