Промисловий переворот та його наслідки. Промисловий переворот (який інколи називають «промисловою революцією») розпочався, як вам відомо, в Англії у XVIII столітті. Згодом революційні зміни у промисловому виробництві відбулися і в інших передових країнах. Індустріальне суспільство в Європі і США у XIX ст. поступово замінювало аграрне. Промисловий переворот - перехід від мануфактури до фабрично-заводської системи машинного виробництва - полягав у заміні ручної ремісничої техніки на машини. Машини «виривали» з рук людини її власну роботу, виконуючи її набагато швидше і ефективніше. Використання енергії пари дозволило збудувати парові машини, що замінили не лише мускульну силу людини, а й силу коліс великих водяних і вітряних млинів. До появи електромашин паровики були універсальними механічними двигунами, що приводили в дію прядильні й ткацькі верстати, видобувні вугільні машини, металургійні преси і залізничні потяги.
Промисловий переворот у Великій Британії завершився в першій третині ХІХ ст. - з появою машинобудування і перемогою машинного виробництва у всіх галузях індустрії. У 40-х роках у промисловості і торгівлі країни було зайнято 42 % населення, тоді як у сфері сільського господарства - лише 28 %.
В інших державах він закінчився у середині століття (Франція) й наприкінці його (Німеччина і США). У порівняно відсталих капіталістичних країнах Європи, зокрема в Російській імперії, промисловий переворот так і залишився незавершеним до початку Першої світової війни. Індустріально розвинуті країни світу, зосередивши в себе левову частку промислового виробництва, здобули в результаті можливість встановити своє панування у світі.
Суспільні наслідки промислового перевороту. Промисловий переворот привів і до значних соціальних наслідків, остаточно зруйнувавши станову систему феодального суспільства. У першій половині ХІХ ст. основою господарського життя розвинутих європейських країн було вільне підприємництво буржуазії - власників фабрик, заводів, шахт, залізниць і торгівельних компаній.
Розвиток промисловості зумовив виникнення прошарку найманих робітників, що продавали підприємцям свою робочу силу за заробітну платню. Їх лави поповнювались за рахунок розорених ремісників і власників дрібних підприємств, селян, що переїжджали до міст. Кількість вільних робочих рук набагато перевищувала потреби промисловості, що зумовило зростання чисельності безробітних. Цим охоче користувались підприємці, наймаючи робітників для своїх фабрик і заводів практично за безцінь. Тривалість робочого дня, що не обмежувалась законом, нерідко досягала 14-16 год на добу. Заробітна платня забезпечувала лише злиденний рівень існування. Робітників часто штрафували. На підприємствах використовувалась праця жінок і дітей, яким платили набагато менше, ніж чоловікам. Діти 5-7 років працювали не лише на фабриках, а й у шахтах.
Спроби осмислення нової дійсності.
Консерватизм, лібералізм і соціалізм. Формування індустріального суспільства і розвиток капіталістичних відносин сприймалися сучасниками по-різному. Одні засуджували новий лад і бачили в ньому лише страждання і бідування, інші - сподівались на можливість звільнення людини, здобуття громадянських прав, ствердження демократії в політичному житті. Частина суспільства вітала появу машин, впровадження нової техніки і технологій, що позитивно впливало на життя і добробут людей.
У першій половині ХІХ ст. у Західній Європі, де існували конституції, парламенти і порівняно вільна преса, остаточно оформилися три провідні ідеології, які наклали значний відбиток на розвиток суспільства, характер і спрямованість політики держав, суспільно-політичні рухи: консервативна, ліберальна і соціалістична.
Кросворд Промислова революція