Югославські війни або Війна в Югославії — низка збройних конфліктів, що відбувалися на території колишньої республіки Югославії у період між 1991 та 2001 роками і були проявом дезінтеграційних процесів в державі, що полягали у прагненні народів Югославії здобути свою державну незалежність та у прагненні переважно сербських сил не допустити цього. Завершились війни утворенням нових незалежних держав.
Югославські війни можна розділити на дві основні групи:
Війни під час розпаду Югославії:
1. Війна Словенії за незалежність (1991) (Десятиденна війна)
2. Війна Хорватії за незалежність (1991—1995)
3. Боснійська війна (1992—1995)
Конфлікти в регіонах населених албанцами:
2. Конфлікт у Південній Сербії (2000—2001)
3. Конфлікт у Македонії (2001)
Розпад Югославії. Особливою специфікою відрізняється югославський варіант переходу від соціалізму до ринку та парламентської демократії. Після смерті беззаперечного лідера Б. Тіто відцентрові тенденції в Югославії значно посилились, водночас загострились національні відносини, посилилась економічна криза.
26 червня 1991 р. Словенія та Хорватія проголосили свою незалежність як окремі держави, Белград засудив ці акції та ввів війська на територію цих республік. Це призвело до збройного конфлікту,
Словенія змогла відстояти свою незалежність. Складнішим клався розвиток подіїв Хорватії, оскільки в країні мешкала сербська меншина, близько 600 тис., так звана Сербська Крайна. Хорватські серби вистапали за приєднання до Сербії. Конфлікт на Балканах призвів до втручання ООН та ЄС, в 1992 р. ЄС визнало всі нові держави, які вийшли з Югославії. Водночас в 1995 р., хорвати провели зачистку та ліквідували Сербську Крайну. Македонія проголосила незалежність у вересні 1992 р., наступною незалежність проголосила Боснія та Герцоговина. Югославія трансформувалась в Союзну Республіку Югославію, яка об’єднала Сербію та Чорногоріяю. СРЮ очолив Слободан Мілошевич, лідер колишніх комуністів. Але вже в 2007 р. Чорногорія проголосила незалежність.
З 1992 р. розгорівся етнічний конфлікт в Боснії та Герцоговині, оскільки тут проживали три етнічно-релігійні групи: серби – православні, хорвати – католики, серби і хорвати – мусульмани. Лише в листопаді 1995 р. в Дейтоні було врегульовану цю війну на міжнародному рівні. Боснія та Герцеговина лишалась єдиною державою, але федерацією: Боснійської мусульмано-хорватської федерації та Республіки Сербської.
В 1999 р. Балкани сколихнула ще одна війна, НАТО розпочало воєнні дії проти Мілошевича, який анулював автономію албанської громади та розпочав етнічні чистки проти албанців. На президентських виборах 2000 р. перемогу здобув Воїслав Куштуніца, а Мілошевича через рік було взято під варту.В березні 2008 р. Косово проголосило незалежність та була визнана більшістю країн світу, за винятком Росії, Сербії та ін.