Тема: Світ наприкінці Нового часу
Домашнє завдання: параграф 1- опрацювати
Новим часом цей період почали називати самі європейці ще в XVI ст., коли стало зрозумілим, що у світі відбуваються надзвичайні перетворення. Із курсу всесвітньої історії 8 класу ми пам’ятаємо, що порівняно із Середніми віками з початком Нової доби стали відбуватися небачені та часто несподівані зміни майже в усіх сферах життя.
Найважливіші перетворення торкнулися економічного й політичного розвитку провідних європейських країн та США. Тут завершився промисловий переворот, міські ремесла й мануфактури відходили в минуле, їх змінили фабрики та заводи. Так виникла індустріальна (промислова) цивілізація. Успішний розвиток капіталістичних відносин вимагав нового рівня політичної організації суспільства. Як показав історичний досвід Нового часу, шлях до конституції, яка б гарантувала головні права і свободи людини й громадянина та республіканську форму правління, пролягав перш за все через революції та збройну боротьбу.
У Новий час відбувся остаточний поділ світу на метрополії та колонії.
Саме в Нову добу було здійснено важливі досягнення, які визначили головні напрямки розвитку сучасної науки. У цей час людина відкрила для себе всі континенти й полюси,змогла побувати в найбільш важкодоступних куточках планети. Розвиток техніки та свобода слова сприяли небаченому злету книгодрукування, видання газет і журналів, поширенню всіх видів інформації . Наприкінці Нового часу значна частина інформації передавалася за допомогою телеграфу, телефону, радіо, завдяки цьому історичні джерела й до сьогодні зберегли різні, іноді протилежні погляди тогочасних європейців, американців, жителів колоніальних країн.
У XIX ст. аграрні відносини в суспільстві змінила індустріальна цивілізація. Поняття «індустріальне суспільство» вперше сформулював французький філософ і реформатор граф А. Сен-Симон. Виникнення нової цивілізації стало результатом завершення промислового перевороту, що тривав багато десятиліть.
ХІХ століття змінило ставлення до людської особистості. Замість підданих короля, що поділялися на стани з різними правами й обов’язками, з’явилися громадяни. Вони мали однакові юридичні та політичні права (зокрема виборчі), були рівними перед законом. Проте зберігалася майнова нерівність, яка подекуди досягала небачених розмірів.
Хронологічні межі «довгого» XIX століття.
У 9 класі ми вивчатимемо другу частину історії Нового часу, яка охоплює період із 1789 до 1914 р., тобто включає події від Великої французької революції до початку Першої світової війни. У науковій літературі цей період Нового часу часто називають «довгим»
XIX століттям. Чому так?
Справа в тому, що «календарний» підхід до вивчення історії не може повною мірою розкрити історичні процеси та явища, закономірності й особливості розвитку країн і народів. Час, що настав після епохи Просвітництва, називають «довгим» століттям не тільки тому, що він не вкладається в календарні межі XIX ст., але й тому, що грандіозні зміни в житті людей цієї доби стали перехідним етапом до сучасності.
В історії «довгого» XIX століття науковці виділяють три основні періоди.
Перший період називають «епохою революцій» (1789—1848 рр.). Другий період став «епохою капіталу» (1848—1875 рр.). У провідних країнах світу в цей час завершився промисловий переворот, склалася індустріальна цивілізація, Третій період — «епоха імперій» (1875—1914 рр.) — це бурхливий час колоніального поділу світу й затвердження нового світового порядку, установленого найбільш розвиненими капіталістичними країнами.