Методика роботи з інтелектуальною картою на занятті

Зауважимо, що використання інтелектуальних карт буде ефективним для будь-якого виду заняття, адже цей метод виконує передусім смислоутворюючу функцію, задає смисли всій навчально-пізнавальній діяльності. Особливого значення застосування карт набуває на заняттях інтегрованого типу — ключове слово схеми становить смисловий стрижень, навколо якого і відбувається об’єднання різних видів діяльності та галузей знань. Сутність запропонованого підходу полягає в тому, що педагог, обираючи тему-образ заняття, спочатку сприймає обрану тему як багатозначне, багатоаспектне поняття (явище). На етапі підготовки до заняття він складає концептуальну карту, вирішує, які елементи становитимуть інтелектуальну карту, що буде складатися на занятті, відповідно робить заготовки, готує демонстраційний та роздатковий матеріал. Вихователь повинен бути готовим до того, що на самому занятті діти можуть запропонувати власну логіку міркувань, і, можливо, заготовлену схему доведеться дещо змінити.

Про ключове слово вихователь повідомляє дітям на початку заняття, коли пропонує подумати, знайоме це слово дітям чи ні, як діти його розуміють, з якими словами це слово «дружить». На аркуші (ватман, старі шпалери) посередині педагог друкує ключове слово, від якого проводить лінії-стежинки в різні сторони. Діти можуть допомагати вихователю написати слово, сприймають його цілісний образ, що сприяє легкому, невимушеному його запам’ятовуванню. У такий спосіб діти поступово можуть навчитися «читати» слова без спеціального навчання. Кожна стежинка закінчується словом, логічно пов’язаним із ключовим. До кожного цього слова діти можуть намалювати картинку-ілюстрацію чи інший смисловий образ. Відтак схема стає живою, наочною, а сам процес її складання надає жвавості заняттю динамічного та діалогічного характеру. Робота зі схемою може відбуватися за такими логічними кроками, проте зміст роботи на кожному етапі визначається інтересами дітей (саме вони вирішують, якою стежинкою на карті-схемі можна рухатися далі), можливостями конкретної групи та тим робочим змістом, яким насичує заняття вихователь.

Перший крок — термінологічний.

Одразу зазначу — назви умовні, кожний педагог їх може назвати по-своєму.

Мета цього етапу роботи — зосередити увагу дітей на ключовому слові, зробити його і ті поняття, що за ним стоїть, об’єктом роздумів та спостережень, разом з дітьми сформувати понятійне поле, насичене численними словами, що утворюють різні смисли ключового поняття. Впродовж заняття схема може доповнюватися, тобто перше коло слів може розростатися, збільшуватися завдяки уточненням. З-поміж способів роботи на першому етапі — бесіда, полілог, гра «запитання-відповіді», малювання символічних зображень названих слів, застосування інших способів їх втілення (наприклад, показати пальчиками, зобразити в русі, жестах, знайти з-поміж інших відповідну картинку тощо). Результат першого етапу має бути складений разом з дітьми, записаний та домальований перший варіант карти-схеми. Щодо малювання, то діти можуть малювати по черзі на самій карті або на невеличких аркушиках, а потім приклеювати свої малюнки (попередньо їх можна вирізати для економії місця) на загальну схему.

Другий крок — художньо-лексичний.

Мета другого етапу полягає в уточненні значень слів-понять, у вправлянні дітей у складанні словосполучень, фраз, пошуку відповідних смислів у художніх, зокрема літературних та фольклорних, творах. На цьому етапі перше коло слів-малюнків може збільшитися, поширитися. Так, за словом «погода» можуть з’явитися слова дощ, вітер, сонце (інший варіант: тепла, холодна, морозна, спекотна тощо), за словом «дощ» — парасолька, калюжі, хмарки, плащі, гумові чобітки. Вихователь може застосувати такі методи та прийоми: читання та розповідання, хорове промовляння чистомовок, коротких віршів, текстів, що супроводжуються пальчиковими рухами, загадування загадок, лексико-граматичні вправи. Причому педагог намагається розгорнути смислове поле на якомога ширшому матеріалі — про природу, світ людських стосунків, математичні відношення; намагається задіяти художні уявлення, сенсорні відчуття дітей. Тобто інтегрує змістовий матеріал заняття.

Третій крок — тілесно-орієнтований, або руховий.

Цей крок на занятті він може знайти місце в кожній його частині, коли вихователь відчуває потребу задіяти рух для збереження загального ритму, темпу заняття. В ігровому арсеналі є безліч ігор, які тематично можуть бути близькими ідеї заняття. Крім того, це можуть бути різноманітні рухові вправи, в яких діти за допомогою власного тіла можуть відобразити певні смисли. Не можна ігнорувати цю складову заняття, адже групова робота над складанням карти, цілеспрямована навчально- пізнавальна діяльність вимагають значного емоційного, розумового, а також фізичного навантаження, тому «емоційні сплески», рухова активність мають надзвичайно важливе значення для забезпечення працездатності дітей.

Четвертий крок - продуктивний, чи проектувальний.

Останній крок заняття має бути орієнтованим на створення спільного кінцевого продукту, тому він може бути названий продуктивний, чи проектувальний, залежно від цілей, окреслених педагогом. Мета цього етапу — об’єднати дітей спільною діяльністю, збагатити досвід активної участі у взаємодії з ровесниками та дорослими, вправлятися в ініціюванні власних ідей, дій, навчитися домовлятися, наполягати, підкорятися, тобто діяти разом. Спільний результат, разом створений продукт викликають радість і залишаються у пам’яті дитини. Це може бути невеличка інсценівка, заповнення групового часопису, соціально-ігрове проектування тощо.

Отже, інтелектуальна карта, як бачимо, дає змогу зрозуміти за допомогою наочних засобів смислову сутність заняття чи навіть циклу занять, сприяє розвитку системного мислення.

Складання концептуальної карти.

Завдання концептуальної карти — допомогти педагогу скласти цілісне уявлення щодо певної навчальної теми. Карта відображає широке, її філософське бачення, що дає змогу вихователю вийти за рамки вузько обмеженого завданнями конкретного заняття, сприймання сутності понять, що становлять понятійне поле карти, усвідомити широту й глибину міжпредметних, міжгалузевих зв’язків. Так, спрямованість професійної підготовки педагогів на сприймання передусім предметного знання (заняття з математики — для математичних знань, заняття з розвитку мовлення — тільки для формування мовленнєвих умінь), прив’язаність до програми, як не лише тактичного орієнтиру, а й стратегічного (нездатність бачити загальний контекст конкретного навчального завдання), — все це спричиняє труднощі, які відчувають вихователі в реалізації при- нципу інтеграції змісту дошкільної освіти, ускладнює усвідомлення її життєвих смислів. Отже, більшість педагогів, чесно виконуючи свої професійні обов’язки, на жаль, проводить заняття задля заняття, задля виконання програми, звужуючи тим самим сенс своєї педагогічної діяльності. На основі концептуальної карти вихователь може розробити цикли односпрямованих та різноспрямованих занять для максимально повного розкриття певної теми.

Використання інтелект-карт – це унікальний і простий метод запам’ятовування інформації, що сприяє розвитку зв’язного мовлення дітей та розвитку творчих здібностей. Допомагає формувати у дітей цілісну картину світу через вміння встановлювати взаємозв’язки між об’єктами та явищами довкілля, сприяє розумінню взаємозалежностей у довкіллі – існування зв’язку всього з усім. В процесі складання карт активізується мислення, адже карта спонукає дітей до роздумів, міркувань. Розуміння певного поняття значно розширюється тому, що пов’язане з іншими поняттями, предметами, об’єктами навколишнього. Це наочний посібник, який прямо перед дитиною, естетично оформлений, його розглядати цікаво і приємно завдяки застосуванню кольору та образів. Під час складання карт розумових дій дошкільники самостійно і послідовно висловлюють свою думку, активні, відповідають повними реченнями, словник дітей збагачується.

Універсальність методу в тому, що складання карт доступне для кожного педагога, робота з картою не має суворої регламентації.