Соціально-економічний розвиток Наддніпрянщини в І пол. ХІХ ст.

ХІХ ст. стало часом, коли внаслідок змін, започаткованих промисловою революцією, у країнах Європи відбувалось формування індустріального суспільства. Зрушення в Західній Європі впливали на економічний розвиток Наддніпрянської України. Протягом першої половини ХІХ ст. на цих землях набирав сили процес становлення нової ринкової економіки і занепаду кріпацтва. Проте здійснювався він у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників. Велика різниця була в розвитку різних регіонів українських земель. Своєрідним «випробувальним полігоном» становлення нових економічних відносин стала Південна Україна, де значних масштабів набуло використання вільнонайманої робочої сили. Поступово Південь втягував в орбіту ринкових відносин не лише Правобережну і Лівобережну Україну, а й інші регіони імперії, де ще панували застарілі кріпосницькі відносини. У зовсім протилежному напрямку розвивалося в цей час сільське господарство Правобережжя, де переважала примусова праця селян-кріпаків. Становище українських селян-кріпаків у деяких господарствах Правобережжя нагадувало плантаційне рабство на Півдні США. Ситуація, коли співіснували ринкове господарство з вільнонайманою працею і примусова праця, як свідчив досвід США, могли зберігатися досить довго. Лише перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змусили правлячу верхівку вдатися до реформування застарілих виробничих відносин.

У зазначений період в Україні домінувало поміщицьке землеволодіння. Майже 75% усієї землі було у дворянських руках. Маєтки поміщиків з кожним роком деградували та занепадали. Конкретним свідченням цих процесів було:

• посилення експлуатації селян;

низький рівень організації праці;

• технічна відсталість сільськогосподарського виробництва;

• зниження прибутків землевласників тощо.

Категорії залежного населення:

• поміщицькі селяни;

• державні селяни;

• військові поселенці;

• «робітні люди». Урочні (здольні) селяни — селяни, що отримували від пана щоденне завдання (урок), причому таке важке, що його не можна було виконати й за два — три дні.

Панщинні селяни (панщани, панщанники) — кріпаки, які за користування землею виконували на користь господаря певні роботи. Зазвичай поміщицькі землі поділялися на дві частини. Три дні на тиждень селяни обробляли панську землю, три дні — відведену їм у користування.

Оброчні селяни — кріпаки, що сплачували поміщикові за користування землею грошовий або натуральний податок (оброк), розмір якого залежав від волі господаря.

Посесійні селяни (фабричні, заводські) — особисто залежні селяни, що були довічно прикріплені до заводів та фабрик, які належали приватним особам.

30 рр. ХІХ ст. - початок промислового перевороту в Наддніпрянщині

ПЕРЕВІР СЕБЕ

https://learningapps.org/6545801

https://learningapps.org/5307575

https://learningapps.org/5316825

https://learningapps.org/5301452

https://learningapps.org/5302055

Домашнє завдання: параграф 3 - опрацювати, пройти тестування