“ ... Донбасе! Де ж знайти пензля,

Щоб намалювати твоє величезне життя, -

Рідна ти моя країно.”

Л. Скрипник

«Донеччино моя, життя мого любов!» - ці слова Володимира Сосюри знайомі кожному з нас. Промисловий регіон, заводи, шахти і терикони, вугілля і сіль, синява моря і річок, золото ланів, безкраї степи і рукотворні ліси... Цікава та багатогранна історія нашого краю.

З давніх-давен наш край був відомий як шлях «із варягів у греки», по-різному іменували його і давні історики, і сучасні літописці: Скіфією, Сарматією, Хазарією, Кіммерійською, Половецькою, Золотоординською і Ногайською землею, на якій свого часу жили таври, готи, гуни, алани, угорці, болгари… І, нарешті, цей дивний край назвали Диким полем.

Саме тут, на широких степових розгонах, від Азовського моря до Сіверського Дінця, від річки Самари і до Дону, впродовж багатьох віків точились битви наших предків з загарбниками. І, саме тут, відбулись трагічні події, які описані в одній з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури - «Слово о полку Ігоревім». А вже в XIV-XVIII ст. наш край (знов таки ж степ, море, Савур-могила) згадується в думах, піснях, легендах і переказах…