Основні дати
листопад 1999 р. — повторне обрання Л. Кучми на посаду Президента України;
грудень 1999 р. — призначення Прем’єр-міністром України Віктора Ющенка;
16 квітня 2000 р. — Всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
зима-весна 2001 р. — політична криза;
31 березня 2002 р. — вибори народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих рад;
листопад-грудень 2004 р. — «Помаранчева революція».
Президентські вибори 1999 р. Формування більшості у Верховній Раді України
31 жовтня 1999 р. відбулися чергові вибори Президента України. У голосуванні взяли участь 70 % виборців.
З літа 1999 р. навколо виборів точилася гостра боротьба. Кожен із кандидатів у Президенти України висловлював впевненість у перемозі й демонстрував готовність взяти на себе відповідальність за долю країни. Чотири кандидати — Є. Марчук, О. Мороз, В. Олійник та О. Ткаченко, зустрівшись у Каневі, закликали всіх кандидатів до справедливої та чесної боротьби. Вони мали намір висунути напередодні виборів єдиного кандидата, який би мав більше шансів на успіх. Однак «канівська четвірка» не змогла здійснити задумане, а до неї більше ніхто не приєднався. Напередодні виборів Голова Верховної Ради України О. Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь лідера Компартії України П. Симоненка.
Перший тур не виявив переможця. Перше місце впевнено зайняв чинний президент Л. Кучма, друге — П. Симоненко.
Під час другого туру 14 листопада Президентом України вдруге обрали Л. Кучму. За нього проголосувало 56 % виборців, а за П. Симоненка — близько 38 %.
Уперше вибори не поділили Україну навпіл, адже Л. Кучма переміг не лише в центральних, а й у західних та східних областях України.
З переобранням президента відбулася зміна уряду. У грудні 1999 р. Прем’єр-міністром України призначили В. Ющенка, тодішнього голову Національного банку України. Він мав авторитет реформатора. На посаді прем’єр-міністра Ющенко пробув до квітня 2001 р. За період його прем’єрства в економічному житті країни відбулися важливі зрушення. Після десяти років падіння, починаючи з 2000 р., намітилося економічне зростання. Уряд Ющенка за період своєї діяльності зазнавав значного тиску від різних політичних сил і фінансово-промислових груп. Показовою в цьому плані була доля віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу Ю. Тимошенко, якій вдалося дещо стабілізувати становище в галузі й розв’язати значну частину проблем, що накопичилися. Проте її діяльність викликала постійну критику і нападки. Зрештою, її усунули з посади і проти неї порушили судову справу. Важливим починанням уряду стали реформи системи освіти: перша спроба запровадити 12-річний термін навчання.
Всеукраїнський референдум (квітень 2000 р.)
Після президентських виборів ключовим питанням політичного життя стала реформа законодавчої гілки влади. Л. Кучма прагнув зміцнити президентську вертикаль.
16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Понад 80 % виборців, що взяли участь у голосуванні, висловилося за двопалатний парламент; за скорочення числа депутатів з 450 до 300; за ліквідацію права депутатської недоторканності; за надання президентові права достроково припиняти повноваження Верховної Ради України в разі, якщо остання протягом одного місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість або в разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів проекту Державного бюджету України Виконання рішень референдуму поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до конституції і виборчого закону. Однак процес імплементації через різні причини не був реалізований.
Політична криза (зима—весна 2001 р.)
Узимку-навесні 2001 р. Україна опинилася в стані політичної кризи, яка була пов’язана із вбивством опозиційного журналіста Г. Гонгадзе. У процесі слідства стали проявлятися негативні явища у верхніх ешелонах влади. До цього ще додалися записи майора СБУ М. Мельниченка, зроблені ним у кабінеті президента, які «свідчили» про причетність вищих осіб до цього та інших резонансних злочинів. Опозиція вирішила скористатися представленою нагодою («касетний скандал»), аби змінити владу в країні. Були організовані масові демонстрації та акції протесту («Україна без Кучми»), які завершилися навіть сутичками з міліцією (9 березня 2001 р.). Проте домогтися свого опозиція не зуміла. її сподівання отримати підтримку від чинного прем’єр-міністра В. Ющенка не виправдалися (26 квітня 2001 р. ВРУ висловила недовіру уряду Ющенка, а 28 квітня його звільнили з посади. Новим прем’єр-міністром став А. Кінах). Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалося подолати кризу. Але її авторитет був суттєво підірваний як усередині країни, так і за кордоном. Політична криза значно вплинула на вибори 2002 р.
2002-2004 рр. в Україні минули в гострій політичній боротьбі. Л. Кучма намагався реалізувати політичну реформу, що передбачала перерозподіл владних повноважень у трикутнику «Президент — Прем’єр-міністр — Верховна Рада України». Навколо президента формуються потужні політичні сили, які намагаються утримати економічні й політичні позиції. Своєю чергою опозиційні сили, що спиралися на підтримку середнього класу, розгорнули боротьбу з існуючим режимом за демократизацію політичного життя.
https://fakty.com.ua/ua/videos/pomaranchevij-revolyutsiyi-15-rokiv-hronologiya-podij/ - ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ