Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вчителям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом – організатором. І всі вони потребують негайної відповіді втілення в життя. Отже, у своїй роботі визначила основну мету: «Виховання національної свідомості через систему виховної роботи педагога-організатора»

Для вирішення мети поставила перед собою завдання виховати особистість, яка б:
- віддано любила свій народ, свою Батьківщину;
- з повагою ставилась до символів нашої держави;
- знала і вивчала історію України, традиції, звичаї наших народів;
- добре володіла основами наук;
- удосконалювала свою особистість, закріплювала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;
- з любов´ю і повагою ставилась до батьків;
- оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.

Досвід приходить не одразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності педагога-організатора, адже від того, як вчитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.

У плануванні виховної роботи я включаю завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру, які реалізуються та такими напрямками:

-          формування національної свідомості і самосвідомості;

-          виховання духовної культури особистості;

-          виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

-          формування високої мовної культури;

-          формування високої художньо-естетичної культури;

-          утвердження принципів загальнолюдської моралі;

-          формування творчої, працелюбної особистості;

-          формування екологічної культури людини;

-          розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді.

За час роботи в школі згуртувала учнівський колектив, намагаюся вміло організовувати дозвілля школярів, веду тісну співпрацю з адміністрацією школи, зокрема, із директором школи та заступником директора з виховної роботи, педагогічним колективом, з бібліотекарем, класними керівниками, психологом, залучаю учнів до участі в масових заходах.

Враховуючи особливості учнівського колективу, спрямовую свою діяльність на розвиток власного «Я» кожного учня, розкриття та розвиток його здібностей, прагну допомогти кожній дитині знайти себе в колективі, самовизначитися. Цього можна досягти за умови тісної співпраці з органами самоврядування. Саме тому і обрала проблему «Шляхи підвищення ефективності роботи учнівського самоврядування», у процесі роботи над якою планую значно вдосконалити діяльність шкільного парламенту.