Народовці та москвофіли

Натомість з'явилося три відповіді на питання «хто такі українці»:

• пропольський рух, що вважає українців Галичини — поляками;

• рух москвофілів, які виступали за єдність галичан з «великоросійською» нацією;

• рух народовців, що вважали жителів Галичини такими ж українцями як і жителів Наддніпрянщини

Основна боротьба у 60-80-х роках точилася між москвофілами та народовцями або ж, можна ще їх так назвати, українофілами. Спочатку, перевага була повністю на боці москвофілів. Після розчарування у Габсбургах, галицька інтелігенція схилила свої погляди на іншого самодержавця — російського. Самостійно, галицьким русинам було не уникнути полонізації, вважали москвофіли.Москвофіли не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної російської народності від Карпат до Уралу», виступали за приєднання до Росії. Мали свою політичну організацію, видавничу базу, але значною підтримкою з боку населення не користувалися.

Народовці

І етап культурно-освітянський з метою пробудження національної свідомості. 1860-1879 рр.

1861 р товариство «Руська бесіда» філії у містах Галичини.

1864 р. український театр у Львові, наддніпрянський репертуар.

1868 р. 60 студентів (Анатолій Вахнянин – музикант, диригент, письменник, професор академічної гемназії) створили товариство «Просвіта», завдання: «заложити будучність нашої народності», «вивчення та освіта народу», читальні (853), ознайомлення з українською та світовою літературою. Навчали методам ведення господарства, вивчали і удосконалювали ремесла, кооперативи («Сільський господар», «Народна торгівля», страхова компанія «Дністер»).

1873 р меценати з Наддніпрянщини (Є.Милорадович-Скоропадської, В.Симиренка) у Львові Літературне товариство імені Т.Шевченка. 1892 р. перетворене на НТШ. Відігравало роль академії наук.

ІІ етап політична діяльність: Вибори до галицького сейму 1879 р. показали кризу культурницького руху, лише 3 українці. Самоусунення народовців від політики, дало можливість фальсифікації виборів: залякування, підкуп «галицькі вибори», «виборча ковбаса». Нові лідери, Юліан Романчук, Олександо Огоновський, брати Барвінські. Усвідомлювали, що поляки витіснили їх з Галицького сейму, москвофіли з українських установ. Вихід іти в народ.

1879 р. почали видавати політичний часопис для селян «Батьківщина», для інтелігенції часопис «Діло» на противагу москвофільському «Слово».

1880 р. організували перші масові українські збори (віче). Обговорювали політичне становище українців, економічні справи, шкільні проблеми. 1885 р. створили Народну раду (Ю.Романчук) – першу політичну організацію, оголосили спадкоємницею Головної руської ради, стала прообразом партії.

Міжнародна ситуація протистояння А-У, Німеччини та Росії на Балканах, та загроза війни, ідея використання національного руху, Німеччина – створити «Київське королівство», відірвати Україну від Росії, взяти під контроль Габсбургів. Підтримали учасники «Старої громади» В.Антонович та О.Конинський, вимоги ширших національно-культурних прав для Галичини., «українського П‘ємонту».

Домашнє завдання: опрацювати параграф 23