Наприкінці XIX - на початку XX ст. економіка США переживала бурхливе піднесення. Завдяки постійному припливу емігрантів швидкими темпами збільшувалося населення. За період з 1871 р. по 1913 р. воно виросло з 39,8 млн до 96,5 млн осіб; 55% приросту становили емігранти.
На початку XX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, технічним оснащенням і продуктивністю праці. Загальна вартість промислової продукції США вдвічі перевищувала вартість німецької та майже у 2,5 раза - англійської.
Провідну роль в американській промисловості відігравали добре оснащені великі підприємства. Становлячи 2,2% від загальної кількості підприємств, вони виробляли половину промислової продукції. Великі підприємства нерідко об'єднувались у трести, які монополізували виробництво основних товарів. На початку XX ст. найбільшим впливом користувалися нафтовий трест Рокфеллера (виробляв 90% нафтопродуктів) і металургійний трест Моргана (виплавляв 66% сталі). На 1900 р. у країні налічувалося 440 промислових і транспортних трестів. В американському сільському господарстві переважали сімейні ферми. Його технічне обладнання перевищувало рівень європейських країн. За виробництвом найважливіших сільськогосподарських продуктів - зерна, м'яса, бавовни - США посідали перше місце у світі та стали головним постачальником сільськогосподарської продукції до Європи.
Багаті природні ресурси і родючі землі.
• Вигідне географічне положення.
• Відсутність митних кордонів.
• Трансконтинентальні залізниці.
• Іноземні інвестиції в економіку США .
• Наявність великої кількості робочих рук переселенців.
• Ліквідація рабства.
• Розвиток нових галузей: сталевої, нафтопереробної, автомобільної.
• Використання досягнень технічного прогресу.
• Фермерський шлях розвитку сільського господарства.
• Концентрація виробництва та капіталу.
Суспільний рух у США
В останній чверті XIX ст. у США остаточно утвердилася республіка президентського типу і двопартійна система. Прихильники політиків Півночі США склали ядро республіканської партії, а Півдня - демократичної. До початку XX ст. різниця між республіканською та демократичною партіями практично зникла, обидві парти обстоювали, тогочасний суспільний і державний устрій США.
"Справедливий курс" Теодора Рузвельта
Прихильником прогресистів оголосив себе президент Теодор Рузвельт (1858-1919). Доступившись до влади 1901 p., він провів низку реформ, які започаткували реформаторську діяльність ("прогресивна ера").
Першим прогресистським заходом Т. Рузвельта був судовий процес 1901 р. проти залізничної компанії, яку контролював Моргай, її було звинувачено в монополії, що перешкоджала вільній торгівлі. Суд визнав компанію винною та ухвалив розділити її на дві частини.
Після цього відбулося ще 25 судових процесів проти монополії, які принесли Т. Рузвельтові славу "руйнівника трестів" і навіть "революціонера".
Продовжуючи політику розширення державного втручання в економіку, Т. Рузвельт 1906 р. провів через конгрес закон, який дозволяв урядові контролювати залізничні тарифи. Одночасно було прийнято два популярних закони про державний контроль над виготовленням ліків, харчових продуктів, про контроль над умовами праці.
Відповідно до своїх обіцянок проводити "справедливий курс" щодо робітників, уряд неодноразово втручався у страйки на користь страйкарів.
Іншим напрямом діяльності уряду Т. Рузвельта, що приніс йому популярність, була охорона природи. На той час у СЩА почали усвідомлювати, що великі природні скарби Америки не є невичерпними і що хижацьке вирубування лісів, забруднення землі й річок відходами промисловості загрожують людині великими лихом. З ініціативи Т. Рузвельта було прийнято закон, який збільшував розміри земельного фонду, що мав охоронятися, майже вп'ятеро. Мальовничі, багаті на рідкісні рослини й тварини, райони оголошувалися державними заповідниками. Спеціальні урядові комісії мали стежити за чистотою річок, проводи ти меліорацію землі, дбати про насадження нових лісів.
"Нова демократія" В. Вільсона
На виборах 1912 р. через розкол колишніх прихильників республіканської партії переміг кандидат демократів Вудро Вільсон, який залишався при владі до 1920 р. Він провій низку законів ліберального характеру ("нова демократія"). Було встановлено високий прогресивний податок на прибутки і змінено порядок виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зібраннями штатів, то тепер вони обиралися народним голосуванням.
Важливим внутрішньополітичним заходом В. Вільсона до податку Першої світової війни було фактичне впровадження державної загальнонаціональної банківської системи. Відповідно до закону про Федеральну резервну систему, прийнятого 1913 p., поряд із приватними банками створювались і резервні, контрольовані урядом. їм передавалися головні банківські функції, в тому числі випуск паперових грошей. У 1914 р. було прийнято закон про притягнення до суду осіб і власників підприємств, які застосовували нечесні методи конкуренції.
Зовнішня політика США
У зовнішній політиці США проявлялися дві тенденції: експансіонізм та ізоляціонізм (ізоляціоністи, головно республіканці, виступали за невтручання в політику європейських держав; "доктрина Монро" 1823 р. проголошувала: "Америка для американців") Зростання економічної могутності породжувало прагнення до зовнішньої експансії.
У 1898 р. США розпочали війну проти Іспанії, яка придушувала повстання на Кубі. Американський флот розгромив іспанські ескадри біля Куби та Філіппін. Іспанія змушена була піти на укладення миру.За мирним договором Куба оголошувалася незалежною. США здобули о. Пуерто-Рико в Карибському морі, а в Тихому океані Філіппіни, о. Гуам, згодом о. Самоа та Гаваї.
Президент Т. Рузвельт продовжив експансіоністську політику, що отримала назву "політики великого дрючка". Практичним утіленням її виявилися дії щодо Куби й Колумбії.
Запам'ятайте дати!
1901-1908 pp. - Президентство Т. Рузвельта.
1903 р. - Захоплення США зони Панамського каналу.
1867 р. — США придбали у Росії Аляску;
1873—1877 рр. — економічна криза;
1 травня 1886 р. — розстріл демонстрації в Чикаго;
1890 р. — закон Шермана;
1898 р. — війна США з Іспанією.