ТЕМА: Вирішення питання кордонів
Одним із найбільш отруйних імперських міфів Кремля є розповідь про те, що тодішній Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, виходячи з невідомо яких міркувань, на початку 1954 року «раптом» вирішив приєднати «споконвічно російський» Крим до складу України. Без нібито «жодних законних підстав». Саме ця брехлива вигадка використовувалася навесні 2014 року «в обгрунтування» російської окупації Криму. Як насправді відбувалися події?
Після сталінської депортації татар, греків, болгар та інших національностей (1944 р.) півострів опустів. Занепадало сільське господарство. Сюди почали вербувати російське населення, але відродження життя, особливо на селі, йшло дуже повільно. О. Аджубей у своїх спогадах пише про поїздку з Хрущовим восени 1953 р. до степової зони Криму. Він наголошує, що найбільше Микиту Сергійовича вразили і схвилювали натовпи переселенців, які невідомо як довідалися про його поїздку. Вони ставили запитання про життєво необхідне — їжу, житло, допомогу. Переселенці переважно приїхали з Росії, Волги, з північних російських областей. «Це я зараз пишу «приїхали», а вони кричали: «Нас пригнали», — звичайний стогін людей, які зневірилися у надійній долі. Із натовпу лунали і зовсім істеричні крики: «Картопля тут не росте, капуста в’яне». Або раптом вкрай сумне: «Клопи заїли». «Чого ж їхали?» — питав Хрущов. — І натовп видихав: «Обманули»
Зрештою, 16.08.1945 року між Польською народною республікою (ПНР) та Радянським Союзом було укладено угоду про державний кордон. За основу взято лінію Керзона з відхиленням на користь Польщі. 15.02.1951 року відбувся остаточний обмін територіями між УРСР та ПНР. До ПНР передавався Нижньо-Устрицький район і частина Хирівського та Стрілківського районів тодішньої Дрогобицької області – гірська територія Західної Бойківщини. Тут було зосереджено нафтові промисли, дві електростанції та невелика промислова й соціальна інфраструктура.Головною цінністю мала стати запланована Солинська ГЕС (збудовано 1969 року), під її водосховище потрапляла низка бойківських сіл.
До УРСР передавалася частина Люблінського воєводства між річками Гучва, Солокія та Західний Буг – землі біля м. Червоноград сучасної Львівської області.
Ще 29.06.1945 року між урядом Чехословаччини та СРСР було укладено угоду про передачу Закарпаття до УРСР. Прага не могла відмовитися. 22.01.1946 року утворено Закарпатську область за рішенням Президії ВР СРСР.
СРСР уладнав територіальні питання з Румунією під час Паризької мирної конференції 1946 року. Бухарест підписав відповідну угоду 10.02.1947 року. Румунсько-радянський кордон фіксувався на рівні 28.06.1940 року. Тобто Буковина та сучасна Пд. Одещина залишалися за Україною.
Межі УРСР протягом 1945–1954 років було визначено низкою міжнародних угод, визнаних світовим товариством. Наслідком цього процесу стало:
збільшення території України та демографічного потенціалу республіки;
об’єднання більшості етнічних українських земель;
сформовані міждержавні кордони, які успадкувала незалежна Україна.