1952 р.- королевою Великобританії стала Єлізавета ІІ
1952 р. - створення ядерної зброї
Фінансові труднощі сприяли перемозі у 1951 р. консерваторів на чолі з У.Черчиллем. Головне завдання свого правління він сформував у фразі: “Я не хочу бути присутнім на похоронах Британської імперії”.
Основні заходи уряду У.Черчилля були:
1. Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.
2. Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду імперії.
3. Тісний союз з США. Координація зовнішньої політики.
4. Зміцнення фінансової системи, повернення довіри до фунта стерлінга.
5. Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення соціальних програм.
У 50-ті роки Англія, як і інші західні держави, вступила в смугу економічного піднесення. Але темпи розвитку були надто низькими. Це пояснювалось такими обставинами: в попередні роки її економіка розвивалась в умовах відсутності конкуренції на великому ринку імперії; колонії забезпечували її дешевою сировиною і продовольством, отже Англія не мала достатніх стимулів для розвитку. У.Черчиллю вдалося зупинити розпад імперії, закріпити статус Англії великої держави, але він не зумів подолати всіх негативних явищ, що накопичились у житті країни.
Деколонізація виявила всі слабкі сторони Англії. Зусилля по збереженню імперії сприяли консервації відсталості. Після поразки в 1956 р. агресії Англії, Франції та Ізраїлю проти Єгипту (операція «Мушкетер»), Великобританія взагалі відмовилась від спроб зберегти імперію. Останньою спробою зберегти вплив в колишніх колоніях стало зміцнення Британської Співдружності націй. В Європі консерватори намагались зміцнити позиції Англії, створивши Європейську асоціацію вільної торгівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС. Всі ці поразки, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, призвели до "англійської хвороби": Англія з кожним роком втрачала свої позиції великої держави.
Складові «англійської хвороби»:
· постімперський синдром;
· економічне відставання, втрата колишніх позицій;
· ольстерська проблема;
· «егоїзм» профспілок.
Економіка опинилась у глибокій кризі, посиленій енергетичною кризою початку 70-х років. Країну охопило масове безробіття. Матеріальне становище англійців погіршилось. Здавалося, вже ніщо не вилікує "хвору" Англію: ні відкриття багатих нафтових покладів на Північному морі, ні перемога в світовій першості з футболу в 1966 р., ні всесвітня слава «Біттлз» і «Роллінг стоунз». На тлі цих обставин відбулися зрушення в суспільній свідомості та в політиці провідних партій. Серед консерваторів посилився вплив прихильників розвитку приватного підприємництва і згортання державного втручання в економіку, європейської інтеграції. Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Шарль де Голль двічі накладав вето на прийняття Великобританії в ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії з США. І лише в 1973 р. принижена Англія була "допущена" в Європу. Економічна криза 70-х років не дала змоги проявитись позитивним рисам цього кроку. Економічні труднощі поглибились, зросли безробіття, інфляція.
Наприкінці 60-х років загострилась ірландська проблема.