Про що розповідають козацькі літописи?
Унікальною сторінкою українського літописання є козацькі літописи, другої половини XVII — початку XVIII ст. Творилися вони в козацькому середовищі й були присвячені подіям козацької історії. Звідси походить їхня умовна назва. До наших днів дійшли три козацькі літописи: Самовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка. Найбільшим як за обсягом так і за кількістю використаних історичних джерел є літопис Самійла Величка, котрий тривалий час працював канцеляристом Війська Запорозького. Укладений літопис був між 1715 р. і початком 1720-х рр.
Літопис написаний барвистою українською мовою і складається з чотирьох томів. У першому томі розповідається про Національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького. Другий і третій томи про події від 1660 р. по 1700 рр. У четвертому томі зібрано додатки з різних документів XVII ст.
Під час написання літопису Самійло Величко використав чимало документів, у тому числі й іноземних. До літопису увійшли також і власні спостереження автора, свідчення очевидців подій. Утім як і кожне джерело, цей літопис вимагає критичного підходу. Адже нерідко його автор вкладає в уста історичних діячів власні думки, а часом наводить цілі їхні промови. Ось як у передмові до своєї праці зазначає Самійло Величко:
«Отож, ласкавий читальнику, коли що здасться тобі в цій моїй праці непевне й неправильне, то, може, воно так і є. Ти ж бо, коли добудешся досконаліших козацьких чи якихось інших літописів забудь лінощі, полай мене за невігластво в цій справі і, покладаючись на ті правдивіші літописи, але не знищуючи й моєї нікчемної праці, виправ мене даним тобі від Бога розумом. Бо нині, через сімдесят років після війни Хмельницького, важко домагатися досконалого знання і правди про ті військові події, тогобічні українські спустошення й сьогобічні шкоди... Ти ж, ласкавий читальнику й правдолюбцю, все те мені вибач і покрий своєю благостинею. Покірно прошу тебе цього і навзаєм бажаю тобі мати від найвищого господа і творця всі тимчасові і вічні блага».
Які праці з історії України були написані в ХІХ — на початку ХХ ст.?
У ХІХ — на початку ХХ ст. посилився інтерес до історії України: розгорнулися збирання і публікація пам’яток народної творчості, писемних джерел, з’явилися узагальнювальні історичні праці.
Найвидатнішим істориком запорозького козацтва вважають Дмитра Яворницького. Все своє життя він невтомно працював над збиранням писемних та усних джерел, речових пам’яток з життя Запорозької Січі. Дмитро Яворницький є автором понад 210 праць з історії, зокрема таких: «Історія запорозьких козаків», «Вольності запорозьких козаків», «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків», «Джерела для історії запорозьких козаків» та ін.
На попередньому уроці ми ознайомилися з картиною Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Дмитро Яворницький допомагав художнику порадами й навіть надав усю свою унікальну колекцію козацьких реліквій: одяг, зброя, музичні інструменти, посуд, курильні люльки, чубуки, сап’янові, козацькі чоботи, предмети побуту. Мало кому відомо, що Ілля Рєпін зобразив Дмитра Яворницького на картині в образі писаря.
Найвидатнішим українським істориком початку ХХ ст., батьком історії України, вважають Михайла Грушевського. Про його діяльність як державного діяча, про увічнення пам’яті про нього ми вже раніше знайомилися на сторінках підручника. Михайло Грушевський був також ученим-істориком, котрий ґрунтовно досліджував історію українського народу.
Наукова спадщина Михайла Грушевського є надзвичайно великою й різноманітною. Він написав майже 2 тисячі праць, зокрема з історії України, історії української літератури, етнографії, фольклору. Найзначнішими з них є «Історія України-Руси» в 10-томах, «Нарис історії українського народу», «Ілюстрована історія України», «Історія української літератури» в 5 томах.
У своїх працях Михайло Грушевський спирався на дослідження попередніхториків, археологів, етнографів, філологів, а також самостійно зібрав величезний фактичний матеріал, використав нові численні документи з архівів як України так і зарубіжних держав. Червоною ниткою в його працях проходить ідея самобутності, неповторності й безперервності історії українського народу.
ПОВТОРИ ТА ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ
https://learningapps.org/6634631
https://learningapps.org/9750133
https://learningapps.org/10041067
https://learningapps.org/9647730
https://learningapps.org/16565376