АЛГОРИТМ ДІЙ ЗА СИГНАЛОМ “ПОВІТРЯНА ТРИВОГА”
АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
щодо організації укриття дітей в захисних спорудах
Превентивні (попередні) заходи:
🔸1. Навчальний заклад здійснює навчальний процес при умові наявності захисної споруди, вимоги до якої визначені в Кодексі ЦЗ, ПКМУ від 10.03.2017 року № 138, наказу МВС від 09.07.2018 року № 579 та комісійно визнані такими, що придатні до використання за призначенням в особливий період та обладнані всім необхідним, а саме:
– розрахункова кількість учасників навчального процесу не перевищує можливості використання даної захисної споруди;
– всі учасники освітнього процесу заздалегідь треновані та досконально знають свої дії за сигналами тривоги і під час заповнення захисної споруди (визначити маршрут та напрямок руху, своє місце в захисній споруді, виконувати команди старшого. Місце для кожного класу (групи) визначається під час тренувальних навчань і не змінюється );
– вихованці та учні безумовно виконують та дотримуються всіх вказівок педагогів, перебуваючи в захисній споруді не розходяться і залишаються разом з групою (класом);
– захисна споруда облаштована всім необхідним: учасники навчального процесу забезпечені місцями для сидіння (лежання) з розрахунку ….., питною водою, одноразовим посудом, туалетом (у більшості європейських країн є вимога, щоб у кожному класі був набір для евакуації та допомоги, відро (може бути складним) та пакети для створення приватної зони для туалету), засобами аварійного живлення, медичними аптечками, найпростішими індивідуальними засобами захисту;
– кожен вихованець закладу дошкільної освіти та учень молодших класів повинен мати при собі записку (в кишені або нашивку на одязі) з інформацією (ПІП, домашня адреса, вік, ПІП батьків, контактні телефони);
– всі технічні та медичні працівники закладу заздалегідь закріплені за кожною групою (молодшим класом).
🔸2. Сигнал тривоги передається через систему оповіщення, регіональне радіо та телебачення, а також на встановлений на телефоні застосунок “Повітряна тривога”.
У крайніх випадках або місцях, куди не дістають сирени, сигнали тривоги можуть передавати дзвони на церквах (даний порядок визначає орган місцевого самоврядування).
🔸3. Правила заповнення захисної споруди при евакуації за сигналом “Тривога” для педагогів:
– заповнення захисної споруди здійснюється за відповідно визначеним звуковим сигналам, який, у разі потреби, може активуватися особою, відповідальною за оповіщення в навчальному закладі;
– педагогічний працівник (класний керівник, вихователь групи, вчитель -предметник) нагадує дітям про головну мету та правила евакуації: не говорити, не бігти, не штовхатися, не повертатися;
– педагогічний працівник бере з собою класний журнал, свої особисті речі, очолює групу дітей і визначеним маршрутом рухається разом з ними в захисну споруду;
– закріплені за кожною групою (молодшим класом) працівники закладу допомагають у проведенні евакуації;
– черговий працівник закладу перевіряє класи, групи, закриває (при необхідності) двері та вікна;
– після прибуття у визначене місце захисної споруди перевірити наявність усіх дітей за списком та доповісти керівнику.
40 ігор з дітьми у темряві для відновлення відчуття безпеки
Страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації. Для того щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану – ми можемо запропонувати ігри. Гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу.
Важливо пам’ятати:
коли один канал сприйняття депривований, у стані перезбудження чи неактивний, інші в більшому навантаженні та чутливості;
якщо ми переживаємо складний досвід і при цьому дієві, відчуваємо близькість – у нас залишається відчуття сили.
Психолог Світлана Ройз пропонує дорослим використовувати такі ігри у темряві для відновлення відчуття безпеки, близькості та запобігання травматизації.
Ідеї ігор у темряві для дітей різного віку
Аудіальні ігри та ігри зі словами:
1. Співати хором.
2. Грати на музичних інструментах.
3. Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці.
4. «Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен.
5. Разом промовляти скоромовки.
6. Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося.
7. «Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово.
8. Розповідати історії на задану тему.
9. Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину.
10. «Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим.
11. Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця.
12. «На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя».
13. «Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець.
14. «Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню.
15. «Навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс».
16. «Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…».
17. Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні».
18. Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки.
19. «Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку.
20. Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.
21. «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю».
22. «Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження.
23. Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово».
24. «Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями».
25. «Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.
26. Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.
27. Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, «поп-іти».
Тілесні ігри можуть бути такі:
1. «Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер.
2. «Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою.
3. «Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо.
4. Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо.
5. Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
6. Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень.
7. Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати.
8. «Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається.
9. Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися.
10. Зробити собі хатинку із подушок і ковдр.
11. Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.
Якщо є ліхтарик:
1. Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки.
2. Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь.
3. Зробити проєктор зі стаканчика та плівки.
4. Дивитися крізь друшляк на «зірки».
За матеріалами ЮНІСЕФ.