ПОРЯДОК
подання та розгляду заяв про випадки булінгу
І. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено на виконання Закону України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від
18.12.2018 №22657-VIII та з метою систематизації роботи щодо подання та
розгляду заяв про випадки булінгу , забезпечення гарантованого виконання вимог
чинного законодавства і недопущення порушень у сфері освіти.
1.2. Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього
процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному
насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що
вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою
стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була
заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
1.3. Заяви про випадки булінгу в закладі можуть бути подані до розгляду письмово
особисто, поштою або електронною поштою на вибір.
1.4. Заяви про випадки булінгу можуть надавати на розгляддіти, їх батьки, законні
представники, інші учасники освітнього процесу, свідком яких вони були особисто
або інформацію про які отримали від інших осіб.
ІІ. Порядок отримання заяв
2.1. Усі заяви, що надійшли до закладу поштою, електронною поштою, у письмовій
формі, приймаються у день їх надходження з урахуванням правил внутрішнього
трудового розпорядку.
2.2. Заяви електронною поштою приймаються з електронної адреси закладу.
Перевірку наявності надходження заяв на електронну пошту здійснює керівник
закладу чи вихователь-методист та невідкладно їх реєструє.
ІІІ. Ведення реєстрації та обліку заяв
3.1. Реєстрації підлягають усі отримані заяви.
3.2. Заявам присвоюється реєстраційна дата фактичного дня надходження заяви.
Для реєстрації заяви подані в електронному вигляді,дублюються на папері.
3.3. Якщо заявник особисто подав заяву,на другому друкованому примірнику,що
залишається у заявника, проставляється дата,підпис а за необхідності час надання
заяви на реєстрацію.
IV. Розгляд заяв
4.1. Отримана ,зареєстрована заява про випадок булінгу розглядається
завідувачем закладу.
4.2. Відповідно до заяви завідувач закладу видає рішення про проведення
розслідування з визначенням уповноважених осіб.
4.3. Розгляд заяви здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня її отримання.
ПОРЯДОК
реагування на доведені випадки булінгу
І. Загальні положення
Цей Порядок розроблено на виконання Закону України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від
18.12.2018 №2657-УІІІ та з метою визначення процедури реагування на доведені
випадки булінгу, забезпечення гарантованого виконання вимог чинного
законодавства і недопущення порушень у сфері освіти.
Булінг (цькування)- діяння учасників освітнього процесу, які полягають у
психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із
застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно
малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників
освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному
або фізичному здоров’ю потерпілого.
ІІ. Порядок реагування на доведенні випадки булінгу
Після отримання заяви про випадок булінгу в закладі протягом одного робочого
дня створюється комісія для проведення розслідування, склад якої затверджується
наказом по закладу.
Комісія проводить розслідування випадку булінгу протягом трьох робочих днів.
За результатами проведення розслідування проводиться засідання комісії з
розгляду випадку булінгу для прийняття рішення (оформлюється протокольно з
оригіналами підписів всіх членів комісії)
З рішенням та рекомендаціями комісії з розгляду випадку булінгу під підпис
ознайомлюються їх виконавці.
Про результати розгляду заяви про випадок булінгу повідомляють заявника,
Службу у справах дітей, уповноважений підрозділ органу Національної поліції
України (ювенальну поліцію).
ПАМ’ЯТКА
для учасників освітнього процесу в Кременчуцькому ЗДО № 23
« Заборона вживання дискримінаційної
лексики, мови ненависті, мови ворожнечі»
Мова ненависті, ворожнечі – це будь-яка комунікація, зокрема, у вигляді зображень, відео, пісень тощо, у мові, письмі чи поведінці, що є агресивною або такою, що використовує принизливі чи дискримінаційні висловлювання стосовно особи чи групи просто на основі того, ким вони є. Дискримінація буває за ознакою релігійної чи етнічної належності, національності, раси, кольору шкіри, походження, статі, стану здоров’я, сексуальній орієнтації, гендерної ідентичності чи за іншими ознаками.
Будь-яка мова ворожнечі є шкідливою, оскільки вона підриває соціальну згуртованість, спричиняє дискримінацію, розколює суспільство та може призвести до насильства, що є кроком назад для справи миру, стабільності, сталого розвитку та реалізації прав людини для всіх. Саме тому Держави мають вживати всіх можливих заходів для боротьби з мовою ворожнечі.
Якщо мова ворожнечі підбурює до насильства, то вона заборонена міжнародним правом. Зокрема, стаття 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права зобов’язує Держави законом заборонити будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства.
Характерною рисою мови ворожнечі є те, що вона застосовується до особи чи групи на основі того, ким вони є. Приміром, якщо одна людина грубо відповіла іншій у громадському транспорті, бо її штовхнули, це є образою. Але якщо в тій саме ситуації людина вживає дискримінаційні вислови стосовно ідентичності цієї людини чи групи, до якої вона належить, або підбурює інших до дискримінації цієї людини або її групи, то це вже є мовою. Якщо мова ворожнечі не підбурює до насильства, її не слід забороняти, але її можна критикувати і знеохочувати, оскільки вона шкодить жертвам і суспільству. Їй можна протидіяти через освітні та інформаційні кампанії. З нею можна боротися через усунення першопричин, включно зі стереотипами та дискримінацією. ворожнечі. Українське законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за мову ворожнечі, яка підбурює до насильства.
Однак стаття 161 Кримінального кодексу – Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками – може використовуватися для кримінального переслідування за мову ворожнечі.
Шановні учасники освітнього процесу Кременчуцького ЗДО № 23, доводимо до Вашого відома, що в нашому закладі існує заборона щодо вживання дискримінаційної лексики, мови ненависті, мови ворожнечі.
Закликаємо Вас бути толерантними до оточуючих, шанобливо спілкуватися рідною мовою з усіма працівниками, між собою, а особливо з дітьми. Подавайте гідний приклад своєю людяною поведінкою та доброзичливим спілкуванням нашим вихованцям!