На російсько-українській війні загинув військовий з Кременчука Володимир Володимирович Казаков (20 листопада 1990 року).
Солдат Володимир Козаков загинув 19 грудня у Харківській області від кульового поранення. За інформацією редакції, військового застрелив снайпер.
Величезний хлопець мав позивний Малиш.
Прощання відбулося у понеділок 26 грудня об 11.00 у Міському палаці культури.
Як повідомляє АТО. Соціальний супровід Володимир загинув виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, в результаті бойових дій в районі села Черняків, Чугуївського району, Харківської області. Був призваний на військову службу під час мобілізації 06.03.2022 року, солдат, стрілець – помічник гранатометника.
Залишилися батьки.
Співчуття рідним та близьким!
Поховання Володимира Казакова відбудеться 26 грудня
Чоловіка мобілізували 6 березня цього року; він був стрільцем — помічником гранатометника військової частини А–2573. 19 грудня у районі села Черняків Чугуївського району Харківській області його застрелив снайпер.
— Ми з Вовою були сусідами по під'їзду, знаю його з дитинства. Був дуже-дуже хорошим хлопцем, спокійним, тихим, завжди доброзичливим з усіма. Людина з великої літери! Як сам по собі був великим, так і з великим серцем. Шкода, що війна забирає кращих, але така наша доля. Ми допомагали йому збирати на форму на початку війни. Батько його приходив, мати дзвонила, на нашому центрі намагалися йому зібрати. Але, на жаль, таких розмірів не було. Ми йому не допомогли нічим. Він був дуже високим, з великим розміром ноги, якщо мені пам'ять не зраджує, то 47. Таких берців у нас не було. Шкода, що він пішов... — говорить сусід Юрій.
— Я працював з Володимиром разом на заводі АвтоКрАЗ: я — оператором, він — технологом. Володимир запам'ятався як дуже добра людина, завжди з посмішкою виходив з різних ситуацій. Якщо щось не складалося, приходив, ми разом розв'язувати всі питання. Ніколи від нього нічого поганого не було.
Мені розповів його батько, що Володимира забрали на війну. Він був десь коло Києва, а останнім часом його відправили ближче до Харкова, до кордону. Мені подзвонили колеги по роботі й розповіли, що він загинув. Ми Володимира запам'ятаємо, бо він віддав життя за те, щоб ми тут спокійно могли працювати, жити далі. Це дуже тяжка втрата для батьків, для всіх... — поділився співробітник Дмитро.
Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.
У Володимира Казакова залишилися батьки та сестра.