Крилаті вислови п'єси
"Знайся кінь з конем, а віл з волом";
"Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви Возний, а я простого роду";
"Лучче умерти, як з немилим жити";
"…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду";
"Ат, живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче той не вскубне";
"Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару";
"Лучче посідію дівкою, як піду замуж за таких женихів, як на мені сватались";
"Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву, Пошануйте сиротину і не вводьте в славу. Не багата я і проста, но чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду".
Наталка Полтавка
"На нас, бідних і безпомощних, як на те похиле дерево, і кози скачуть";
"Лучче б була я умерла: не терпіла б такої біди, а більше через твою непокорность";
"А чому й ні? Дяк тахтауловський чом не чоловік? Він і письменний, розумний і не без копійки. А волосний писар і підканцелярист Скоробрешенко – чому не люди? Кого ж ти думаєш – може, пана якого або губерського панича? Лучче б всього, якби вийшла за дяка, – мала б вічний хліб; була б перше дячихою, а послі і попадею. Знаю, чом тобі всі не люб'язні; Петро нав'яз тобі в зуби. Дурниця все те, що ти думаєш; чотири годи уже, як об нім ні слуху нема, ні послушанія";
"Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює";
"А на старості гірко терпіти нужду і во всім недостаток".
Терпилиха
"Сонце низенько, Вечір близенько, Спішу до тебе, Лечу до тебе, Моє серденько!";
"Но серце моє замирає, начувається для себе великого горя";
"Нехай один буду я горювати і сохнути з печалі";
"Так Наталка не моя? Наталка, котору я любив більше всього на світі; для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збивав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно! І коли сам бог благословив мої труди, Наталка тогді достається другому! О злая моя доле! Чом ти не такая, як других?";
"Наталко! Тепер ми ніколи не розлучимося. Бог нам поміг перенести біди і напасті, він поможе нам вірною любовію і порядочною жизнію буть приміром для других ..."
Петро
"Ой під вишнею, під черешнею. Стояв старий з молодою, як із ягодою. І просилася, і молилася: "Пусти мене, старий діду, на улицю погулять!" "Ой я й сам не піду, і тебе не пущу: "Хочеш мене, старенького, да покинути ...";
"А вам що до Наталки? Будто всі дівки на неї похожі? Не тілько світа, що в вікні; сього дива повно на світі! Та до такого пана, як ви, у іншої аж жижка задрижить!";
"Або, як той грек мовляв: "Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник...";
"Брехать і обманьовать других – од бога гріх, а од людей сором";
"Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дівка, не дитя. Кого ж ти дожидаєшся? Чи не із города ти таку примху принесла з собою? О! там панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, інший дуже бистрий; той кирпатий, той носатий, та чом не воєнний, та коли і воєнний, то щоб гусарин. А од такого перебору досидяться до того, що послі і на їх ніхто не гляне";
"Правда, замуж вийти – не дощову годину пересидіти ..."
Виборний
"Лукавиш – теє-то як його – моя галочко! і добре все розумієш. Ну, коли так, я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу";
"Золото – не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить".
Возний
