Консульство та імперія Наполеона Бонапарта

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ДАТИ

1802 р. - Наполеон обраний першим консулом.

1804 р. - Наполеон став імператором Франції.

1804 р. - прийнято Громадянський кодекс.

жовтень 1805 р. - Трафальгарський бій.

2 грудня 1805 р. - Аустерліцька битва.

1812 р. - російсько-французька війна

3D сцена " Наполеонівські війни -https://ua.mozaweb.com/ru/# ( потрібно зареєструватися на сайті)

Прихід до влади Наполеона. У 1799 р. внутрішня ситуація в країні загострилась через:

• ріст народного незадоволення політикою термідоріанців;

• заколот роялістів (прихильників монархії);

• падіння авторитету Директорії;

• погіршення стану справ на фронті;

• поразки Франції в ході війни з Другою антифранцузькою коаліцією в складі Австрії, Англії, Росії, Туреччини, Неаполітанського королівства.

Змовившись із своїм братом Л. Бонапартом, головою Ради п'ятисот, та двома членами Директорії, Наполеон Бонапарт 19 листопада (18 брюмера) 1799 р. разом зі своїм зятем Мюратом розігнав Директорію. Ввечері того ж дня, бажаючи зберегти формальну законність дій, було видано декрет про передачу влади трьом консулам: Сієйсу, Роже-Дюко, Бонапарту.

Для зміцнення нової влади 24 грудня 1799 p. було прийнято нову Конституцію, за якою:

• Франція залишалась республікою;

• законодавча влада передавалась Державній Раді, Трибунатові, Законодавчому корпусові;

• виконавча перебувала у віданні трьох консулів, а фактично - у руках Першого консула. Ним був Наполеон Бонапарт. У 1802 р. він став довічним консулом.

У 1804 р. Наполеон скасував республіку, проголосивши себе імператором французів. Наполеон коронувався у Соборі Паризької Богоматері імператорською короною в присутності Папи Римського. Під час коронації Наполеон вирвав корону з рук папи римського і сам одягнув її. На картині Ж-Л. Давида зображено момент, коли Наполеон одягає корону своїй дружині Жозефіні. Для зміцнення влади Наполеон підписав з папою конкордат. Католицтво визнавалось релігією всіх французів.

У внутрішній політиці Наполеон здійснив заходи по зміцненню своєї диктатури:

• переслідувались якобінці та стійкі революціонери;

• закривались опозиційні газети;

• вводилась сувора цензура;

• заборонялась критика уряду;

• Бонапарт отримав право розпускати Законодавчий корпус, Трибунат, підписувати та затверджувати мирні угоди;

• з метою поширення свого впливу Наполеон амністував емігрантів.

Управління імперією будувалось на засадах жорсткої централізації. Департаменти поділялись на округи й комуни, влада в яких належала призначеним чиновникам. Місцеве самоврядування було значно обмежено. Щодо промисловості Наполеон проводив політику протекціонізму.

Правління Наполеона Бонапарта було відзначено розробкою нових норм права, які юридично закріплювали його особисту владу, напрямки внутрішньої політики, нові соціально-економічні й політичні відносини в державі. Прийняті закони називаються «Кодексами Наполеона» (кодекс - звід законів). Громадянський кодекс (виданий у 1804 р.) включав кращі положення правових систем різних епох: проголосив рівність громадян перед законом, недоторканність особи й приватної власності, свободу совісті тощо. У ньому закріплювалася буржуазна модель майнових відносин, спадкоємного права, становище дружини стосовно свого чоловіка, найманого робітника - стосовно роботодавця. Важливе місце в документі займали статті, що охороняли приватну власність. Кодекс закріплював принцип свободи приватного підприємництва.За принципами сімейного права окремі статті кодексу підкреслювали рівність чоловіка й дружини, у цілому чоловік займав у родині пануюче положення: «чоловік зобов'язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина - виявляти слухняність чоловікові». Чоловік мав право визначати місце проживання для родини, дружина мала слідувати за своїм чоловіком. Майно дружини розглядалося як власність чоловіка; дружина й діти не мали майнових прав. Але в цілому норми сімейного права мали прогресивне значення: кодекс увів громадянський шлюб і дозволив розлучення. У 1807 р. був прийнятий спеціальний Торговельний кодекс, в якому відбиті положення щодо комерсантів, торговельних товариств, розподілу майна тощо. Багато статей цього кодексу були присвячені питанням міжнародної торгівлі, регулюванню порядку банкрутства, діяльності торговельних судів. У Кримінальному кодексі (1810 р.) проводилася ідея рівності людей перед карним законом, визначалося коло покарань, уводилися чіткі критерії злочину. Особливо підкреслювалося, що злочинами є діяння, які заборонені законом. У той же час Кримінальний кодекс увів скасовані революцією покарання батогом, таврування залізом і зберіг смертну кару.

Таким чином, в результаті приходу до влади Наполеона Бонапарта у Франції було встановлено БУРЖУАЗНУ МОНАРХІЮ.

Період з 1796 по 1815 роки часто називають епохою Наполеонівських воєн. Вони не були перманентними, але територія на якій відбувалися ці війни охопила майже всі країни Європи.

На межі ХVIII-ХIХ ст. Франція була найпотужнішою у військовому відношенні державою Європи. Вона мала першокласну армію, що формувалася на основі загальної військової повинності. На командні пости в армії висувалися найбільш здібні офіцери й генерали. Наполеон розвинув і удосконалив теорію ведення війни за допомогою масових армій.У 1805 р. проти Франції зорганізувалась Третя коаліція в складі Англії, Росії, Австрії, Неаполітанського королівства. 21 жовтня 1805 р. англійський флот на чолі з адміралом Нельсоном у битві при Трафальгарі знищив франко-іспанський флот.

На континенті військові дії були успішними для Франції:

• значні сили Австрії були розгромлені в Баварії, головна австрійська армія капітулювала при Ульмі;

• французи окупували Відень, отримали перемогу в битві при Аустерліці, розгромивши австрійців та росіян;

• за мирною угодою з Австрією, до Франції відійшли Баден, Баварія, Вюртемберг;

• було визнано залежність ряду італійських територій;

• неаполітанський королівський престол передавався братові Наполеона - Жозефу.

Розгромивши Австрію, Наполеон знищив Священну Римську Імперію. У липні 1806 р. між Росією й Пруссією був підписаний союзний договір, що поклав початок формуванню четвертої коаліції. До союзників приєдналися Велика Британія, Швеція й Саксонія. Але в жовтні 1806 р. одночасно під Ієною й Ауерштедтом сили прусської армії були розбиті. Прусські фортеці здавалися одна за іншою. Прусський король разом з урядом утік у Східну Пруссію.Протягом 19 днів з Пруссією було покінчено. У 1807 р. відбувся ряд запеклих битв з російськими військами, які виступили на допомогу Пруссії. У лютому 1807 р. в Східній Пруссії відбувся один із найбільш кровопролитних боїв у ході наполеонівських війн. Обидві армії зазнали величезних втрат, однак російська армія втрималася. Вперше Наполеону Бонапарту не вдалося здобути перемогу, але в червні, у битві біля Фрідланда, російська армія зазнала поразки й відійшла за р. Німан. Наполеон підписав 7 липня 1807 р. в Тільзіті з Росією мирну угоду. Було підписано мир із Пруссією.

У листопаді 1806 р. Наполеон розпочав континентальну блокаду Англії. Декрет підписаний у Берліні забороняв всім залежним від Франції державам торгувати з цією країною. Всі виявлені британські товари підлягали конфіскації. Бонапарт наказав конфіскувати всі нейтральні судна, що заходили в порти Великої Британії та її колонії. Усунення британської конкуренції дало імпульс розвитку торгівлі й промисловості на європейському континенті. Франція одержала нові ринки й розширила своє текстильне виробництво. Проте, намір Наполеона закрити для британської торгівлі європейський континент зазнав невдачі. Розвивалася контрабандна торгівля. Проти блокади виступили європейські торговці. Росія була невдоволена скороченням збуту свого сільськогосподарського експорту в Англію і розпочала митну війну з Францією. Росло невдоволення й у самій Франції через скорочення імпорту колоніальних товарів, у тому числі цукру й кави. Навіть сам Наполеон змушений був порушувати свою блокаду, закуповуючи в Англії через підставних осіб, сукно для мундирів своєї армії

З ряду німецьких держав Наполеон створив Вестфальське королівство (його королем став брат Наполеона Жером), а з відібраних у Пруссії польських земель - герцогство Варшавське. У 1809 р. виникла П'ята коаліція проти Франції у складі Австрії та Англії. В результаті битв у травні та липні 1809 р. Австрія змушена була капітулювати. До Франції було приєднано Істрію, Трієст, Далмацію, а згодом - Папську область, Голландію, німецьке узбережжя Північного моря.

За Тільзітським миром Росія зобов'язалася вийти з антифранцузької коаліції, визнавала відокремлення від Пруссії значної частини земель, хоча домоглася збереження її державної самостійності. Між Наполеоном Бонапартом й Олександром I був також укладений таємний договір, за яким Росія приєднувалася до континентальної блокади Англії й зберігала свій вплив у Східній Європі.

Вторгнення французьких військ на Піренейський півострів. У 1807 р. за підтримки Іспанії Бонапарт зажадав від Португалії, щоб вона приєдналася до континентальної блокади. В Лісабоні не погоджувалися на це, тому між Наполеоном й Іспанією була підписана угода про завоювання й розподіл Португалії з її колоніями. Влада Іспанії погодилася на прохід до Португалії французької армії. Однак на боці Португалії виступила Британія, що ввела свої війська на територію цієї країни, і вторгнення французів було відбито. У 1808 р. французькі війська вдерлись в Іспанію. Наполеон призначив королем свого брата Жозефа. Однак в Іспанії почалася визвольна війна, яку підтримала Британія. Франція була змушена послати в цю країну війська.

Загострення обстановки в Європі. Війна з Австрією. Значно погіршилися відносини Франції й Росії. Російські поміщики й купці були незадоволені континентальною блокадою, що розоряла їх внаслідок згортання торгівлі з Великою Британією. Французький уряд підбурював до воєнних дій проти Росії Іран, Туреччину й Швецію. У цій ситуації Росія не хотіла послаблення Австрії й бачила в ній противагу наполеонівській Франції. У 1809 р. Австрія й Велика Британія уклали союз і створили п'яту антифранцузьку коаліцію, але Наполеону вдалося завдати поразки австрійській армії. У жовтні 1809 р. між Францією й Австрією був підписаний Шенбрунський мирний договір. Австрія втрачала величезну територію й вихід до Адріатичного моря й зобов'язувалася приєднатися до континентальної блокади, обмежити свою армію до 150 тис. чоловік, сплатити Франції контрибуцію.

Після розгрому основних сил п'ятої коаліції могутність наполеонівської імперії досягла своєї кульмінації.

https://learningapps.org/4007447

https://learningapps.org/5535758

Кросворд Консульство та імперія у Франції

Домашнє завдання: параграф 4