«15 березня написав, що все добре, але трохи гучно. Він врятував одного друга і не кинув іншого. За час війни він став мені справжнім братом: стати саме тим, хто турбувався за інших. Перед загибеллю у нього було передчуття, проте він усіх заспокоював. Він завжди казав: «Мала, не плач, все буде гарно». Він загинув за нас, родину, за всю Україну і завжди хотів, щоб усі пам’ятали, якою ціною нам дається ця перемога», — розповіла волонтерка Маргарита Туаєва.

Денис мав бойового побратима Олексія Борсука. Подруга Марго розповіла, що хлопці мешкали в одному районі Кременчука, до повномасштабної війни знали один одного, проте не були близькими друзями. Під час захисту країни вони потоваришували. Денис з позивний «Пірат» пішов на позицію за своїм другом «Барсом» під час обстрілів. 

«Знаю його з самого народження. Він ріс дуже енергійним хлопцем: бадьорим, життєлюбом, різностороннім, любив риболовлю та мисливство. А коли уже одружився й у їх родині народилася донечка, намагався, щоб усе було по-людськи. А ще завжди відгукувався, допомагав у будь-який критичний момент близьким: і порадою, і ділом. Велика йому шана і подяка за те, що він своїм життям дав нам можливість бути живими. Доки житимемо, будемо його пам’ятати, — розповідає чоловік сестри загиблого Леонід.

(Опрацьовано учителем Лук’яненко Т.В.)