У ХХІ столітті технології розвиваються з надзвичайною швидкістю, що не могло не вплинути на мистецтво. Серед новітніх інструментів, що змінили обличчя творчості, особливо виділяється штучний інтелект (ШІ). Художники і митці активно досліджують можливості ШІ, відкриваючи нові горизонти в мистецькому процесі. У цьому есе ми розглянемо, як штучний інтелект змінює сучасну творчість, із акцентом на образотворче мистецтво, та побачимо які виклики і можливості він приносить, і які приклади успішної інтеграції ШІ у творчість ми можемо спостерігати сьогодні.
Творчість зазвичай асоціюється з унікальним людським досвідом, емоціями та інтуїцією. Творчі процеси, такі як створення музики, малювання картин або написання літературних творів, часто вважаються винятково людськими. Однак, ШІ, зокрема нейронні мережі, вже демонструє вражаючі результати у цих сферах. Одним із найяскравіших прикладів є проект DeepDream від Google, який використовує нейронні мережі для створення абстрактних зображень, що нагадують сюрреалістичні картини. Інший відомий приклад — алгоритм GPT-3 від OpenAI, який здатний генерувати текст, що часто неможливо відрізнити від написаного людиною. Ці приклади демонструють, що ШІ може не тільки імітувати людську творчість, він може аналізувати великі обсяги даних, знаходити патерни та створювати нові твори на основі цих даних. Наприклад, музичний алгоритм AIVA здатен створювати симфонії, аналізуючи тисячі класичних творів. Ще одним відомим прикладом є система DeepArt, яка використовує нейронні мережі для перетворення фотографій у стилі відомих художників. Це не просто фільтр, а складний процес, який аналізує стиль малюнка і застосовує його до нових зображень. Такий підхід відкриває нові можливості для митців, котрі можуть створювати унікальні роботи, поєднуючи різні стилі і техніки.
Яскравим прикладом використання ШІ у мистецтві є роботи художника Маріо Клінгеманна. Митець відомий роботами, створеними за допомогою генеративних нейронних мереж. Його картини, такі як «Memories of Passersby I», створені за допомогою алгоритмів, що генерують портрети на основі великого обсягу даних. Це дозволяє створювати унікальні зображення, які ніколи не існували в реальності, і досліджувати нові форми художнього вираження.
Художник Рафаель Лозано-Хеммер використовує ШІ для створення інтерактивних інсталяцій, що реагують на рухи глядачів. Це дозволяє створювати унікальні мистецькі експерименти, де глядач стає частиною твору.
За даними Bloomberg, дедалі більше митців починають приймати штучний інтелект замість того, щоб боротися з ним. Одним із них став художник Рефік Анадол, який створив інсталяцію, навчивши штучний інтелект на понад 200 роботах із музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Свою виставку він назвав «Без нагляду».
ШІ дозволяє експериментувати з новими стилями та формами, яких людям може бути важко досягти. Та чи дійсно це все має такий позитивний вплив? Давайте поміркуємо. Одним із найважливіших аспектів творчості є її унікальність. Твори мистецтва, літератури або музики відображають особистість та внутрішній світ автора. ШІ, хоч і здатний генерувати твори на основі величезних обсягів даних, все ж діє за шаблонами і алгоритмами. Це може призвести до появи стандартних, схожих творів, що позбавлені особистого підходу та глибини, яку приносить людська креативність. Використання ШІ у творчості ставить під сумнів питання авторства та інтелектуальної власності. Кому належать права на твір, створений ШІ: програмісту, який створив алгоритм, компанії, що володіє технологією, чи самому ШІ (що, в принципі, суперечить нинішнім правовим нормам)? Ці питання створюють правову невизначеність і можуть призвести до численних судових спорів.
Так і сталося із деякими художниками. Сара Андерсен, Келлі Маккернан і Карла Ортіс 2023 року подали звернення до суду проти розробників ШІ-інструментів, таких як Stability AI, Midjourney і DeviantArt, які працюють за принципом перетворення сформованого тексту в зображення. Вони незадоволені тим, що нейромережа створює схожі до їх стилю та творчості картинки, при цьому ніяк не посилаючись на них, як першоджерело. Здавалося б аргументацію позову доволі переконлива, адже митці впевнені, що ШІ краде їх творчість. А як ми пам’ятаємо, багато моделей ШІ навчались на великих обсягах даних, що містять роботи інших митців. Це й викликало питання авторського права та інтелектуальної власності. Використання чужих робіт без дозволу для навчання ШІ може бути визнано плагіатом, що й намагалися донести художники. До того ж, ШІ, хоч і здатен імітувати стилі та техніки, не може відчути емоцій або пережити досвід, що лежить в основі справжнього мистецтва. В результаті твори, згенеровані за допомогою нейромережі, можуть бути технічно досконалими, але позбавленими глибини та душі, які надають мистецтву його унікальну цінність... Однак, рішення суду було не на користь творців. Суддя федерального суду Каліфорнії, США, відхилив позови. Він заявив, що «не переконаний» в тому, що зображення порушують авторське право, адже для свого навчання система Stability Diffusion використовує мільярди робіт і створює похідні твори. Також він «скептично налаштований» стосовно того, наскільки три роботи митців вплинули на навчання системи та не порушують права на публічність, говориться на сайті медіа Українська Правда.
Тож, попри значні технічні досягнення, використання ШІ, у творчості цей аспект викликає серйозні питання щодо втрати унікальності, етичних стандартів та авторського права. І як можна побачити навіть закон не завжди може захистити діячів від впливу чи підозр щодо ШІ. Тому стосовно цього питання, потрібен ще час для врегулювання інтересів усіх сторін.
Підсумувавши, можна поділити художників на три категорії. Дві з них ми вже розглянули. Перші, це ті, хто створює свої мистецькі роботи за допомогою ШІ. Другі – художники, котрі, навпаки, недолюблюють нейромережі та притримуються класичного витвору мистецтва. А яка ж третя група? Це художники, котрі малюють картини самостійно, вкладаючи в них всю свою душу, і при цьому абсолютно не проти розвитку можливостей штучного інтелекту. Навіть навпаки – вони вбачають у цьому лише користь для свого заняття.
Шляхом дистанційного опитування виявилося, що такої думки притримується художниця Купчик Наталія. Вона малює свої полотна власноруч аквареллю та проводить курси для всіх охочих навчитися малювати. «Я вважаю, що в майбутньому штучний інтелект лише підсилить художників в сенсі вартості. Якщо нам потрібно якесь цифрове зображення, наприклад для сайту, то звичайно нейромережа згенерує все так, як треба. І кому не важлива прискіплива якість, то це прекрасний варіант. Але ШІ не зможе намалювати живу картину. Картину олійними фарбами або живими матеріалами. І до того ж ШІ не думає, як людина. Мені здається, коли я бачу роботи, які інтегрує штучний інтелект, що вони трошки пластикові, не живі. І в цьому випадку він не буде конкурувати з людиною в жодному разі. І ще один із важливих моментів. Наприклад ШІ згенерує роботу, ви її роздрукуєте, але ті фарби не дають таку архівну якість, як фарби, якими малюємо ми – художники. І ще, я вважаю, що це навіть добре, що з’явився штучний інтелект, тому що праця ручна стає більш вартісною. І коли є безкоштовна та швидка заміна людській праці, тоді більше цінуються руки художника», – відповіла пані Наталія.
Схожої думки притримується і Владислав Андреєв. Він теж художник, який більшість своїх картин малює за допомогою техніки finger painting олійними фарбами. На питання: «Чи може штучний інтелект замінити художника?», він відповів: «Я вважаю що штучний інтелект нам потрібен, для виконання різних робіт, а також для мистецтва, спрощуючи життя. На мою думку, чим більше його будуть використовувати для мистецтва та художніх робіт, тим цінніше буде людська робота, тобто живопис художника – людини».
Тож, підсумуємо. Використання штучного інтелекту (ШІ) у сфері мистецтва викликає як захоплення, так і занепокоєння, породжуючи широкий спектр думок серед художників та поціновувачів мистецтва. З одного боку, ШІ відкриває нові горизонти творчості, надаючи інструменти для створення складних та інноваційних творів, які раніше були неможливими. Він може стати потужним партнером для художників, допомагаючи їм втілювати свої ідеї з більшою точністю та швидкістю. З іншого боку, існує побоювання щодо заміни людської творчості алгоритмами, що може призвести до втрати унікальності та особистого підходу в мистецтві. Таким чином, питання використання ШІ у мистецтві не має однозначної відповіді. Важливо знайти баланс, де технологія служить інструментом, що підсилює людську творчість, а не замінює її.