Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, уміє використовувати набуті знання й уміння для творчого розв’язування проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни.
Надто складно передбачити майбутнє наших дітей, покладаючи на школу завдання забезпечити їх знаннями на все життя. Нестабільність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вчитися впродовж життя. Тому в сучасній школі на перший план ставиться не накопичення дитиною інформації, а засвоєння нею інтелектуальних технік, які є складовими культури і невід’ємною частиною змісту освіти. Епіцентром у навчанні має бути інтерес, розвиток пізнавальної активності школярів, формування в них позитивного ставлення до процесу і результатів своєї праці.
В системі початкової освіти відбуваються радикальні масштабні інновації. Новий Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою КМУ № 462 від 20.04.2011 р., несе в собі потужний реформаторський зміст. Освітня державна політика передбачає реалізацію компетентнісного підходу як інноваційного засобу модернізації початкової освіти й досягнення якісно нового результату навчально-виховного процесу з урахуванням пріоритету соціалізації особистості молодшого школяра.
Утверджуючи парадигму особистісноорієнтованої, компетентнісної освіти, вчителі повинні реалізувати нові дитиноцентристські підходи до навчально-виховного процесу. В центрі уваги сучасної початкової школи – учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями.
Ключовою фігурою у впровадженні оновлених цілей і змісту початкової освіти залишається учитель. Сучасний учитель постійно вдосконалює свою професійну майстерність, розуміє нові моделі навчальної програми, оновлює предметні і тематичні знання, опановує нові підходи до навчання і викладання. Завдання педагогів – розширити психолого-педагогічні знання та вдосконалити професійні вміння в побудові навчально-виховного процесу, створити інноваційний простір для формування інтелектуальної, соціально активної, творчої особистості, що володіє необхідними для самовизначення та успішної самореалізації ключовими та предметними компетентностями.
Сьогодні неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, спілкуватися з учителем, учнями залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Робота за новими програмами і підручниками сприяла утвердженню в педагогічній практиці гуманних цінностей спрямованості змісту методик на виховання і розвиток кожної дитини.
Початкова освіта поступово стає діяльнішою, творчою як для вчителів, так і для учнів. Дедалі більше педагогів розуміють мету навчально-виховного процесу не лише як навчальні досягнення учнів, а й як цілісний вплив на особистість дитини.
Освіта повинна бути не лише доступною, а і якісною
Краса держави – людина. Процес навчання – творчість, яка повинна приносити задоволення всім, хто причетний до неї. А як виховати людину, в якої бажання вчитися залишиться на все життя? Як зробити так, щоб маленькі громадяни нашої держави, закінчивши школу, згадували про неї як про місце, де вони вчилися вирішувати проблеми, які ставить перед ними життя?
Перехід української початкової школи на новий зміст і термін навчання, відповідно до державних стандартів, нових навчальних планів, програм і комплексу навчально-методичного забезпечення, завершено. Водночас зазначене не означає припинення модернізаційних пошуків у напрямку вдосконалення початкової освіти. Тим більше, що процес переходу виявив нові потенційні можливості для поглиблення реформи освіти.
Нові цілі початкової освіти, що окреслені у Державних стандартах, зумовили зміни не лише у відборі змісту, а й у його методичному забезпеченні. Насамперед, це стосується докорінної зміни методичного апарату підручників, який став більш розвивальним і диференційованим. Важливо, що у нових підручниках цілеспрямовано реалізується мотиваційна функція учіння (персоніфіковане звернення до читача, діалог, групова робота, засоби розвитку пізнавальних інтересів, завдання на вибір і самооцінку). Значні здобутки нових підручників у цьому плані відзначає переважна більшість учасників моніторингу підручників (від 63% до 96% респондентів), що проводився три роки поспіль під керівництвом Науково-методичного центру середньої освіти МОН України. Крім того, МОН України неодноразово проводило круглі столи з учителями початкових класів щодо оцінки якості нових підручників.
Важливо, що жодна навчальна книга в процесі моніторингу не була визнана невідповідною цілям Державного стандарту і новим програмам. Отже, виявлена позитивна колективна думка про якість нових підручників. Водночас за результатами апробації виникла нагальна потреба певним чином удосконалити зміст усього ланцюга: Державний стандарт – програми – підручники. Розробники державних стандартів, автори програм і підручників з великою відповідальністю поставились до зауважень, висловлених у процесі моніторингу, обговорень у пресі пропозицій, врахували досвід експериментальних шкіл.
Використовуючи в роботі розмаїття інноваційних педагогічних технологій, вчителям початкових класів необхідно пам’ятати: актуальним і гострим залишається проблема здоров’язбереження молодших школярів. При чому здоров’язберігаюча педагогіка не є альтернативною іншим педагогічним системам і підходам, наприклад, педагогіці співпраці, особистісно орієнтованій педагогіці, технології інтерактивного навчання або проектним технологіям. Насамперед, фактор збереження здоров’я школярів повинен стати головним критерієм якості всіх існуючих педагогічних систем, технологій, методів і форм роботи з школярами.
Саме від учителя залежить вплив на здоров’я учнів під час їхнього перебування у школі, процесу навчання і те, наскільки здоров’язберігаючими є освітні технології та все внутрішньошкільне середовище.
У напрямку здоров’язбереження необхідно:
· застосовувати системний підхід до вирішення проблеми збереження і зміцнення здоров’я дітей;
· сприяти оздоровленню шкільного та домашнього середовища, дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог щодо організації навчально-виховного процесу;
· створювати сприятливі умови навчання дитини в школі (уникнення стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
· запобігати навчальному перевантаженню школярів;
· забезпечувати достатній та раціонально організований руховий режим дітей під час перебування в школі;
· продумано і дбайливо ставитися до кожної дитини з урахуванням її психологічних особливостей;
· формувати в учнів правильне уявлення про роль здоров’я в житті;
· виховувати ставлення до здоров’я як найважливішого життєвого пріоритету;
· забезпечувати грамотність школярів в питаннях здоров’я, навчити основ здорового способу життя;
· формувати мотивацію на дотримання здорового способу життя, відповідальність за власне здоров’я та здоров’я своїх близьких;
· проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками щодо збереження та зміцнення здоров’я дітей.
Отже, глибинний зміст самої назви «початкова школа», «школа першого ступеня» підкреслює велику відповідальність всіх, хто причетний до організації освіти дітей відповідальність за те, яким від самого початку буде учіння. Сприйнятливість психіки молодшого школяра, його готовність наслідувати, випробовувати себе, довіра до батьків, до учителя, до прочитаного і почутого – все це створює унікальні можливості для виховання моральної і самостійно мислячої особистості.