ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ЗДО

       Психологічна служба дошкільного закладу є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України. Вона діє на підставі ст. 21, 22 Закону України “Про освіту”, ст.29-32 Закону України «Про дошкільну освіту» з метою виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі. У своїй діяльності практичний психолог керується Конвенцією ООН про права дитини та вимогами Етичного кодексу психолога.

           До функціональних обов'язків практичного психолога входить:

1. Консультативно-просвітницька робота.

Мета: підвищення психологічної культури вихователів і батьків, забезпечення інформацією з психологічних проблем, формування запиту на психологічні послуги.

2. Психодіагностична робота.

Мета: психолого-педагогічне вивчення індивідуальних особливостей особистості дітей, педагогів, батьків. 

3. Корекційно-розвивальний напрямок.

Мета: систематичне цілеспрямоване використання психологом психологічних методів та засобів по створенню оптимальних можливостей та умов для повноцінного та своєчасного психічного розвитку дитини.

Корекційна робота з дітьми, які віднесені до категорії групи ризику на тих або інших підставах, спрямована на специфічну допомогу цим дітям. 

4. Організаційно-методичний напрямок.

Мета: організація власної діяльності, аналіз та узагальнення її результатів, підвищення власного професіоналізму через самоосвіту.

Завдання психолога:

• Здійснювати психолого-педагогічний супровід дітей, що потребують уваги психолога .

• Проводити корекційно -  розвивальні заняття з розвитку пізнавальної  та емоційно – вольової сфери  дітей.

• Сприяти  повноцінному особистісному і інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі.

• Забезпечувати індивідуальний підхід до кожної дитини на основі її психолого – педагогічного вивчення.

• Сприяти психолого-педагогічній компетенції батьків та педагогів щодо психологічного розвитку дитини .

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗДО

1. проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми; 

2. консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу; 

3. корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами; 

4. допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації; 

5. психологічний супровід обдарованих дітей; 

6. психологічний супровід новоприбулих дітей; 

7. визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ПЕДАГОГІВ 

«ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ»

1. Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками.

2. Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним.

Така регресія може виявлятися у різних формах поведінки:

– деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують);

– дехто з дітей може знову почати мочитися у постіль;

– навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття).

3. Організуйте «острівки безпеки».

Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо.

4. Ігри.

Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть гратися всі разом без суперництва. Наприклад:

• Плескання в долоні: Усі учасники стають у коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета змінює напрямок руху).

• Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух.

• Слово по колу. Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи.

• Лінія по колу. Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою.

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. Усі ці ігри можна використовувати з дітьми в укритті.

5. Розповідання історій.

Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись.

6. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості від батьків. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт.

7. Запропонуйте форми самовираження. 

– Говоріння й слухання. У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дозвольте дітям задавати запитання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.

– Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто «програють» свій травматичний досвід. Рольові ігри для дітей є найдоступнішим і ефективним способом психотерапії.

– Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

8. Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку Ви надаєте дітям поруч з Вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але дуже важливо, при цьому, пам’ятати про власні потреби. Подбайте про те, щоб у Вас був час відпочити, й набратися сил. Знайдіть когось, з ким зможете поговорити про свої переживання. Пам’ятайте, «кисневу маску» спочатку одягаємо на себе, потім – на дитину.

Рекомендації укладено на основі матеріалів онлайн-конференції на тему «Кризове втручання» (референт: Барбара Прайтлер – кандидат психологічних наук, психотерапевт при віденському центрі допомоги жертвам катувань та війни, супервізор).

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ 

«ПЕРШІ ДНІ ДИТИНИ В ЗДО»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ 

«ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ»

Наразі гостро постає проблема порушення психічного здоров’я дитини через ситуацію, що склалась у країні та світі. Світова пандемія, соціальна ізоляція, матеріальна скрута, емоційне незадоволення дорослих та інше – все це переноситься на дітей і порушує психологічну рівновагу.

Терміном «психологічне здоров’я» позначається стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки й діяльності.

Складові здоров’я:

• емоційне— здатність розуміти, висловлювати та регулювати свої почуття;

• соціальне— здатність адекватно розуміти та будувати стосунки із соціальним оточенням: сім’я, друзі, колеги, колектив тощо;

• особистісне— прийняття себе як особистості на основі самопізнання, самоаналізу, самооцінки тощо;

• розумове— вміння отримувати, аналізувати та використовувати необхідну інформацію;

• фізичне— відсутність фізичних вад і больових відчуттів в організмі людини;

• моральне— сукупність норм і принципів поведінки людини відповідно до сучасних вимог суспільства;

• психологічне— повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу, відсутність вад особистісного розвитку, здатність протидіяти стресу тощо — включає всі перераховані види здоров’я;

• психологічний комфорт— стан душевної рівноваги, спокою, захищеності, людина задоволена своїм буттям, оптимістична тощо.

Психологічно здорова людина — це людина творча, оптимістична, життєрадісна й весела, яка пізнає навколишній світ розумом, почуттями й інтуїцією. Вона повністю сприймає саму себе і при цьому визнає цінність та унікальність людей довкола, бере відповідальність за своє життя, яке наповнене сенсом. Можна сказати, що «стрижневим» поняттям для опису психологічного здоров’я є «гармонія» між різними складовими самої людини: тілесними і психічними, інтелектуальними й емоційними.

Щоб створити стан психологічного комфорту дитини, необхідно:

• дозволяти їй відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати практики примусу;

• надавати право на вільний час, який можна витрачати на власний розсуд;

• давати змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевий результат своєї діяльності;

• забезпечувати спокій удома, відмовлятися від криків, різких жестів, авторитарних дій, принизливих, недоброзичливих висловлювань;

• створювати варіативне середовище, давати дитині змогу вільно рухатись, вибирати для себе бажану справу, а при потребі — побути самій;

• відмовлятися від надмірної опіки;

• стимулювати бажання самостійно проявляти творчість, ініціативу.

У жодному разі не варто допускати:

• примусового залучення дитини до небажаної діяльності;

• надміру голосних подразників, емоційної нестабільності дорослого оточення, різких змін настрою;

• жорсткої регламентації життєдіяльності дитини в сім’ї;

• зловживання оцінним підходом у навчанні і вихованні.

Натомість:

• виховуйте у дитини самостійність;

• навчіться розпитувати, вислуховувати дитину;

• розвивайте у себе і дитини почуття гумору, вміння посміятися з себе самого;

• у повсякденному житті створіть для дитини умови, де вона могла б задовольнити свої провідні духовні потреби — у любові, увазі, турботі, самоповазі, спілкуванні з приємними їй людьми, пізнанні;

• дайте дитині змогу через малювання (фарбами, фломастерами, олівцями, крейдою) звільнитися від страху, напруження, негативних переживань;

• розширюйте уявлень дітей про світ людських почуттів — радості, інтересу, подиву, горя, смутку, страждання, відрази, презирства, страху, провини, сорому, заздрості, жадібності, прикрості, гніву;

• вчіть дітей емоційно адекватно реагувати на подію, вчинок, результат діяльності;

• розвивайте в них уміння правильно переживати як перемогу, так і програш; виробляйте помірковане ставлення до труднощів, оптимізм при потребі їх долати;

• виховуйте волю дошкільнят, тренуйте у них прояви довільної поведінки. Відмовтеся від практики звичного оцінювання кінцевих продуктів праці. Акцентуйте увагу дітей на самому процесі подолання труднощів. Оцінюйте насамперед вкладені у досягнення зусилля дитини, її намагання впоратись зі складною ситуацією.

Варто періодично давати дітям змогу розвантажуватися, розслаблюватися. Можна використати ігри у «клякси» або з папером, який дозволяється рвати, м’яти. Для зняття агресії можна використати гумову грушу (боксувати) або запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи.

Психологічна підтримка дитини — процес, при якому дорослий:

• концентрується на позитивних сторонах і перевагах дитини для зміцнення її самооцінки;

• допомагає дитині повірити в себе і свої сили;

• розказує, як уникати помилок, підтримує при невдачах.

Слова підтримки:

• знаючи тебе, я впевнена, що ти все зробиш добре;

• ти робиш це дуже добре;

• прекрасно, чудово, вперед, давай далі, я пишаюся тобою;

• мені подобається, як ти працюєш;

• я дуже радий твоїй допомозі, дякую.

Не можливо перерахувати ту безмежну кількість порад для підтримки психологічного комфорту та попередження виникнення психологічних травм, проте кожен із близьких дорослих має знати, як підібрати ключик до серця своєї дитини, враховувати її індивідуальні особливості та напрямки особистісного розвитку.