За́мок — укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим кам'яним муром з кількома вежами[1]. Як правило, замок займав найвигідніше (з військової точки зору) положення на місцевості. До наших днів зберіглася велика кількість замків, які визнані пам'ятками історії та культури.
Першими попередниками замків вважаються укріплення в Асирії, що були побудовані протягом VIII—VII століття до н. е. Прототипи замків можна спостерігати в архітектурі Стародавнього Риму.
Замок Яромержице і костел Св. Маркети
Після занепаду Римської імперії та появи варварських королівств, внаслідок феодальної роздробленості та міжусобних воєн, дім феодала повинен був виконувати житлову та оборонну функцію. В Західній Європі замки, саме як житла дворян-феодалів почали масово з'являтись з X століття. В Англії замкове будівництво досягло найбільшого розквіту в XII столітті.
Після завершення епохи Середньовіччя внаслідок поширення гармат та вогнепальної зброї стратегічна та оборонна роль замків стала помітно меншою.
В XXI століття замки є цінними пам'ятками історії та архітектури. Деякі із замків використовуються як готелі. Великого поширення набули реконструкції замків задля їх збереження для нащадків.