СРСР в добу "застою"
СРСР в добу "застою"
Загальна характеристика періоду:
поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя;
відмова від критики культу особи; неосталінізм.
Корупція управлінського апарату, формування «тіньової економіки», бюрократизму (засиллю чиновників); всевладдя «номенклатури»;
Формування явища подвійної моралі.
Консерватизм – прихильність традиційним цінностям, стабільності, несприйняття радикальних реформ та перетворень.
Номенклатура – панівна партійно-радянська верхівка («еліта») в СРСР, що цілком контролювала всі сфери життя суспільства.
Неосталінізм – часткова реанімація сталінської командно-адміністративної системи.
Період 1964-1982 (1985) рр. в історичній і публіцистичній літературі отримав образну назву «застій». Дана образна назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися у другій половині 60-х – першій половині 80-х років, але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. «Застій» не передбачав припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 60-х років), реалізовувалися п`ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного порівняно з попередніми періодами рівня життя основної маси населення. Суть «застою» полягає в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявлялась у всіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо.
По данным ООН за 1990 год, СССР достиг 26-го места за рівнем життя населення
В 1980 году, то есть к концу «эпохи застоя», Советский Союз занимал первое место в Европе и второе место в мире по объемам производства промышленности и сельского хозяйства. Если в 1960 году объем промышленной продукции СССР по сравнению с США составлял 55 %, то через 20 лет, в 1980 г. — уже более 80 %.
В социальном плане за 18 брежневских лет реальные доходы населения выросли более чем в 1,5 раза. Сюда также нужно отнести ввод в эксплуатацию при Брежневе 1,6 млрд кв. метров жилой площади, благодаря чему бесплатным жильем было обеспечено 162 млн чел. При этом квартплата в среднем не превышала 3 % семейного дохода
Етапи періоду «застою»
І етап. 1965— 1970 рр.
Спроба проведення економічних реформ, які мали б упорядкувати економіку СРСР після «реформаторської гарячки» хрущовського періоду (реформи О. Косигіна)
ІІ етап. 1970— 1982 рр.
Нарастания кризи, «консервація» існуючої в СРСР системи
ІІІ етап. 1982— 1985 рр.
Економічна криза: дефіцит товарів; відмова або повільне запровадження нових технологій; невисока якість більшості товарів; продовольча криза; хронічна криза сільського господарства; прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати; переважно екстенсивний шлях розвитку економіки; висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції; поява тіньової економіки («цеховики»).
Ідеологічна криза: Розчарування у правильності обраного шляху розвитку (усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму). розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя; зростання дисидентського руху і настрої у суспільстві; посилення ідеологічного тиску на суспільство.
Побудови «розвиненого соціалізму». Основні складові розвинутого соціалізму це «загальнонародна держава» і «нова історична спільнота людей – радянський народ». При розвинутому соціалізмі суспільство розвивається без конфліктів
Політична криза: воєнні авантюри і нездатність з них вийти (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо); нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. “Старіння” керівництва на 1982 р. середній вік вищого керівництво перевищував 70 років); недієздатність законодавчих органів, всі найважливіші питання вирішувалися у вузькому колі вищого партійного керівництва; втрата динамічності у розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для інших країн; корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв`язків, особистої відданості; посилення репресій проти інакомислячих (дисидентів).
Моральна криза: поява явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки і реальними устремліннями та установками; безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на іншого); ріст престижності професій, посад, які дають змогу отримувати нетрудовий дохід; зростання кількості побутових злочинів; прагнення досягти мету незаконним шляхом; ріст числа економічних (господарських) злочинів; наростання споживацьких настроїв; швидке поширення пияцтва і алкоголізму.