Виховна година. Толерантність.
В ім’я загального добра
Мета. Розкрити термін «толерантність», використовуючи факти, документи, художні твори, дослідження. Затвердити думку, що якість суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, поважати, підтримувати, навчатися одне від одного, об’єднувати свої зусилля в ім’я матеріального і духовного життя.
«Усі люди мають недоліки – хто більші, хто менші. Ось чому і дружба, і допомога, і спілкування були б неможливими, якби не існувало між нами взаємної терпимості» Г.Гвіччардіні – італійський історик, філософ-гуманіст
Ведуча. Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе. Згадаємо такі випадки. Допоможе нам відділ довідок. Чому виникають сварки, бійки, війни?
Ведуча. Питання «толерантності» в літературі і народній творчості.
Літератори. Кожен народ склав прислів’я порозуміння між собою: «Не міряй всіх на свій арщин», «Пильнуй свого носа, а не чужого проса», « У чужий монастир зі своїм уставом не ходять». Крилаті й влучні вони втілюють найвищу мудрість – як бути людиною.
У Біблії є 10 заповідей, які люди повинні знати і їх дотримуватись. У посланні від Матвія є звернення «не судіть ближніх своїх, не судіть, щоб і вас не судили». До виявлення толерантності закликають всі світові релігії та конфесії.
- Буддизм: людина висловлювати своє ставлення до рідних і друзів п’ятьма способами; великодушністю, поштивістю, доброзичливістю, ставленням до них, як до себе і вірністю своєму слову.
- Іслам: ніхто з вас не стане віруючим, доки не полюбить свого брата, як себе самого.
- Християнство: стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.
Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах, казках, переказах та в художній літературі. Це такі твори, як «Хатинка Дядька Тома», «Пригоди Чиполіно» та інші твори.
Толерантність – це «відстань» між людьми в переносному значенні. Це та межа, яка стримує від втручання у думки, почуття, переживання, смаки іншої людини.
Поняття «толерантність»у різних мовах має різні відтінки.
Так, в англійській мові –це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію.
У французькій – повага свободи іншого, його способи думки, поведінки, політичних і релігійних поглядів.
У китайській – уміння дозволяти, допускати, проявляти терпимість до інших.
В арабській – прощення, поблажливість, схильність до інших.
У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.
Ведуча. Отже, толерантність – доброзичливість, визнання за кожною людиною права бути іншою і поважати цього права. Що сприяє порозумінню між людьми? (Повага, любов, компроміс)
Юристи. Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої. Ми можемо робити лише те, що не шкодить іншим, не порушує їхнім прав.
Стаття 21. Усі люди є рівні і вільні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільній розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У 1989 р. Організація Об’єднаних Націй прийняла Конвенцію про права дитини. Цей документ містить 54 статті. Україна приєдналася до цієї Конвенції.
Ведуча. Але життя людей впорядковується й іншими законами – неписаними, хоч від цього вони не менш важливі.
Відділ довідок. Ці закони називають нормами моралі або моральними заповідями.
Ведуча. Моральні цінності людства здавна становили основу законів. Сучаcні закони найвищою цінністю визначають життя
ГОЛОДОМОР
Вчитель: Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верхвна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.
не можуть історики по сьогоднішній день підрахувати справжню кількість жертв голодомору. А ще було знищено більш-менш об'єктивне джерело статистики - перепис населення за січень 1937р., яке показало зниження населення в країні на 15 млн. осіб. Учасників перепису було репресовано. Різні джерела називають різні цифри жертв голодомору в Україні - від 531 тис. осіб до 7 млн. 200тис. жертв. Не так давно дослідник Василевський дійшов висновку, що від геноциду по відношенню до українського народу у роки голоду 1932-1933 рр. загинуло 7 млн. 125 тис. 850 осіб. А одна з міжнародних конференцій на тему голодомору в Україні 1932-1933рр. дійшла висновку, що жертв було близько 10 млн.
Заключне слово вчителя
Не дай Боже, нікому пізнати того страхіття, коли мучить голод. Тоді перестаєш думати, перестаєш вірити і сподіватися; перетворюєшся на голодного звіра з однією-єдиною мрією - поїсти.
Мені знайоме це відчуття. В очах тьмариться, сили покидають тіло, а думка працює: «Знайти щось поїсти». Пам'ятаю, як ввели той клятий злополучний «Закон про п'ять колосків». Усі, хто «крастиме державне колгоспне майно», буде розстріляно або позбавлено волі від 8 до 10 років. А як же не красти, коли хочеться жити?
Неподалік, за хатою, колоситься лан пшениці. Такий звабливий, такий теплий і лагідний. Солодкий, п'янкий запах вабить до себе, заворожує. Уже нема сили стриматися і ноги самі проступають до джерела життя - до хлібного поля. Зірвав три колосочки і схаменувся: чи ж ніхто не бачить? Озирнувся. Припав до землі; пригорнувся міцно-міцно, мов до матері, і поповз назад, додому, міцно стискаючи у руці три колоски. Страх сковував руки, серце калатало так гучно, що здавалось чують усі навколо. Ще трохи. Уже недалеко. Кілька метрів проповзти - і рідне подвір'я...
Доповз. Не побачили. Приніс до хати аж три колоски. Три життя, три радості, три надії. Почуття невимовного великого щастя охопило мене; почуття радості за те, що зміг підтримати рідних, що приніс їм сподівання на порятунок.
Дійсно, страхіття. І щоб таке ніколи більше не повторювалося, нам слід про все знати і все пам'ятати.
�