Інформація для батьків

СНЮС!

Наркотик чи ні??

Тютюнопаління, було і є однією з найбільш шкідливих звичок. Кількість курців не зменшується. А ще з’явилася альтернатива звичайній сигареті, це електронна сигарета, і «невинні» на перший погляд жувальні пластинки і пакетики, цукерки і мармеладки, таблетки і зубочистки.

Чому куримо? Через цікавості, щоб здаватися дорослішими, наслідувати моду за компанію. Змінюється світ, змінюються звички, але тягнути в рот всяку погань залишається незмінним. Маленькі діти, таким чином, пізнають світ «пробуючи все на зуб». Дорослі ж, нічим не відрізняються від дітей, вони так само продовжують пізнавати світ, тільки вже через смакові рецептори, стають рабами реклами, прагнучи догодити моді.

Хтось скаже – ну це ж зручно, «покурити» можна коли завгодно і де завгодно – в громадському транспорті, на роботі, в магазині. Поклав приємно пахне пластинку, мармеладку під губу – і все! І ця продукція не потрапляє під дію антитютюнового закону, тому що за фактом в її складі немає тютюну.

Зате в її складі є доза нікотину і канцерогену. Ця доза може бути настільки велика, що для незміцнілих організмів підлітків вживання такої нешкідливою цукерки загрожує отруєнням, непритомністю, в гіршому випадку – летальним результатом.

Останнім часом набирає обертів торгівля «Снюс». Тому що Снюс – це справжня епідемія, вибіркова зона ураження якої – наші діти.

Наслідки хронічного вживання снюса у підлітковому віці є вкрай небезпечними:

– зупинка росту

– підвищена агресивність і збудливість

– погіршення когнітивних процесів

– порушення пам’яті і концентрації уваги

– високий ризик розвитку онкологічних новоутворень, перш за все шлунка, печінки, порожнини рота

– ослаблення стійкості до інфекційних захворювань.

Практично всі підлітки, вперше використали тютюн у вигляді снюса, протягом найближчих чотирьох років стають курцями сигарет.

Батькам на замітку:

Снюс не залишають після себе запаху.

Є кілька ознак, які допоможуть визначити, що дитина вживає никотиновмісну суміш:

– підвищена збудливість, що переходить в агресію, що змінюються млявістю і загальмованістю;

– неуважність, зниження фізичної сили і витривалості;

– зниження апетиту, головні болі, першіння в горлі, кашель;

– безсоння і при цьому піднесений настрій.

Більшість підлітків не погодяться і відзначать, що використання бездимного тютюну не так шкідливо в порівнянні з курінням, оскільки він містить менш небезпечні хімічні речовини.

Але це не так:

Жувальний тютюн викликає набагато більшу залежність в порівнянні зі звичайними сигаретами. Позбутися від неї дуже складно, оскільки формується фізичне та психологічне звикання.

Якщо в міцній сигареті міститься до 1,5 мг нікотину, то при вживанні снюса можна отримати ударну дозу до 22 мг.

До чого ж призводить вживання снюса?

До онкологічних патологій порожнини рота, органів травлення. До відхилень у функціонуванні органів почуттів – людина не може нормально сприймати смаки. До порушення структури нігтів і волосся – в результаті людина гірше виглядає. До атрофічних поразок м’язів лицьової зони.

Жувальний тютюн також впливає на емаль зубів, провокуючи її руйнування, виникає ризик появи злоякісних пухлин ясен, язика, губ і щік.

В окремих ситуаціях можуть виникати інсульти через підвищення кров’яного тиску, порушення серцевого ритму і звуження кровоносних судин. Не виключені і інші серцево-судинні хвороби.

Цією статтею хочемо звернути увагу кожного підлітка, кожного батька на турботу про своє здоров’я! Батьки, постарайтеся розширити коло інтересів своїх дітей. Адже спеціальні заходи стають не актуальними, коли дитина має позитивні захоплення!

https://www.facebook.com/groups/230209191747097/permalink/591386195629393

«Игра в кальмара» (Д. Карпачёв)

«Мама, можно я посмотрю “Игру в кальмара”? Все в классе уже видели его, обсуждают. Я тоже хочу!» (Ангелина, 11 лет).

Это реальная ситуация. Вопрос написала мне знакомая, которая тревожится, стоит ли ребёнку разрешить посмотреть нашумевший сериал. Судя по количеству упоминаний этого названия в соцсетях и высокому интересу среди детской аудитории, считаю, нужно вынести этот вопрос на обсуждение.

Итак, что такое «Игра в кальмара»?👇

Это 9-серийный сериал в жанре приключенческого боевика. Сюжет строится вокруг игры на выживание с жестокими правилами. Практически каждая сцена содержит элементы насилия — психологического и физического (унижения, убийства, кровь, нечеловеческая жестокость).

Вместе с тем поднимаются глобальные проблемы: социальное неравенство среди жителей Кореи, классовость общества, гигантские размеры кредитной задолженности граждан.

Красной нитью по сюжету проходит тема безысходности. Создаётся впечатление, что выжить и решить свои финансовые проблемы герои сериала могут только лишь с помощью кровавой игры.

❗Почему сериал так популярен среди детей👇

Всё дело в сюжете. Испытания участников сосредоточены вокруг известных (не только в Корее) игр. При этом визуальная составляющая на очень высоком уровне. Использованы разные приёмы воздействия на зрителя: триггеры, запоминающиеся образы, соответствующая музыка.

Ну и трендовость. Вспомните, как весной этого года дети буквально помешались на поп-итах. Так и сейчас. «Ютуб» и «Тикток» пестрят роликами — вырезками из сцен сериала. Даже не зная толком сюжета, дети с первых секунд понимают, о чём речь — о «кальмаре».

❗Возрастные ограничения просмотра 👇

Это 18+, но множество детей самых разных возрастов уже посмотрели сериал. С разрешения родителей или без их ведома.

❗Влияние сериала на детей 👇

В Великобритании и Бельгии учителя отметили волну насилия, спровоцированную сериалом среди школьников. Дети устраивают похожие игры и избивают проигравших. Администрации школ призывают родителей не разрешать детям смотреть этот сериал и устраивать игры по его мотивам.

***

1. Демонстрация жестоких сцен буквально атакует незрелую психику ребёнка. Это инструкция для агрессивного поведения и в некотором роде — оправдание антисоциальных действий.

2. Уменьшается способность к сочувствию, сопереживанию за счёт снижения чувствительности к жестокости. Убили полюбившегося персонажа — ну и ладно, смотрим дальше.

3. Формируются искажённые представления о действительности, о морали, о самом себе. Дети дезориентированы — да, игра страшная, но победитель же молодец, кучу денег заработал!

4. Возникает тревожность, нарушается сон. Это последствия стресса, перенесённого во время просмотра ребёнком жестоких сцен.

Так что в итоге — разрешать или запрещать детям смотреть «Игру в кальмара»?

Выбор за родителями.

Могу лишь посоветовать посмотреть сначала сериал самим и принять взвешенное решение с позиции возраста, восприимчивости именно вашего ребёнка. С моей точки зрения, официальное ограничение 18+ оправдано.

А далее — решать вам.

Источник:

https://www.instagram.com/karpachoff/

https://www.instagram.com/p/CU4hnm1MG3Z/?utm_source=ig_web_copy_link

Игра в кальмара и подростки. О чем нужно знать родителям (С.Ройз)

Вопрос не в том, что делать с конкретной игрой, а в том, как формировать сообщество

Подростки. Давайте размышлять вместе. Ничего не писала об этом сериале, относительно детей, пока не появилась возможность самой его смотреть. Это размышление для учителей и родителей. Старалась писать только практичное, но будет все равно много.

1. Запрещать и игнорировать не получится. Правило базовое — мы не можем ничего запретить, изъять, не дав чего-то взамен.

Если «что-то» проявилось — нам важно с этим напрямую коммуницировать. Называть, обcуждать. Если есть реакция, значит, этот сериал «попал» в какую-то важную потребность детей. И нам важно эту потребность, как минимум, распознать.

Нам важно самим посмотреть сериал, чтоб понимать, во что вовлечены дети. Возможно, если они уже и так смотрят или говорят о том, что смотрят их друзья, посмотреть вместе с ними — чтобы сразу отслеживать реакции, размышлять, давать объяснение и поддержку.

Если мы узнали, что подростки смотрят сериал — это повод о нем говорить.

Важно выбирать тональность для разговора — это точно не должно быть морализаторством.

Идеально — предложить подросткам дискуссию (им важны дискуссии, включенность и уважение).

Если есть эмоциональное вовлечение — у него должно быть физическое отреагирование

Можно предложить поразмышлять на тему социальных экспериментов: эксперименты Аша (серия исследований, демонстрирующих власть и природу конформизма в группах), эксперимент Стэнли Милгрэма, Стэнфордский тюремный эксперимент (важно рассказать о том, что результаты этого эксперимента опровергались), Спираль молчания (концепция, предложенная немецким политологом Элизабет Ноэль-Нойман). Рассказать о феномене Абилинских грабель.

Можно предложить поразмышлять о природе игры и игровой зависимости, о дофаминовых ловушках, поискать в сериале (в рекламе, политических роликах) признаки манипуляции.

Почему герои вовлекаются в игру? Чем мы готовы заплатить за победу? И чем платили герои сериала? (И герои художественных произведений, которые дети читали). А на что я пойду ради выигрыша, какой я в экстремальных ситуациях? Есть ли в сериале однозначно положительный и отрицательный герой?

С подростками важно говорить о моральных или этических дилеммах (и на эту тему можно поразмышлять в контексте безопасности — если я расскажу о том, что мой друг играет в опасную игру, это предательство или забота?). Так мы переводим тему из эмоциональной плоскости в интеллектуальную, осознаваемую.

2. Подростковое общество иерархично. Одна из важнейших тем подросткового возраста — борьба за власть и определение своего места в иерархии. Секрет воздействия на подростковые сообщества — найти, кто у них «Альфа», и вовлечь его в «позитивное» сотрудничество.

3. Принадлежность. Подросткам важно почувствовать себя «своими». И одна из задач — найти своих. Собраться в группу, чтобы противостоять взрослому миру, собраться в «субкультуру». И тут вопрос: есть ли подросткам в конкретной школе вокруг чего объединяться? Если нет — нужно искать.

4. Во многих школах дети играют в эту игру — но не во всех школах эта игра заканчивается проявлениями жестокости.

Нам важно помнить: если есть эмоциональное вовлечение — у него должно быть физическое отреагирование. Действие. Оно, в любом случае будет, это отыгрывание, вопрос — в какой форме. Чем выше ставка, чем больше риск, тем, с одной стороны, будет больше восторга у победителя при выигрыше. И будет больше потребности в «выпускании пара». В проявлении — телесном проявлении напряжения, накопленного в игре. Оно будет искать способ «канализироваться». Где есть возможность проявлять активность (физическую) подросткам, что мы можем предложить? Подросткам особенно важна возможность заниматься спортом.

Агрессия больше проявляется в авторитарных сообществах, в сообществах, где нет правил, или где они жестки, где страшно, где нет возможности проявить эмоции, где у детей нет возможности (навыка) спросить: «А зачем? А почему?» Там, где высокий уровень конкурентности, в системах, инфицированных буллингом, где на самом деле и нет сообщества и ощущения близости. И вопрос не в том, что делать с конкретной игрой, а в том, как формировать сообщество.

5. Что еще нам важно помнить о подростках:

— Им не хватает эмоций в живом общении. Ощущение опасности — это концентрированные эмоции, и нам важно вовлекать их в кино-клубы, клубы настольных игр, важно стараться создавать эмоциональные связи в семьях и с семьями. Есть ли место, занятие, где есть возможности проявить, прожить эмоции, заниматься не только интеллектуальной деятельностью?

— Они субъективно и объективно одиноки. Одинокого человека легче спровоцировать на что-то, создавая иллюзию близости и контакта.

— Они ищут свою авторитетность и свое место — и это место важно «дать» или помочь найти, важно подчеркивать то, в чем они сильны (возможно, они смогут быть менторами для малышей, могут быть вовлечены в волонтерскую деятельность).

— Романтизация смерти и ощущение своего персонального бессмертия. С ними важно говорить о их ценности, и ценности жизни.

— Одна из особенностей подросткового возраста — временное выключение эмпатии, стремление к риску, но сложности с торможением и оценкой рисков. Важно, чтобы у них была информация о том, какие изменения происходят в их возрасте (книги — Народжені бути вільними, Ты — это твой мозг). В чем, с умеренным риском, позволенном нами, они могут испытать свои силы?

Ну и еще одно — не очевидное: часто дети в проявленной форме отражают то, что происходит у нас, у взрослых, в форме скрытой.

Источник:

https://life.nv.ua/blogs/igra-v-kalmara-chto-nuzhno-znat-roditelyam-podrostkov-vospitanie-detey-psihologiya-50190674.html

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю (ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від11.11.2001 №2789-I)

Домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. (ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами)

Види насильства

Фізичне насильство:

· Побої, стусани, штовхання

· Перешкоджання вільному пересуванню

· Примус до вживання алкоголю чи наркотичних речовин

· Створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров`ю

· Погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди

· Позбавлення допомоги під час хвороби чи вагітності

· Перевезення до іншого місця в межах країни чи за кордон шляхом обману або примусу

Психологічне насильство:

· Погрози вбити чи скалічити (в тому числі дітей)

· Словесні образи та приниження жестами й мімікою

· Погрози відібрати дітей

· Шантаж та маніпуляції, введення в оману для власної вигоди

· Булінг (цькування, переслідування, залякування)

· Постійний та цілковитий контроль

· Зневага як до особистості

· Постійна критика та насмішки

· Безпідставні звинувачення та формування почуття провини

· Обмеження у контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування

· Нехтування правом на честь та гідність

· Безпідставні ревнощі, обвинувачення у зраді

· Дискримінація через переконання, віросповідання, походження, статус

· Примушування спостерігати за насильством над іншими людьми чи тваринами

· Погроза позбавити житла або особистого майна

Сексуальне насильство:

· Примушування до небажаних статевих стосунків

· Торкання інтимних частин тіла без згоди

· Змушення до статевого акту з іншою людиною

· Примус до неприйнятних форм сексу, садистських практик

· Нав`язування відвертого стилю одягу або поведінки всупереч твоєму бажанню

· Примушування спостерігати за статевими актами між іншими людьми

· Примушування до участі у створенні чи перегляді порнографічних матеріалів

Економічне насильство:

· Позбавлення їжі та води

· Обмеження доступу чи позбавлення житла

· Пошкодження особистого майна

· Перешкоджання у доступі до необхідних послуг

· Позбавлення власних коштів, інших матеріальних цінностей

· Майновий шантаж

· Заборона працевлаштовуватись, навчатись

· Примушування до жебрацтва

7 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому запроваджено комплексний підхід та визначено систему заходів щодо запобігання та протидії фізичному, психологічному та сексуальному насильству в сім’ї.

Дія даного Закону, незалежно від факту спільного проживання, поширюється на таких осіб:

· Подружжя

· Колишнє подружжя

· Наречені

· Мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя)

· Особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти

· Особи, які мають спільну дитину (дітей)

· Батьки (мати, батько) і дитина (діти)

· Дід (баба) та онук (онука)

· Прадід (прабаба) та правнук (правнучка)

· Вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка)

· Рідні брати і сестри

· Інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука)

· Діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими

· Опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням

· Прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя

· Інші родичі, інші особи, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання

Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Розглянемо особливості деяких із основних спеціальних заходів, на які слід більше звернути увагу.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Вимога поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника незалежно від того, чи належить таке помешкання одному з них на праві власності, чи дане помешкання є орендованим, або право на квартиру/будинок належить родичам, знайомим тощо.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.

Обмежувальний припис видається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.

Судом визначається один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього наступних обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, законодавство запроваджує нові заходи, які можуть бути застосовані до кривдника у разі здійснення ним домашнього насильства, або погрози його здійснення. Такі заходи мають захищати осіб, які постраждали від домашнього насилля та попереджувати таке насилля.