Основні події:
• 1870 р. — проголошення програми самоуправління Ірландії в межах Британської імперії — гомруль.
• 1884–1885 рр. — Третя виборча реформа;
• 1888 р. — Е. Батлер випустив перший вітчизняний автомобіль;
• 1899–1902 рр. — англо-бурська війна;
До 70-х рр. XIX ст. Великобританія залишалася наймогутнішою європейською державою, перевершуючи всі країни за рівнем економічного розвитку та за розміром своїх колоніальних володінь. Про її пріоритет на морі було навіть згадано у рядках національного гімну: «Керуй, Британіє, морями!» Але світ змінювався, змінювалася сама Великобританія, змінювалося її місце у світі. На вплив і могутність Британії почали зазіхати Німеччина та США.
Особливості економічного розвитку Великобританії:
• технічне відставання (застаріле устаткування); від Нім. і США,
• низький агротехнічний рівень сільського господарства;
• вивезення капіталу;
• експлуатація колоній.
Основними політичними партіями були ліберали і консерватори. З 60-х рр. XIX ст. уряди Великобританії займалися реформаторською діяльністю. Лідером ліберальної партії був У. Гладстон, він чотири рази був прем’єр-міністром, обіймаючи цей пост близько тринадцяти років. Лідером консервативної партії був Б. Дізраелі.
Втрата Англією промислової першості у світі позначилась і на становищі англійських робітників. Для збереження попереднього рівня своїх прибутків підприємці посилили експлуатацію робітників, зменшили зарплату, підвищили ціни на предмети першої необхідності. Близько 30% робітників Лондона проживали за межею бідності. У Англії з’явилися спілки некваліфікованих робітників: газових заводів, робітників сірникових фабрик. Ці нові організації не мали багаторічного досвіду профспілкової боротьби і орієнтувалися не на переговори, а на активні (страйки, мітинги, демонстрації, пікети) методи впливу на роботодавців і уряд.
Фабіанське товариство (дістало назву від імені римського полководця Фабія Максима, що здобув у давнину ряд перемог завдяки тактиці зволікання) пропагувало ідею перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичне шляхом реформ, виступали проти революцій. Серед лідерів Фабіанського товариства були Б. Шоу, письм. Герберт Уельс. 1899 р. з’їзд тред-юніонів ухвалив скликати загально британську конференцію кооперативних, соціалістичних і тред-юніонських організацій, щоб обговорити шляхи і засоби для проведення в парламент великої кількості робітників. 1900 р. відбулася конференція нової лейбористської (робітничої) партії, яка в 1906 р. дістала назву Британська лейбористська партія. Першим лідером став колишній вуглекоп Д. Кейр-Гарді.
закон про трудові конфлікти, який забороняв підприємцям подавати позови на тред-юніони у зв’язку зі збитками від страйків,
закон про пенсії (70 р.)
закон про соціальне страхування через хворобу, інвалідність і безробіття,
створено перші біржі праці,
здійснено реформу палати лордів, що забезпечила вирішальне слово під час прийняття законів за палатою громад,
закон про безкоштовну початкову освіту,
харчування в їдальнях для дітей малозабезпечених батьків безкоштовне.