Румунія

ПРЕЗЕНТАЦІЯ " РУМУНІЯ В 1945-2013 рр."

У 1946 р. на парламентських виборах, сфальсифікувавши їхні результати, перемогу здобули комуністи. У 1947 р. представників опозиції видалили з уряду, а самі опозиційні партії незабаром розпустили. Король Міхай I, опинившись в ізоляції, змушений був 30 грудня 1947 р. зректися престолу. Країна була проголошена Румунською Народною Республікою (РНР).

У лютому 1948 р. комуністи поглинули соціал-демократів. Створена на базі «об'єднання» двох партій Румунська робітнича партія (РРП) будувала свою діяльність на принципах ідеології марксизму-ленінізму. На чолі партії стояв сталініст Г. Георгіу-Деж. З багатопартійною системою було покінчено.

Від початку 1950-х років Румунія взяла курс на розвиток важкої промисловості на екстенсивній основі.

За «випробуваною» сталінською моделлю 1962 р. була завершена суцільна колективізація. Нова компартійна диктатура спиралася на політичний терор.

Керівництво Румунії наприкінці 1950-х років почало здійснювати курс на вихід з-під впливу Радянського Союзу. Прагнення Румунії до повернення до національних джерел, до «незалежності і самостійності» підсилювалося на тлі економічних успіхів. У 1958 р. з Румунії вивели радянські війська.

Після смерті в березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК Румунської компартії обрали Ніколає Чаушеску.

Наприкінці 1960-х років новий лідер Соціалістичної Республіки Румунія (СРР), прихильник «національної моделі» соціалізму, вдавався до косметичних заходів задля лібералізації у сфері економіки і культури, спекулював на питаннях незалежності і суверенітету, намагався грати на національних почуттях румунів, закликаючи створити квітучу державу, незалежну в зовнішній політиці від СРСР, країн Варшавського договору. Закликами встати на захист батьківщини «від можливого радянського втручання» Чаушеску здобув симпатії всередині країни і на Заході. Проте під гаслами захисту незалежності Румунії велася боротьба за утвердження диктатури компартії. Для захисту свого режиму Чаушеску створив могутній каральний апарат і систему всеосяжного контролю над громадською думкою і повсякденними діями людей. Захопивши у свої руки командні посади в партії та державі, Чаушеску спирався на своїх близьких і далеких родичів.

Також Чаушеску прагнув ліквідувати різницю між містом і селом. Для цього ліквідовувались "неперспективні" села, а їх мешканці переселялись у агроміста. У Трансильванії, де проживала значна угорська меншина (1750 тис. чол. – 7.5%, населення Румунії), ця політика отримала назву "територіальної систематизації", яка поряд з політикою румунізації угорської меншості (угорці були оголошені "румунами угорської національності") викликали законне невдоволення угорського населення. Ще у 1968 р. було ліквідовано Угорську автономну область.

У політичній сфері вся повнота влади була зосереджена у руках Чаушеску. У країнах був встановлений культ його особи. Чаушеску назвали "генієм Карпат" і "Дунаєм думок". Для зміцнення влади всі головні державні посади посідали його родичі (40 осіб.). Так його дружина Єлена стала членом Політвиконкому ЦК, заступником прем'єр-міністра, Президентом Академії Наук. Головним знаряддям влади стали органи державної безпеки – "секурітате", які навіть контролювали приватне життя громадян.

У 1986—1989 рр. індустрія працювала з нульовим приростом; середня врожайність сільськогосподарських культур була в три-чотири рази нижчою за оголошену. Для модернізації промисловості та здійснення масштабних планів Румунія імпортувала залізну руду, що значно збільшувало вартість готової продукції. У кризі перебували нафтопереробна і нафтохімічна промисловість.

«Вождь» вживав заходів «затягування поясів» і всіляких обмежень. Холодні квартири, у які лише на три-чотири години подавали газ, гарячу воду; неосвітлені вулиці міст; магазини, що працювали тільки за денного світла; порожні м'ясні прилавки й овочеві базари; нескінченні черги власників автомашин на АЗС — такий був вигляд «розвиненого соціалізму» у країні. У селян відбирали майже всю вироблену продукцію, обмежували площі присадибних ділянок. У Румунії закріпилася офіційна назва цього періоду — «золота епоха Чаушеску».У той час як країна жила у злиднях план Чаушеску мав 62 палаци, 22 мисливські будинки, два кораблі і т.д. На особистих рахунках Чаушеску в іноземних банках зберігалось близько 1 млрд., а все його майно оцінювалось у 5 млрд. дол. США.

Однак у країні наростало невдоволення існуючими порядками. У 1987 р. у м. Брашові відбувся «хлібний бунт», жорстоко придушений владою. Із закордонних поїздок не поверталося дедалі більше румунських громадян — учених, спортсменів, письменників.

Диктаторський режим агонізував.

Символом румунського соціалізму часів Н. Чаушеску можна вважати гігантський Палац Парламенту в Бухаресті. Румунський диктатор прагнув зосередити всі основні державні органи в одній будівлі, що мало полегшити контроль над ними. З іншого боку, Чаушеску бажав безпечного місця для життя, яке могло б витримати навіть ядерний напад.

Ця будівля є результатом зусиль більш як 20 тис. осіб, котрі працювали на її зведенні 24 години в три зміни на добу, протягом семи років, а в пікові періоди, крім того, до будівельних робіт залучали 12 тис. солдатів

результаті побудовано будинок площею 365 000 м², котрий посідає перше місце в Книзі рекордів Гіннеса як найбільша адміністративна будівля для цивільного використання та третє місце у світі за об'ємом. Це найважчий і найдорожчий будинок у світі.

Загальна площа будівель, які знесли від 1980 р., аби збудувати Народний дім, як його тоді називали, являє собою еквівалент п'ятої частини Бухареста (4,5 км завдовжки і 2 км завширшки), що відповідає кільком районам Парижа і всієї площі Венеції. Перед будівництвомзруйнували 20 церков, 10 тис. будинків, виселили понад 57 тис. сімей.

Подробиці

Коли розпочалася революція 1989 р. будівля була завершена на 60 %. Будівельні роботи здійснювали і пізніше, але значно повільнішими темпами. У 2004 р., до свята 140-річчя створення першої палати румунського Сенату і започаткування двопалатної системи Парламенту Румунії, офіційно відкрили нову Пленарну залу. Нині в будівлі розміщені суспільні інститути: палата депутатів, Сенат, Законодавча рада та Конституційний Суд Румунії.

У результаті, висота палацу сягає 84 м, а підземна його частина — 16 м завглибшки. Будівля має 12 поверхів і 1100 кімнат. У її будівництві використано багато мармуру, кришталю, бронзи та дорогоцінного дерева.

У палаці проводять екскурсії, які дають змогу усвідоміти протиріччя між безумним марнотратством соціалістичної диктатури за умов зубожіння населення, «заради якого» діяли комуністичні вожді.

Риси режиму Н.Чаушеску

1. Показне протистояння з Москви. Підтримання відносин з Китаєм, Албанією, Ізраїлем, США. Засудження деяких зовнішньополітичних кроків СРСР.

2. Продовження індустріалізації країни. «Сировинний» індустріалізм. Опора на власні ресурси: нафта, газ, вугілля, мідь, залізо, свинець, цинк, золото та ін.

3. Засилля спецслужб «Секурітате».

4. Бюрократизація.

5. Корупція, зловживання, беззаконня, збагачення правлячої еліти, особливо родини Чаушеску.

6. Політика румунізації національних меншин. Переслідування діячів угорського національно-визвольного руху.

Домашнє завдання: опрацювати параграф , самостійно скласти конспект( за прикладом попередніх країн)

Творче завдання: Який шлях розвитку обрала Румунія після повалення режиму Чаушеску? Які успіхи і невдачі на цьому шляху?