«Сьогодні приїхала численна кількість людей, які його знали, які з ним жили разом в одному селі, працювали, спілкувалися. Він з'явився в нашому селі в 2000 році, почав працювати там, у місцевому господарстві. Працював він у багатьох місцях у «Агротехсервісі» (в будівельній бригаді, і простим робочим працював, робив на крупорізці у місцевого фермера. Усі про нього відгукувалися як про дуже працьовитого чоловіка - що він мав, знаєте, таку багатирську силу, коли люди брали і носили по мішку, а він два мішки брав і ніс».

Потім він працював на цегельному заводі, років п'ять. Він у мене працював декілька місяців по благоустрою, згодом у місцевій школі.

«Я можу сказати про нього одне: це був роботящий чоловік, нічого не цурався. Скільки його не запрошували по селу допомогти, він завжди допомагав», - згадував староста Потічанського старостинського округу Решетилівської громади Віталій Мищенко.

Додав, що Володимир завжди був усміхнений, гарно відгукувався до людей. А те, що трапилося – величезна втрата для громади.

«Разом мешкали в одному селі, дуже давно з ним спілкувалися і допомагали один одному. Це була дуже хороша людина, завжди ні в чому не відмовляв, а допомагав. Володимир назавжди залишиться у наших серцях», - сказав його товариш Юрій.

Як було повідомлено, після важких поранень, отриманих в результаті бойових дій поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області, Захисник помер у Київській міській клінічній лікарні 1 березня цього року.

 Ми всі сумуємо висловлюємо повагу, честь і пошану цій людині, яка, не вагаючись, пішла захищати нас усіх, нашу державу-Україну від цього агресора. Вічна пам'ять, вічна слава українському воїну-Захиснику.

(Опрацьовано учителем Лук’яненко Т.В.)