Народний рух за перебудову

З ініціативи І. Драча, Д. Павличка, М. Поповича та ін. 16 лютиш 1989 р. підготовлений і опублікований у «Літературній Україні» проект програми Народного руху України (НРУ) за перебудову. У ньому зазначалося, що «Рух визнає керівну роль Комуністичної пар­тії в соціалістичному суспільстві і являє собою єднальну ланку між перебудовними ідеалами партії та ініціативою найширших народиих мас». Рух мав намір «допомогги Компартії України у створенні й функціонуванні такого демократичного механізму, який сприяв би розвитку суспільства, що ґрунтується на справжньому народовладді та збалансованій економіці». 8 - 10 вересня 1989 р. у Києві за ініціативою Спілки письменників України та Інституту літератури АН УРСР відбувся установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову. На цей час у Русі було 280 тис. членів. На І з'їзді НРУ із 1158 делегатів було 110 робітників, 16 селян, 228 членів КПРС, 29 комсомольців. Головою НРУ обрали І. Драча.

При створенні в Русі існувало два крила – одне ідеалістичне і радикальне, яке хотіло «все і одразу», і більш прагматичне, яке закликало враховувати реалії, – а саме, що існував ще СРСР з монополістом-компартією, армією і КДБ.

Їхню присутність рухівці відчули, зокрема, коли колоною після завершення установчого з’їзду пішли від КПІ покласти квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку, а дорогою була приховано розставлена військова бронетехніка.

Мета – досягти державної незалежності України – потрапила в програму Руху через рік, вже на другому з’їзді в кінці жовтня 1990 року. На той момент Верховна Рада УРСР вже ухвалила Декларацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Свій другий з’їзд Рух уже проводив у престижному київському палаці «Україна». Саме тоді з назви було прибрано «за перебудову», і Рух став основною силою, яка голосно заявила про українську мету – досягти повної незалежності. Також Рух першим офіційно почав вживати староукраїнські слова «збори» замість «з’їзду», «провід» замість «керівного органу» і «крайові організації» замість «обласних організацій», аби не звучати, як Компартія. 20 відсотків делегатів установчого з’їзду були комуністами, які стояли на «Демократичній платформі КПРС».

Під час з’їзду інколи звучали заклики одразу засудити «злочини Компартії», і подекуди ледь не проголошувався намір до її заборони. В один із таких моментів письменник Володимир Яворівський закликав «думати головою» і вказав на рухівську президію, в якій більшість були членами КПРС…

Ядром Руху стали письменники, а очолив Народний рух поет Іван Драч. Будівля Спілки письменників – поруч із будівлею ЦК КПУ (нині – Офіс президента) – стала своєрідним першим рухівським штабом.

Рух відіграв колосальну роль у здобутті незалежності – і як політична організація, і як безпосередній організатор сотень мітингів, демонстрацій із вимогою виходу України з СРСР.

Рух був головним організатором Ланцюга єдності від Івано-Франківська через Львів до Києва на День злуки в січні 1990 року (акція надихалась «Балтійським шляхом» – «живим ланцюгом» Таллінн – Рига – Вільнюс у серпні 1989 року).

Рухівці піднімали синьо-жовтні прапори на держустановах і проштовхували у Верховній Раді Акт про державну незалежність України 24 серпня 1991 року, а також активно агітували на референдумі про незалежність 1 грудня 1991 року.

Домашнє завдання: опрацювати с. 180-182 підручника