Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу, свою роль відіграла спланована акція сталінської влади по вилученню лишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Звісно, що на початок голоду вплинула Друга світова війна, яка принесла руйнування всіх ланок господарства України. Розорене сільське господарство остаточно підірвала сильна посуха, особливо постраждали південні області.
Післявоєнні хлібозаготівельні плани для України були нереальними, однак партійна верхівка викачувала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани виконали лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачували в саботажі, «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель». Українські селяни ж, на думку Сталіна, взагалі потребували перевиховання як такі, що перебували на окупованій території та контактували з ворогом.
Залишившись без зерна, населення почало голодувати, але замість допомоги, партійне керівництво зняло з централізованого постачання за хлібними картками 3,5 млн. населення, з них 2,9 млн. селян. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території, тільки західні області зібрали достатній врожай. Саме завдяки можливості потрапити до цих регіонів і купити чи виміняти довгоочікуваний клуночок зерна виживало багато людей з інших регіонів України.
На сьогодні точна кількість жертв від голоду 1946-1947 рр. не встановлена, різні дослідники оцінюють її від 300 тис. до 1 млн.
https://ru.osvita.ua/vnz/reports/history/4065/
Наслідки голодомору
Найсильніше голод вразив село. Станом на 1 червня 1947 р. в Українi нараховувалося 1 млн 74 тис.314 дистрофiкiв. Голодомор породив масове сирітство. Рятуючи від голоду своїх виснажених дітей, голодуючі селяни відвозили їх до міст й залишали, сподіваючись, що малюків заберуть до дитбудинків. За наявності цілого комплексу причин виникнення голоду, поширення й масовості найголовнішою були конфіскаційні хлібозаготівлі.
Голодоморне лихоліття свого піку досягло в першій половині 1947 р. У часи інтенсивного вилучення хліба голод в Україні забрав (за даними різних дослідників) від 100 тис. до 2,8 млн життів, в основному, українських селян-хлiборобiв. У багатьох місцевостях голод продовжувався майже до кінця 40-х років. Смертельною мірою відчули голодоморне жахіття жителі південних областей: дуже сильно Ізмаїльської, Одеської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької. Своїми страшними, смертельними обіймами голод стискав населення Дніпропетровщини, Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Кіровоградщини. Тяжко потерпали від голоду мешканці сіл і міст Вінницької, Житомирської, Кам'янець-Подільської, Сталінської, Ворошиловградської, Харківської, Сумської, Житомирської областей. Люди виявилися беззахисними перед системою, що приводила їх до виснаження, мук голоду, дистрофії, загибелі. Тяжкий голод тримав у своїх лещатах областi чорноземної смуги РРФСР, Бiлорусiю, Молдавiю, але найсильнiшим вiн вкотре виявився в Українi.