101
24.09.2021р. Предмет "Біологія і екологія" Урок №3 Тема "Фундаментальні властивості живого"
Ознайомтесь з теоретичним матеріалом підручника uahistory.co/pidruchniki/anderson-biology-and-ecology-10-class-2018-standard-level/2.php
Законспектуйте:
Біологія та екологія як наука
Термін «біологія» в його сучасному значенні запропонував французький учений Жан Батист Ламарк 1802 року. Біологія (від давньогрец. bios — «життя», logos — «учення») — це наука про життя. Об’єктом вивчення біології є всі живі організми та різноманітні аспекти їхньої життєдіяльності.
Термін «екологія» запропонував німецький учений Е. Геккель 1866 року. Екологія вивчає взаємозв’язки між рослинними та тваринними угрупованнями. Сучасна екологія вивчає також взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва та навколишнього середовища тощо.
Біологічні та екологічні системи
Система — це ціле, що складається зі взаємопов’язаних частин (елементів). Біологічними системами називають системи, до складу яких входять живі організми. Властивості системи не зводяться до суми властивостей її складових. Сукупність складових, які утворюють систему, має властивості, не притаманні жодному з її окремих елементів. Наприклад, такі живі системи, як клітини, є живими лише як результат взаємодії їхніх складових (органел, цитоплазми, мембран). А кожний з цих елементів, виділений окремо, живим бути не може.
Екосистема — це сукупність живих організмів, які мешкають у певному середовищі існування й утворюють з ним єдине ціле.
Будь-яка екосистема має два головних компоненти — біотичний і абіотичний. Біотичний компонент екосистеми — це всі живі організми, які входять до її складу (тварини, рослини, бактерії тощо). Абіотичний — це компоненти неживої природи (каміння, вода, повітря тощо). Біотичний компонент екосистеми називають біоценозом.
Живе та неживе. У чому різниця?
Живі організми відрізняє від неживих об’єктів ціла низка особливостей. Найбільш фундаментальними з них учені вважають здатність до самовідтворення, самооновлення і саморегуляції.
Самовідтворення — це здатність до утворення подібного до себе. У живих організмів здатність до самовідтворення проявляється у формі статевого або нестатевого розмноження.
Самооновлення — це здатність утворювати нові складові системи замість старих. У випадку пошкодження чи поганої роботи клітина може замінювати свої органели, а багатоклітинні організми — окремі клітини, інколи цілі групи клітин або навіть окремі органи. З підвищенням складності будови організмів ця здатність зазвичай зменшується.
Саморегуляція — це здатність системи встановлювати й підтримувати свої основні показники на відносно постійному рівні. У біологічних системах такими показниками є, наприклад, концентрація деяких йонів у клітинах (К, Са, Mg тощо), pH внутрішнього середовища, вміст кисню та вуглекислого газу в клітинах, температура тіла або кількість світла, яка проходить через зіницю ока , тощо.
, зробіть стислий конспект, надайте відповіді на питання
1.Які є фундаментальні властивості живого? 2. Що таке самоорганізація, саморегуляція і самовідтворення, для чого вони потрібні живим системам? 3. Які існують рівні організації живого?
Відповіді надсилайте на електронну адресу bernardakozlovska@gmail.com