Методична та виховна робота

Виховання творчої особистості – головне завдання школи ХХІ століття. Характерною особливістю позакласної і позашкільної роботи є те, що вона здійснюється на основі добровільності: кожен учень за власним бажанням вибирає для себе той чи інший вид діяльності.

Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною, що нині є проблемою століття. Згідно з цим твердженням, мають змінитися ціннісні орієнтації педагога, бо він має уявляти, що перед ним не просто діти, яких треба виховувати, а яскраві, неповторні індивідуальності, що їм необхідно допомагати в засвоєнні досвіду старшого покоління, їх треба розвивати і цінувати. Завдання педагога полягає у необхідності організувати виховання відповідно до здібностей дитини, її таланту і здатності навчатись.

Мета виховання - сформувати людину-патріота з незалежним високорозвиненим розумом, людину, яка реалізує в житті свою незалежну думку. Усі діти талановиті. Необхідно допомогти дізнатися про свої здібності. Дітям цікаво вчитися, коли вони люблять свого педагога. Отож першорядним завданням педагога має стати виявлення тих задатків, які має кожен учень. Знайти та здобути в кожній дитині якісь творчі здібності, навчити її працювати, допомогти зрозуміти і знайти себе, зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя – завдання кожного педагога. Краще вчити, краще виховувати - потреба часу.

Активність, ініціатива, творчий пошук педагога - необхідна умова для успішного вирішення тих складних завдань, які стоять перед школою. Виховання творчості - це виховання передусім творчого ставлення до праці, виховувати не споживачів, а активних учасників, які не бояться труднощів. У процесі творчості в учнів виробляються такі цінні людські риси працьовитість, посидючість, старанність, допитливість, цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, уміння обирати працю й визначати, як її краще виконати, здатність якісно доводити справу до кінця.

Творчі завдання, проблемні завдання, завдання пошукового характеру дають дітям їжу для розуму, розвитку уяви, спостережливості-рис, які завжди поруч із творчістю, які сприяють розширенню кругозору.

Успіху виховання сприяє постійне заохочення вчителем нестандартного, оригінального рішення, доцільного відступу від образу, тренування вміння бачити спільне в різному та різне в загальних явищах.

Розвитку творчих здібностей сприяє творчий, доброзичливий клімат, атмосфера поваги і співробітництва педагога та учнів, увага до кожного учня, заохочення навіть маленького успіху.

Тому педагогу необхідно сприяти залученню дітей до діяльності гуртків та секцій. Перебуваючи у гуртку, вихованці визначають з-поміж себе провідників, разом приймають рішення, долають перешкоди та розділяють свої успіхи. 18 Таким чином вони здобувають чи не найважливіше уміння, необхідне для кожного члена суспільства - уміння співіснувати у колективі, знаходити себе у ньому та допомагати самореалізовуватись іншим. В гуртку відбувається основне самовиховання, тобто головна діяльність для дитячого розвитку і користі. Під час занять у гуртку, юнацтво пізнає ідеали та розвивається розумово, соціально, духовно.

Позашкільна освіта сприяє вільному розвиткові особистості, вчить дитину найголовнішому – життю.

А ще дитина має цінний досвід спілкування не лише у класному колективі, де «усі місця розподілені та зайняті», де досить мало шансів проявити себе в іншій іпостасі й майже немає шансів на те, щоб змінити стереотип сприйняття дитини колективом однокласників у іншій ролі й на іншому ієрархічному місці. В. О. Сухомлинський писав: «Гуртки – важлива форма виховання підлітків.

Цінність гурткової роботи полягає в тому, що кожен може протягом тривалого часу випробувати свої здібності, задатки, пробувати в конкретній справі свої схильності, знайти улюблену роботу.

Без гуртків, в яких вирує допитлива думка, не можна уявити ні інтелектуального, ні емоційно-естетичного виховання.

Кожен гурток - центр творчої праці і повноцінного інтелектуального життя.» У сучасному житті необхідний творчий пошук нових підходів, концептуальних шляхів і змістовних форм у роботі з дітьми та їхніми батьками.

Зважаючи на те, постає завдання - допомогти підліткам усвідомити і насправді пропустити крізь серце любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого, сьогодення і майбутнього рідного краю; почуття любові й поваги до рідного народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збільшення її багатств; гордість за вітчизняні досягнення в науці, техніці, культурі; прагнення готуватись до захисту своєї Батьківщини.

Алгоритм побудови виховного заходу

1-й етап. Моделювання:

- вивчення запитів дитячого колективу;

- вибір форми заняття (круглий стіл, вікторина, ігрова програма тощо);

- постановка мети заняття, відповідно до якої вибирають тему заняття.

Мета позакласного виховного заняття має відображати розвивальну, корекційну функції;

                                 Форми виховної роботи :

Масові                            

Індивідуальні

Групові

- формулювання ідеї даного заняття; - відбір змісту, методів, засобів.2-й етап. Практичне виконання: - організаційний момент (0.5-3 хв.).

передбачає переключення дітей з навчального на інший вид діяльності.

Головна мета викликати інтерес, позитивні емоції; - вступна частина (8-13 хв.):

активізація дітей за допомогою проблемної бесіди, ребуса, кросворда, вікторини тощо; - основна частина (15-20 хв.):

реалізація головної ідеї заняття; - заключна частина (10 хв.):

налаштувати дітей на практичне застосування набутого досвіду.

Підсумки. 3-й етап.

Аналіз діяльності: - відповідність змісту накресленої мети, рівню підготовки, запитам та інтересам учнів; підготовленість заняття; - правильність вибору форми заняття, відповідність її змісту, доступність для дітей; - актуальні та сучасні заняття; - зацікавленість та активність дітей.

Шановні колеги!

Успіх заходу цілком залежить від підготовчої роботи, яка проводиться попередньо події. Існує безліч форм про- ведення заходів, але незважаючи на їх різноманітність, ме- тодика підготовки та їх проведення в своїй основі — зага- льна практично для всіх.

Даний посібник розкриває основні етапи підготовки і проведення культурно-мистецьких заходів, а також пред- ставляє словник культурно-масової та театрально- драматургічної термінології.

Свято — це невід'ємна частина будь-якої народної ку- льтури, це не тільки дні відпочинку, але і підсумок певного періоду, циклу, етапу життєдіяльності людей. Свята несуть емоційне навантаження, забезпечуючи, при цьому, переда- чу традицій поколінь, зближення людей, на основі духов- них, естетичних і творчих інтересів.

Значення свят:

·         Забезпечення широких можливостей спілкування, що є одним з видів духовної творчостілюдей.

·         Організація дозвілля, яка ґрунтується на сприйнятті та активнійдії.

Масові свята — це комплекс культурних та мистецьких заходів, для яких характерна масштабність дії.

Етапи підготовки заходу

Захід пройде успішно, якщо ретельно спланувати йо- го організацію і підготовку на трьох основних етапах.

1.     Підготовчий етап:

·         Визначення теми, постановка цілей, уточнення ауди- торії.

·         Складання плануроботи.

·         Визначення ходу та змістузаходу.

·         Аналіз і підбірлітератури.

·         Визначення методів іприйомів.

·         Розробкасценарію.

·         Підготовка атрибутів,реквізиту.

·         Виготовлення наочногоматеріалу.

·         Визначення учасників (акторів, ведучих, журі, т.д.).

·         Складання та оформленнясценарію.

·         Підготовка та розподіл завдань, пояснення умов, пра- вил або розподілролей.

·         Складання кошторису проведеннязаходу.

·         Придбання призів,грамот.

·         Визначення місця, часу, датипроведення.

·         Узгодження задміністрацією.

·         Вирішення організаційнихпитань.

2.     Корекційний етап:

·         Підготовкаоформлення.

·         Підготовка та перевірка обладнання і технічних засо- бів.

·         Репетиція, коригування сценарію, генеральна репети- ція.

·         Оголошення.

·         Запрошення глядачів,гостей.

3.     Основний етап:

·         Оформленнязалу.

Встановлення обладнання, технічнихза

Позаурочну виховну роботу розглядають як поєднання, взає-модію двох важливих ланок вихован¬ня (позакласної та позашкіль-ної), спрямованих на досягнення єдиної мети — гармонійного розви-тку ді¬тей та молоді, виявлення талано¬витих і обдарованих вихован-ців, створення умов для виховання найталановитіших і найобдарованіших.

  Розкриття суті позаурочної ви¬ховної роботи не буде повним, якщо не врахувати виведених із практичної виховної діяльності істо-тних закономірностей, які од¬ночасно є й принципами процесу вихо-вання:

• виховання особистості відбу¬вається тільки у процесі її вклю-чення у діяльність;

• виховання неможливе без сти¬мулювання активності особисто-с¬ті, яка формується;

• у процесі виховання необхід¬но виявити високий гуманізм і по-вагу до дитини у поєднанні з висо¬кою вимогливістю;

• важливо розкривати перед учнями перспективу їхнього зрос-тання, допомагати їм досягати успіху;

• необхідно виявляти й орієнту¬ватися на позитивні риси учнів;

• слід враховувати вікові та ін¬дивідуальні особливості учнів;

• виховання має здійснюватися у колективі і через колектив;

• у вихованні потрібно прагну¬ти до єдності зусиль учителів, сім'ї та громадськості.

Завдання позаурочної виховної роботи у державних докумен-тах визначається таким чином:

• закріплення та поглиблен¬ня знань, набутих у процесі на-вчання;

• розширення загальноосвіт¬нього кругозору учнів, формуван¬ня у них наукового світогляду;

• формування інтересів до різ¬них галузей науки, техніки, мисте-цтва, спорту, виявлення та розви¬ток індивідуальних творчих здіб¬ностей і нахилів;

• організація дозвілля школя¬рів, культурного відпочинку та ро-зумних розваг.

  У сучасних умовах значно ускладнюються функції позаурочної виховної діяльності вчителя, збага¬чується її зміст. За таких умов пе-дагог повинен добре знати, на яких напрямках зосередити свої зу-силля, на які виховні ідеали орієнтуватися, як організувати роботу в дитячому колективі, як на практиці здійсню¬вати демократизацію та гуманізацію виховного процесу в школі.

  Для позаурочної виховної ро¬боти з школярами найоптимальні-шими є такі види діяльності: пізнавальна, трудо¬ва, ігрова, худож-ньо-естетична, спортивна. Пріоритетним є значення ігрової діяль-ності в житті молодших школярів. Вона висту¬пає як спеціальна фор-ма колектив¬ної діяльності і як елемент, важ¬ливий складник усіх ін-ших видів діяльності.

  Педагогічними умовами ефек¬тивної організації виховної ро-боти

Із школярами в позаурочний час є:

• провідна роль педагога щодо об'єднання зусиль батьків, поза-шкільних навчальних закладів, громадськості, забезпечення особистісної активності школяра;

• домінуючий характер ігрової діяльності;

• залучення дітей до плану¬вання;

• забезпечення такої системи перспектив, яка б відповідала ін-тересам колективу і кожної окре¬мої особистості.

  Педагогічна практика вироби¬ла різноманітні форми позакласної виховної роботи. Форми виховної роботи — це варіанти організації виховного процесу, композицій¬на побудова виховної справи. У пси-холого-педагогічній літературі поняття «виховний захід» викорис-товується для позначення різних видів і форм виховної роботи. Од-нак учені відзначають невідповідність цього поняття фактичному смислу виховної роботи, оскільки вихов¬ний захід — це щось фраг-ментар¬не. А систематичність, комплек¬сність, послідовність, безпере-рв¬ність виховання точніше передає поняття «виховна справа», якому останнім часом надають перева¬гу теоретики і практики. Виховна справа — це вид (форма) організа¬ції та здійснення конкретної діяль¬ності з метою виховання. Головна особливість виховної справи — необхідність, корисність, здій¬сненність. Виховні справи мають колективний і творчий характер.

  Зазвичай виховні справи організовують у вільний від навчаль-них занять час, тобто у години дозвілля. У цікавих, змістовних, захо-плюючих виховних справах діти беруть участь добровільно. Врахо-вуючи, що дозвільна діяль¬ність за своїм змістом має бути со¬ціально значимою, тобто сприяти всебічному розвитку особистості (а такою є вся діяльність, що пронизує позакласні виховні справи), то всі ви-ховні справи, організова¬ні у години дозвілля, є формами, в яких ви-являється дозвільна діяль¬ність школярів. Отже, кожна фор¬ма дозві-льної діяльності має бути виховною справою..

Якщо розглядати виховні спра¬ви як уособлені системні утво-рен¬ня, можна виділити їх узагальнену структуру, планування, ор-гані¬зацію і підготовку, безпосереднє здійснення справи, аналіз до-сягну¬тих результатів.

Форми позакласної виховної роботи постійно поповнюються новими. Часто їх зміст і методи¬ки запозичуються з популярних ігор телевізійних передач (КВК, «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «Відгадай мело¬дію», «Поклик джунглів», «Чудова сімка», «Розумниці і розумники», «Вітальня», «Аукціон талантів», «Колаж», «Диспут») (Додаток № 4).

Усю багатоманітність форм ви¬ховної роботи з учнями поділя-ють на три групи (залежно від основ¬ного завдання, яке реалізується у процесі використання тієї чи іншої форми):

• форми управління та само¬управління шкільним життям (збо-ри, лінійки, мітинги, години клас¬них керівників, засідання пред¬ставницьких органів учнівського самоврядування, стінна преса тощо);

• пізнавальні форми (екскурсії, походи, фестивалі, усні журна-ли, інформації, газети, тематичні вечо¬ри, студії, секції, виставки тощо);

• розважальні форми (ранки й вечори, «капусники», ігрові про-грами тощо).

Кожна форма, яка використо¬вується у педагогічному процесі, допомагає реалізувати не одне ви¬ховне завдання. Наприклад, фор¬ми управління шкільним життям вирішують не лише завдання ор-ганізації діяльності учнівського колективу, а й завдання просві¬ти школярів і вироблення у них управлінських навичок. Педагоги вико-ристовують у ролі організато¬рів цих форм роботи не тільки здіб¬них учнів, а й тих, хто спочатку не виявляє організаторських здіб¬ностей. У цьому, зокрема, полягає смисл регулярної зміни органів учнівсько-го самоврядування, за¬лучення до управлінської діяль¬ності у різних сферах шкільного життя якомога більшої кількості учнів.

  Розважальні форми роботи не можуть і не повинні викону¬вати тільки розважальну функ¬цію: вони будуть розважати по-справжньому тільки тоді, коли вноситимуть у свідомість дітей уяв-лення та знання про щось рані¬ше невідоме, впевненість у влас¬ній значимості в системі міжособистісних взаємин. А щоб забез¬печити це, потрібно добре проду¬мати організацію справи, залучи¬ти до її ор-ганізації та проведення максимальну кількість учасників (в оптима-льному випадку — всі учасники повинні почувати себе відповідаль-ними організаторами форми роботи, яка проводиться), зробити так, щоб вихованці добре відпочили.

Таким чином, розважальні форми виховання (якщо їх педа-гогічно правильно продумано, підготовлено та проведено) сприяють інтелектуальному та духовному розвитку школярів, зміцнен¬ню їх-нього здоров'я.

Висновки :

 У позашкільному навчальному закладі вихованці мають мож-ливість засвоїти і реалізувати свої власні знання, скласти власне розуміння життєвих цінностей. Вони не просто переймають чийсь досвід, а набувають власний у творчій діяльності за участю педаго-га та інших дітей. При цьому навчання не лише базується на окре-мих знаннях, уміннях і навичках дій із предметами, а охоплює ши-рокий процес формування особистості і стає формою виховання.

Позашкільну освіту сьогодні  можна розглядати як найважливішу складову освітнього простору, що склалася в сучасному суспільстві. Гуртки позашкільної освіти  спрямовують вихованців на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, а також забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Позашкільна освіта та виховання – процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить від створення умов, сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості.

Шкільну освіту всі діти отримують відповідно до державного стандарту, згідно Закону України «Про освіту».

                    Не стандартизована позашкільна освіта реалізується індивідуально відповідно до Закону України «Про позашкільну освіту». Вона має велике різноманіття та варіативність навчальних програм. Діти самі обирають ту діяльність, що близька їхній природі, відповідає їхнім потребам, задовольняє особисті інтереси.

Головне значення позашкільної освіти: допомога в ранньому самовизначенні, надання можливості повноцінно прожити дитинство, реалізовуючи себе, вирішуючи соціально значимі для дитини задачі.

                    Цінність позашкільної освіти полягає у тому, що вона підсилює варіативну складову загальної освіти, сприяє практичному застосуванню знань і навичок, отриманих в школі, стимулює пізнавальну мотивацію вихованців.

Найголовніше − в умовах  гурткової позашкільної освіти діти можуть розвивати свій творчий потенціал, оволодівати навичками адаптації до сучасного суспільства і повноцінно організовувати свій вільний час.

Творчий пошук педагогів гуртків позашкільної освіти зумовлений змінними інтересами, бажаннями, запитами і  можливостями дітей.

Своєрідність контингенту вихованців в гуртках позашкільної освіти зумовлена свободою вибору виду діяльності самою дитиною, що в більшості випадків відповідає виду її обдарованості або високих природних здібностей.

       В системі гуртків  позашкільної освіти немає державних стандартів, які б визначали якісні вимоги до діяльності  її результатів. Важливим критерієм якості роботи освітньо - виховних структур є зростання попиту на позашкільну освіту у своїх мікрорайонах та різноманітність навчальних програм щодо задоволення пізнавальних інтересів дітей.

Основними   результатами позашкільної освіти  можна  назвати наступні:

– збереження і  культивування унікальності кожної  дитини в  постійно змінному соціальному оточенні;

– задоволення природної потреби дітей в самопізнанні, осмисленні себе в  навколишньому світі;

– досягнення  вихованців в їх кількісному вираженні (нагороди, перемоги, місця і ін.) отримані  ними за певний  період;

– виховання у дитини захопленості предметом тієї діяльності, якій він віддає перевагу, ціннісне ставлення до виду діяльності;

– наявність у вихованця власної освітньої траєкторії на майбутнє;

– соціалізація, успішність і особистісне зростання вихованця.

    Гурток (студія, секція) у ПНЗ є самостійною  організаційною формою освітнього процесу. Його мета - задовольняти потребу й цікавість дитини до певного виду діяльності, розвивати її природні задатки, загальні та спеціальні здібності, активізувати дитячу творчість, своєчасно виявляти обдарованість, здійснювати допрофесійну підготовку.

Головною метою позашкільного закладу є формування і розвиток інтелектуально-свідомої особистості з громадською позицією, що знайде своє місце в житті і буде конкурентно-спроможною.

Виховання в позашкільному закладі органічно поєднане з процесом навчання дітей.

А тому успіх навчально-виховного процесу залежить від відносин між педагогом і учнем, які повинні будуватися на основі співдружності, співпраці і ділового партнерства.

Педагог і вихованець – рівноправні суб'єкти навчально-виховної діяльності. Тому варто більше уваги приділяти стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності учнів, їх оптимальної участі у суспільній діяльності.

Підвищенню результативності навчально-виховної роботи в позашкільному навчальному закладі сприяє вдосконалення нових форм роботи, пошук нових систем навчання та виховання, впровадження розвиваючих технологій.

-          громадянське виховання;

-          родинно-сімейне виховання;

-          військово-патріотичне виховання;

-          трудове виховання;

-          художньо-естетичне виховання;

-          моральне виховання;

-          екологічне виховання;

-          формування здорового способу життя;

-          превентивне виховання.

Система навчально-виховної роботи містить в собі дотримання у позашкільному закладі гігієнічних норм щодо освітлення, температури повітря, обладнання, організації режиму закладу.

Превентивне виховання передбачає реалізацію заходів, спрямованих

на попередження злочинів:

-         виявлення негативних змін у поведінці учнів;

-          вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину, їх попередження;

-         поліпшення роботи з підлітками девіантної поведінки, профілактика вживання наркотичних речовин;

-          організація змістовного дозвілля, формування правової свідомості на основі правових знань, уявлень, переконань, що склалися в нашому суспільстві.

Одним із пріоритетних напрямів навчально-виховної роботи є підтримка творчого розвитку особистості.

Основними шляхами розвитку дитячих обдарувань є:

-         оптимально побудований навчально-виховний процес;

-         раціональна організація позаурочних форм роботи;

-         ефективна взаємодія сім'ї, школи та позашкілля.

Ці напрями тісно взаємопов'язані між собою і утворюють цілісну систему, яка забезпечує виховання всебічно-розвиненої особистості – вільної, гуманної, духовно і творчо зрілої, фізично-досконалої, суспільно-відповідальної і мужньої, ініціативної, активної, здатної до вирішення складних проблем.

Мета громадянського виховання – сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала.

Головними завданнями родинно-сімейного виховання є гармонійний всебічний розвиток дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах, формування моральних цінностей з позиції добра, справедливості.

Військово-патріотичне виховання покликане забезпечити морально-політичну і практичну підготовку щодо виховання захисту незалежної Батьківщини. Головними завданнями є: формування психологічних та морально-вольових якостей, особистісних поглядів на сучасні події, самовиховання і самопідготовка, фізичний розвиток особистості.

Трудове виховання спрямоване на формування творчої працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря, з свідомим ставленням до праці як вищої цінності у житті людини і суспільства.

Художньо-естетичне виховання передбачає формування основ естетичної культури, естетичних норм і принципів, естетичного сприймання та емоційного ставлення до прекрасного.

Моральне виховання спрямоване на прищеплення потреби поводити себе гідно відповідно до норм поведінки, прийнятих у суспільстві (виховання патріотизму, колективізму, дисципліни та організованості, громадянської свідомості і соціальної відповідальності, непримиренності до аморальних вчинків, до порушників норм і правил поведінки).

Система морального виховання спрямована на формування цілісної особистості, яка має такі гуманістичні риси, як доброта, чуйність, милосердя, увага, толерантність, совість, чесність, справедливість, людська гідність, повага і любов до людей, правдивість і скромність, сміливість і мужність.

Зміст морального виховання становить частину духовного життя народу. Це народні традиції, шанобливе ставлення до Батьківщини, суспільства, праці, до людей і самих себе.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи.

Метою формування здорового способу життя є забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я, формування фізичних здібностей особистості, гармонії душі і тіла; виховання потреби в регулярних заняттях фізичною культурою і дотриманні режиму дня.

Слід зазначити, що головним організатором виховної роботи у позашкільному закладі, безпосереднім наставником є керівник гуртка, який спрямовує навчально-виховний процес, співпрацює з учнями, їх батьками, вчителями, вихователями ГПД, організовує і проводить позаурочну та культурно-масову роботу.

Керівник гуртка планує і координує всю навчально- виховну роботу в групі, враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів, їх нахилів та інтересів, рівня сформованості колективу, сприяє розвитку самоврядування, створює умови для організації змістовного дозвілля, проводить відповідні заходи щодо профілактики правопорушень, бездоглядності.

Система роботи керівника гуртка – це сукупність взаємопов'язаних між собою навчально-виховних заходів, які випливають із завдань громадянського виховання.

Основними формами виховної роботи є:

Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні аукціони, ринги, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права та ін..).