"Криворіжсталь" — завод, яким захоплюється весь світ
Стаханівський "подвиг". 31 серпня 1935 р. шахтар Олексій Стаханов за одну зміну видобув рекордну кількість вугілля та став національним героєм СРСР
Індустріалізація - процес великого машинного виробництва усіх галузях господарства, особливо у промисловості
1925 р. - 14 з'їзд ВКП(б) - курс на індустріалізацію
1929 р. - рік "великого перелому", перехід до форсованої індустріалізації
1928-1932 - І п'ятирічка
1933-1937 - ІІ п'ятирічка
СРСР залишався аграрно-індустріальною країною, тому об'єктивно необхідно було розвивати важку промисловість. Ще з середини 20-х рр. у більшовицькій партії ставилося питання про необхідність техніко-технологічної перебудови радянської економіки. У 1925 р., на XIV з'їзді ВКП(б), затверджено перший п'ятирічний план розвитку господарства - з 1928/1929 по 1932/1933 роки. Основна дискусія розгорнулася навколо питання про темпи і масштаби проведення індустріалізації - побудови підприємств переважно важкої промисловості ("групи А"). Частина партійних працівників (наприклад голова РНК СРСР О. Риков) виступила за збалансований розвиток сільського господарства і промисловості, оскільки в умовах міжнародної ізоляції кошти на індустріалізацію можна було взяти, тільки спираючись на внутрішні ресурси, в основному - сільське господарство. Троцький вимагав прискорити (форсувати) процес індустріалізації, забезпечити найвищі темпи розвитку в найкоротші строки.
Сталін, на словах підтримавши Рикова, на ділі з 1928 р. став прискорювати темпи. Противників форсованої індустріалізації він звинуватив у "правому ухилі". За задумами Сталіна, щорічний приріст виробництва промислової продукції мав становити 30% (цифра неймовірна за будь-яких умов), а приріст продуктивності праці 110% (!). Планувалося побудувати 2 тисячі промислових підприємств групи "А", в основному - військові об'єкти.
- відверта експлуатація селян, котрих примушували продавати хліб державі за безцінь. Коли ж ті відмовилися - розгорнулась «добровільно-примусова» колективізація, створені колгоспи; власником усієї виробленої колгоспами продукції ставала держава, отримуючи її безкоштовно;
- обов'язкові державні позики (на частину своєї заробітної плати населення було змушене купувати державні «цінні папери»);
- продаж державним керівництвом за кордон національних багатств - музейних експонатів, приватних колекції, церковне начиння;
- продаж сировини - деревини, вугілля, зерна тощо;
- збільшення випуску спиртних напоїв;
- використання безоплатної праці в'язнів, кількість яких стрімко зростала.
В умовах нелюдського напруження буди збудовані гіганти промисловості - Дніпрогес, Туркестано-Сибірська залізниця, Криворіжсталь. Однак темпи, запропоновані Сталіним, все одно досягнуті не були. Крім того, непродумано швидкі темпи будівництва негативно вплинули на якість продукції.
Підсумком індустріалізації стало поступове перетворення СРСР на індустріально-аграрну країну, хоча остаточно цей процес завершився у середині 60-х років. СРСР в основному забезпечив машинами все промислове виробництво, вийшов на 2-е місце в світі по розвитку важкої промисловості. Однак у цей період було підірвано сільське господарство країни, оскільки кошти на індустріалізацію винайшли, повністю пограбувавши село. Скоротилося виробництво легкої й переробної промисловості, посилилася ізоляція СРСР від світової економіки, знизився життєвий рівень трудящих.