Опрацювати матеріал параграфів, за бажанням ознайомитися з додатковими матеріалами щодо розвитку культури в незалежній Україні
Переглянути онлайн-презентацію з теми
1991 – закон « Про освіту»( принципи – доступність, рівність умов гуманізм, незалежність від політики, науковість, світський характер, різноманітність, взаємозв’язок з освітою інших країн)
2017р. - новий закон " Про освіту"
2018-2019рр. - старт НУШ
2005 – приєднання до Болонської системи
1992 – відкриття Києво-Могилянської академії
РОЗВИТОК ОСВІТИ - с. 273 - доповнити матеріал презентації( в зошит)
1. Виїзд за кордон в перші 7 років – 6 тис вчених( генетики, фізики, біохіміки)
2. Зниження загальних витрат на науку( 1991 – 3% --------1995 – 1,2%)
3. 1994 – Національна АНУ(НАНУ) Президент Загородній Анатолій Глібович, доктор фізико-матерматичних наук, з жовтня 2020 р
4. Участь у спільних міжнародних проектах, конференціях: « Морський старт», «Марс -96», « Спектр»…
5. Комерціалізація наукових структур
6. 1992 – утворення Національного космічного агентства
7. Великий внесок української діаспори( допомога українській періодики, підтримка мови: катастрофічна ситуація – на 1 жителя щорічно видається 2 книги)
Сучасна наука: Є. Анчішкин- ІТ-технології, Б. Тодуров - перша в Україні пересадка штучного серця, А. Головаченко - прототип екзоскелета,
1990 – НОК( С. Бубка)
З 1994 – самостійна участь в Олімпійських іграх
Катерина Серебрянська – художня гімнастика
О. Баюл – фігурне катання Л. Підкопаєва – гімнастика
Я. Клочкова – плавання
Кличко – бокс
2012 – разом з Польщею проведено Євро-2012, чемпіонат Європи з футболу
Можна виділити декілька чинників, що впливатимуть на подальший розвиток української культури, а саме:
поглиблення національного самопізнання та самоусвідомлення;
створення умов для існування, розвитку, співпраці та змагання розмаїтих філософських, релігійних, літературних, образотворчих, музичних течій, напрямів, шкіл, тобто дійсне ствердження свободи духовної творчості;
врахування світового культурного досвіду, усвідомлення власної національної культури як ланки світового культурного процесу, співучасть у світовому культурному обміні за умов визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та усвідомлення землі як спільного дому усього людства;
всебічне використання резервів національної культурної традиції, можливостей національної ментальності, орієнтація на створення оригінальних культурних цінностей, що мають не лише національне, але й загальнолюдське, світове значення, адже останнє і є критерієм зрілості культури.
Зараз поки що важко передбачити конкретні форми, яких набуде культура в умовах національно-державного відродження. Але провідною тенденцією, мабуть, буде розкріпачення творчості, збагачення мистецького арсеналу, посилення новаторських тенденцій і водночас звертання до джерел національної традиції як до школи художнього мислення.
Однією з актуальних проблем на сьогодні є державна підтримка національної культури. Продумана система державного протекціонізму стосовно української національної культури, яка б не порушувала інтереси інших національних осередків України і не суперечила загальнолюдським принципам, державна підтримка культур національних меншин – ось один з необхідних напрямів національно-духовного відродження нашої держави. Особливої уваги потребує українізація різних форм масової культури, сучасної індустрії розваг, а також тих новітніх видів та жанрів культури, які з різних причин не розвиваються в Україні або втратили національну визначеність (телевізійні жанри, оперета, різні форми відеокультури).