Радянізація західноукраїнських земель

Друга колективізація

У другій половині 1940-х — на початку 1950-х рр. відновилася радянізація західноукраїнських земель, сутність якої полягала в уніфікації соціально-економічного, політичного й культурного життя Західної України у відповідності до норм, виробленими радянським режимом у Наддніпрянській Україні. Радянізація проходила в умовах запеклої боротьби. Органи НКДБ і НКВС застосовували масові репресії, жертвами яких стали 500 тис. чоловік, та депортації в східні райони СРСР, у ході яких було виселено понад 200 тис. чоловік. У 1946 р. на Львівському соборі було «самоліквідовано» Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ).

Радянізація — насильницьке насадження на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу 

 Складові  радянізації:

•    колективізація,

•    індустріалізація,

•    культурна революція;

•    масові репресії.

«Радянізувати» Західну Україну комуністи намагались якнайшвидше. Процес відбудови у районах Західної України відбувався набагато складніше, ніж на сході республіки. Це було зумовлено:

• значними руйнуваннями, завданими фашистською агресією та воєнними діями 1944 p.;

• слабкістю економічного потенціалу регіону;

• особливістю менталітету західних українців, які неоднозначно сприймали соціалістичні перетворення;

• опором нововведенням з боку значної частини населення.

      Відновлення радянської влади відбувалось шляхом направлення зі східних районів України у західні області значної кількості робітників партійно-комсомольського та державного апарату. До середини 1946 р. сюди було направлено 86 тис. спеціалістів. Місцевим кадрам на той час не довіряли. Так, з 15 120 номенклатурних посад в обкомах партії в Західній Україні наприкінці 1946 р. місцеві працівники складали лише 1 832 особи (12,1 %). Майже всі ключові посади в правоохоронних органах, органах державної безпеки, культури та освіти посідали вихідці з інших регіонів країни.

Характер змін, що відбулися упродовж відбудови на території Західної України, неоднозначний. У роки четвертої п’ятирічки в західних областях України було здійснено суттєву реконструкцію старих заводів іфабрик. Відбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції промисловості протягом 1946-1950 pp. збільшився у 3,2 раза.

Процес індустріалізації на «возз’єднаних» землях мав свої особливості.

Значно вищі, ніж у східних регіонах УРСР, темпи промислового розвитку. Якщо 1940 р. підприємства західних областей становили 4,7 % від загальної кількості підприємств України, то 1949 р. — вже 12,6 % (у важкій промисловості — відповідно 8,1 і 16,8 %).

Були побудовані Ужгородський меблевий і Мукачівський меблевий комбінати, Свалявський лісохімічний завод, картонна фабрика у Львові та ін.

Поява нових галузей промисловості: машинобудівної та приладобудівної — на Львівщині; взуттєвої та трикотажної — у Прикарпатті; рибопереробної — в Ізмаїльській області та ін.

Відкриття значних родовищ корисних копалин: 1946-1949 pp. у Дрогобицькій області розвідані газові родовища, що мали не лише республіканське, а й союзне значення. 1948 р. завершено будівництво найпотужнішого в ті часи в СРСР та Європі магістрального газопроводу Дашава-Київ, а 1951 р. західноукраїнський газ почала отримувати Москва.

Помітний прорив у промисловому розвитку західноукраїнських земель супроводжувався й негативними чинниками:

- диспропорції в розвитку промисловості, що зумовило відставання в темпах легкої та харчової галузей промисловості;

-домінування кількісних показників над якісними;

- відсутність закінченого технологічного циклу;

- залежність від союзного центру та ін.

1950-1951-го навчального року в школах західних областей республіки працювали понад 60 тис. вчителів, тобто майже у шість разів більше, ніж у довоєнний період. Початковою освітою було охоплено усіх дітей шкільного віку, кількість учнів у 5-10 класах збільшилася майже втричі. Наприкінці 1950 р. в Західній Україні функціонувало 25 вузів — у 1,5 раза більше, ніж 1940 р. Кількість студентів за цей час збільшилася майже в 10 разів. Проте зростання освітнього рівня супроводжувалося активною русифікацією. 1953 р. навчання в усіх вузах Західної України велося переважно російською мовою.

Радикальні соціально-економічні зрушення відбувалися в сільському господарстві західноукраїнських областей. Ще 1944 р. було відновлено процес примусової форсованої колективізації. На початку 1946 р. у Західній Україні налічувалося 158 колгоспів, 1948 р. — 1762, 1949 р. — 6 098, 1950 р. — 7190 (колгоспи об’єднували, за одними джерелами, 93 %, за іншими, — 98 % селянських господарств). На початку 50-х років суцільна колективізація в західноукраїнських землях була здебільшого завершена.

Позитивним для розвитку краю стало забезпечення безкоштовного медичного обслуговування населення. Із цією метою до західних областей було направлено сотні медичних працівників вищої та середньої кваліфікації.Отже, процес радянізації в основному був завершений наприкінці 1950-х рр.

Домашнє завдання:  параграф 3 - опрацювати, https://learningapps.org/view4056452 , підготувати інформацію про голодомор 1946-1947 рр, заповнити порівняльну таблицю " Радянізація в 1939 р. та 40-50 рр."