Першим об’єктом агресії Російської Федерації проти України став Крим. Задовго до окупації Автономної Республіки Крим Росія створила на півострові потужну агентурну мережу, готову у будь-який час дестабілізувати суспільно-політичну обстановку. Збройна агресія Російської Федерації проти України стала черговим кроком давно спланованої та організованої антиукраїнської гібридної війни.

Операція із захоплення кримського півострова розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення збройними силами Російської Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням, порядку перетину державного кордону України через Керченську протоку .

Особовий склад російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків і діяв у вигляді так званих “зелених чоловічків”. У цей же час тривало озброєння іррегулярних формувань з-поміж членів парамілітарних козачих організацій, російських шовіністів і кримінальних елементів, а також найманців із числа місцевих колаборантів, якими керували офіцери спецслужб Російської Федерації.

У березні регулярні російські війська та парамілітарні формування продовжили силові акції, спрямовані на блокування українських військових містечок на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об’єктів. Жодного військового об’єкта захопити відразу не вдалося.

У цей складний період українські військовослужбовці продемонстрували всьому світу зразки витримки, стійкості та мужності. Так, льотчики Сакської морської авіаційної бригади Військово-Морських Сил ЗС України, незважаючи на повну блокаду військової частини російськими десантниками, щоб не дозволити окупантам захопити морську бойову авіаційну техніку і озброєння, 3 березня зуміли підняти у повітря бойові протичовнові вертольоти і літаки та успішно передислокувати їх до військового аеродрому в Миколаєві. На аеродромі в Бельбеку українські військові без зброї, строєм, незважаючи на попереджувальні постріли окупантів, з розгорнутим бойовим прапором військової частини, виконуючи гімн України, пройшли крізь стрій “зелених чоловічків”. Силовий спротив вчинили нападникам морські піхотинці у Феодосії. Екіпажі кораблів у заблокованому Донузлавському озері до кінця чинили опір окупантам. Значна група курсантів Севастопольського воєнно-морського училища відмовилася присягати на вірність Росії і виконала державний гімн України .

Тим часом, усупереч Указу виконувача обов’язків Президента України О. Турчинова про призупинення рішення кримського парламенту та рішення Конституційного Суду України, які визнали оголошення “референдуму” таким, що не відповідає Конституції України, попри несхвальну позицію Ради безпеки ООН, 16 березня так званий “референдум” щодо статусу Криму було проведено . В умовах присутності великої кількості озброєних російських військовослужбовців, бойкотування “референдуму” Меджлісом кримськотатарського народу, а також масових фальсифікацій, “референдум” в АРК. та місті Севастополі, буцімто, зібрав понад 1,7 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 82,7% від загальної кількості виборців), з яких, нібито, майже 97% засвідчили вибір “за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації”. Не інакше як гротеском можна назвати випадки, коли в деяких округах чисельність заповнених бюлетенів перевищила 100 % наявних виборців .

Уже 18 березня в Москві був підписаний так званий “договір про прийняття Криму до складу Росії”. 20 березня він був “ратифікований” Державною Думою Російської Федерації, а 21 березня – Радою Федерації .

Серед значного масиву доказів щодо прихованого характеру російської збройної агресії показовим став випуск медалі “За повернення Криму”, яка була встановлена наказом міністра оборони Російської Федерації від 21 березня 2014 року. На медалі викарбувані дати спецоперації росіян в Автономній Республіці Крим: 20 лютого – 18 березня 2014 року. Згодом, зрозумівши, що цей факт свідчить проти них, росіяни прибрали з офіційних інформаційних ресурсів посилання на цю нагороду, однак медаллю “За повернення Криму” нагороджено понад 300 осіб .

США і Євросоюз відмовилися визнавати результати “референдуму”, засудили дії Росії і запровадили санкції щодо російського бізнесу і високопосадовців, заморозивши їхні закордонні активи і наклавши візові обмеження. 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісності України. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії військовою агресією .

НАСЛІДКИ

• Репресії в окупованому Криму проти кримських татар та усіх незгодних.Росія заборонила в'їзд кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову. Згідно з даними правозахисників станом на лютий 2015 з 300 тисяч кримськотатарського населення близько 10 тисяч на сьогоднішній день змушені були покинути Крим

• Окупація мала серйозні економічні наслідки для України, для Росії і для самого Криму. Найбільш серйозним наслідком для Криму стали проблеми із забезпеченням водою та електроенергією.

• станом на 07.05.2014 з Криму на материкову Україну виїхали (не враховуючи військових) 7723 осіб Це також визнали і міжнародні інституції, зокрема, Агентство ООН у справах біженців, яке оцінило кількість внутрішньо переселених осіб у 10 тисяч, більшість з яких — кримські татари, а третина — діти .

• Внаслідок агресії Росії у Криму припинила діяльність Велика Вісімка (G8) — членство Росії у ній тимчасово призупинене. Цей міжнародний клуб високорозвинених економік світу знову працює у форматі G7

• США та Євросоюз ввели у дію трирівневий план санкцій щодо Росії

• Україна подала багато позовів проти Росії до міжнародних судів. 9 травня 2018 року суд у Гаазі присудив Росії виплатити Україні 159 млн доларів компенсації за конфісковане майно і збитки української сторони через анексію Криму