«ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО КІР»

Кір - це високо контагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворі кором люди, з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань.

Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус кору дуже летючий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40°С, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки ока -кон'юнктивіт. Його прояви при кору яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На 2-3-й день хвороби на піднебінні з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кору малесенькі цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.

На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня він поширюється на тулуб, ще через день -на руки й ноги. Являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирці, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипки стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Висип зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотномуїїпояві. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому кваліфікованому лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кору, які, на щастя, зустрічаються рідко - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, обов'язково госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет.

У КІМНАТІ, ДЕ ПЕРЕБУВАЄ ХВОРА ДИТИНА, НЕОБХІДНО ЩОДНЯ РОБИТИ ВОЛОГЕ ПРИБИРАННЯ. ПРОВІТРЮВАННЯ ПОВИННІ БУТИ ЯКНАЙЧАСТІШЕ. ШТОРИ КРАЩЕ ТРИМАТИ ЗАКРИТИМИ, ТОМУ ЩО ПРИ КОРІ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ СВІТЛОБОЯЗНЬ. ПОСТІЛЬНА БІЛИЗНА Й ПІЖАМА ХВОРОЇ ДИТИНИ ПОВИННІ БУТИ СВІЖИМИ. ДИТИНІ ПОТРІБНО ЧАСТО Й БАГАТО ПИТИ.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань поодинокі.

Щеплення-єдиний оберіг від небезпечних хвороб та реалізація права українських дітей на здорове життя.

Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років.

Кір - це вакцино-керована інфекція, і щоб не хворіти, необхідно отримати щеплення. Зараз Україні вже є достатня кількість вакцин проти кору, паротиту та краснухи.

Закликаємо батьків вакцинувати своїх дітей, тим самим захищаючи їх і себе від цього захворювання!!!

Організація харчування у ЗДО

Питання організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах було і залишається одним з актуальних. Раціональний режим харчування, збалансованість раціону є основними умовами для підвищення захисту дитячого організму до захворювань, нормального росту та розвитку дітей, які тут виховуються. 

Харчування в ЗДО здійснюється на підставі Закону України «Про дошкільну освіту» ст. 35, чинного Статуту закладу та наступної нормативної бази:

Нормативно-законодавчі документи

• Закон України «Про дошкільну освіту» (ст.35);

• Закон України від 23.12.1997 р. №771/97-ВР «Про забезпеченість та якість харчових продуктів»;

• Постанови Кабінету Міністрів України:

• від 26.08.2002 №1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів»;

• від 22.11.2004 №1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах»;

• від 22.06.2005 №507 «Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 26.08.2002 №1243»;

• Накази МОН України:

• від 21.11.2002 №667 «Про затвердження Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах»;

• від 25.07.2005 №431 «Про внесення змін до Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах»;

• Спільні накази МОН, МОЗ України:

• від 01.06.2005 №242/329 «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах»;

• від 17.04.2006 №298/227 «Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах»;

• Державні санітарні норми та правила «Медичні вимоги до якості та безпечності харчових продуктів та продовольчої сировини» (затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України 29.12.2012 № 1140 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 січня 2013 року за № 88/22620»

ПОЛІОМІЄЛІТ

Поліомієліт- це інфекційне захворювання, при якому вражається центральна нервова система, шлунково-кишковий тракт і лімфатична система. Хвороба є найпоширенішою причиною виникнення у дітей фізичних недоліків.

Вірус поліомієліту, потрапивши в організм, проникає в нервову систему через кров, вражає різні відділи, переважно рухові клітини спинного мозку, а також рухові корінці, що відповідають за рухи. Вірус поліомієліту поширюється повітряно-крапельним шляхом (чхання, кашель) або по типу кишкової інфекції (через фекалії хворого). Основний засіб профілактики хвороби - вакцинація дітей.

Поліомієліт - причини

Збудник поліомієліту - вірус, що поширюється повітряно-крапельним шляхом, або разом з немитими продуктами і виділеннями хворої людини. Збудник захворювання досить стійок, він здатний кілька місяців жити в молоці, на овочах, в стічних водах і фекаліях. Однак, не терпить впливу дезінфікуючими препаратами і високої температури. Це єдиний спосіб обробки предметів ужитку або продуктів, що виключає зараження.

Інкубаційний період поліомієліту триває приблизно два тижні. Спочатку вірус потрапляє в кишечник і фіксується на слизових оболонках. Потім проникає в кровоносну систему, разом з кров'ю поширюється по всьому організму, зачіпаючи внутрішні системи й органи. Особливо страждають головний і спинний мозок, оскільки вірус вражає не тільки клітини, але і відходять від мозку нервові закінчення.

Поліомієліт - симптоми

Симптоми поліомієліту в більшості випадків починаються з головних болів, діареї і підвищеної температури. Крім цього відзначаються різні неврологічні порушення. Вірус в організмі проходить кілька основних етапів, які в медицині розрізняють таким чином:

- інкубаційний період (тривалість складає від 2-х до 21 дня) ;

- період предпаралітичний, діагностується млявість і слабкість м'язів (тривалість від 2-х до 6 днів) ;

- паралітичний: м'язи стають важко керованими і більше плотні;

- відновний (тривалість становить приблизно один рік) ;

- період залишкових явищ, при якому зміни м'язів викликають деформацію конечності;

Поліомієліт - діагностика

Діагностика грунтується на даних лабораторних досліджень і на клінічних проявах поліомієліту. Попередній аналіз встановлюють, виходячи з епідеміологічних даних і характерних проявів захворювання. Враховуються також дані про вакцинацію.

Остаточний діагноз ставлять, використовуючи вірусологічні дослідження. Вірус виділяють з носоглоткової слизу і випорожнень, рідше з цереброспинальной рідини. Щоб виявити рівень ураження рухових нейронів, користуються методом електронейроміографа, який дозволяє з точністю визначити електричну активність м'язів і нервів.

Поліомієліт - лікування і профілактика

Унаслідок епідеміологічної активності (високого ступеня заразність) людина, яка заражений вірусом поліомієліту, в обов'язковому порядку підлягає терміновій госпіталізації. Проводять лікування в інфекційних стаціонарах. Штучна вентиляція легенів призначається, якщо відзначається параліч дихальних шляхів, який призводить до летального результату.

Кращою профілактикою поліомієліту є суворе дотримання гігієни (ретельне миття продуктів харчування та рук). Не можна купатися в брудних водоймищах, оскільки вірус може потрапити в організм разом з проковтнутої водою. У нашій країні проводиться обов'язкова вакцинація від поліомієліту, що гарантує довічний імунітет. Перше щеплення роблять дитині в три місяці, другу - в 4,5 місяці, третю - в 6 місяців. Повторну вакцинацію проводять в 18, 20 місяців і в 14 років.