ВПК - військово-промисловий комплекс
РАДНАРГОСПИ - територіальні ради народного господарства ( з 1957 р.) - 11 + 3
1963 р. - Вища рада народного господарства
Стан економіки в 1953 -1964 рр. Головна проблема радянської економіки цього періоду — необхідність прискорення науково-технічного прогресу. Рішення М. Хрущова щодо зміни економічних пріоритетів: зменшення фонду соціального накопичення; скорочення чисельності армії за умов вкладання більшої кількості коштів у виробництво ракетно-ядерної зброї і космічну програму; закупівля новітньої техніки за кордоном. Збережено на тривалий час пріоритети за ракетобудівним комплексом.Водночас, УРСР отримала значний поштовх для економічного розвитку. Республіка стала великим будівельним майданчиком. Будували фабрики та заводи, виникали цілі нові галузі.
Медаль завжди має дві сторони. Для будівництва великих гідроелектростанцій на Дніпрі — Дніпродзержинської, Каховської, Кременчуцької — було затоплено значні території і утворено гігантські озера. Це назавжди змінило екосистему регіонів і Дніпра. Будівництво заводів хімічної галузі, що виробляли пестициди та інші хімікати для полів, також створювало додаткове навантаження на екологію.
Україну активно залучили до «гонки озброєнь», ключового елементу «Холодної війни», космічних перегонів та програми освоєння «мирного атома». Дніпропетровськ (нині Дніпро) став величезним центром ракетобудування.
Будівництво потужних індустріальних об’єктів. 5 лютого 1956 р. — початок випуску перших у країні магістральних тепловозів «ТЗ-3» на Ворошиловградському паровозобудівному заводі; лютий 1956 р. — будівництво найбільшої в Європі мартенівської печі (м. Ворошиловград); жовтень 1959 р. — освоєно випуск труб великого діаметра на Дніпропетровщині (Новомосковський металургійний завод); 1960 р.: 2 лютого — введено в дію перший в Україні атомний реактор; 11 липня - початок роботи найбільшої у світі установки безперервного розливання сталі (м. Сталіне); 6 листопада - введено в дію метрополітен у Києві; 2 грудня - початок роботи найбільшої доменної печі «Криворізька-Комсомольська» на металургійному заводі у Кривому Розі; 28 грудня - виготовлено першу парову турбіну для АЕС у м. Харкові; 31 жовтня 1961 р. - почала роботу Придніпровська ДРЕС (Дніпропетровщина) - найбільша в Україні теплова електростанція;
Спорудження великих теплових електростанцій (ДРЕС): Ворошиловградська, Миронівська, Придніпровська, Сімферопольська, Слов’янська, Старобешівська.
ГЕС Дніпровського каскаду - Дніпродзержинська, Каховська, Кременчуцька.
Розбудова шахт Донбасу, газових родовищ (Радченківське на Полтавщині та Шебелинське на Харківщині). Розвиток хімічної промисловості: Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Чернігівський та Черкаський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський шинний завод. Становлення автомобілебудування, виробництва обчислювальної техніки, радіоелектроніки, серійний випуск тепловозів та літаків (ТУ-104, ТУ-124 - у Харкові, АН-24 - у Києві).
У 1957 році запустили перший штучний супутник Землі. Це ознаменувало початок «космічної ери». У 1961 році Юрій Гагарін став першою людиною, що здійснила політ у космос. Вклад України в цю подію був значним, зокрема і завдяки українському конструктору ракет та гуру космонавтики Сергію Корольову. А наступного року перший українець Павло Попович здійснив політ навколо Землі.
В економіці відлига проявилася в децентралізації управління. За Законом «Про подальше вдосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в Українській РСР» територію України поділили на 11 економічних адміністративних районів. У кожному з них утворювали орган планування та управління місцевою промисловістю та будівництвом — раду народного господарства (раднаргосп). Отже, місцеві керівники отримали контроль над 90% підприємств та повністю над сільським господарством республіки.
Зміни стосувалася управління — з центру чи на місці — однак не змінювали суті. Так, місцеві керівники краще розуміли особливості свого району. Проте економіка всеодно лишалася плановою.
Першопочатковим завданням було також спростити бюрократичний апарат. Повноваження міністерств скорочували, а деякі з них ліквідували, зменшуючи кількість персоналу. Проте бюрократія завдала удару у відповідь. З утворенням республіканського раднаргоспу та інших структур рівень забюрократизованості лише зріс.
Економічні наслідки реформ для народного господарства країни в цілому виявилися невтішними. Планова економіка не могла ефективно діяти за директивними вказівками з різних центрів. Тому цілком закономірно, що через кілька років довелося знову повернутися до централізованого управління.