Розкуркулення. 27 грудня 1929 р. Йосип Сталін розпочав політику "ліквідації куркульства як класу". В рамках колективізації розпочалися репресії проти заможних селян. На зміну виробництву найбільш рентабельних господарств, вводилися колгоспи
Початок масової колективізації. 1 лютого 1930 року центральний виконавчий комітет СРСР видає постанову про "Заходи із перебудови сільського господарства" - початок масової колективізації
Колективізація - примусове об'єднання індивідуальних селянських господарств у колективні (колгоспи, радгоспи, артілі тощо)
Куркулі - заможнє селянство
Дати:
1927 р. - XV з'їзді ВКП (б) - курс на колективізацію
1929 - 1940 рр. - суцільна насильницька колективізація
1932 - 1933 рр. - голодомор
На XV з'їзді ВКП (б) у 1927 р. прийнято рішення про колективізацію сільського господарства. Скориставшись хлібозаготівельною кризою 1928 р., коли селяни відмовилися здавати хліб за низькими державними цінами, Сталін у 1929 р. розпочав суцільну насильницьку колективізацію - перехід від одноосібного до колективного, а по суті - державного, господарства на селі. Причин проведення колективізації було декілька. Економічна - для здійснення індустріалізації був потрібен хліб, щоб прогодувати масу працюючих у місті і продати його за кордон для отримання коштів на придбання устаткування й матеріалів. А в такій кількості купити хліб держава - за відсутністю коштів - була неспроможна, тому й вирішили просто його забрати. Політична - згідно з марксизмом селяни вважалися дрібною буржуазією, якій не місце у соціалістичній державі. Селян треба було перетворити у найманих сільськогосподарських робітників - тобто забрати у них землю і продукти, які вони виробляли.
Мета колективізації - створення колективних господарств з максимальним рівнем усуспільнення: комун і артілей. Це давало змогу правлячій партії безконтрольно розпоряджатися ресурсами села.
За темпами колективізації СРСР був поділений на регіони:
- Північний Кавказ і Поволжя мали бути колективізовані до весни 1932 року;
- Україна і Білорусія - до весни 1933 року;
- решта території СРСР - до весни 1935 року.
Суцільна колективізація, на думку Й.Сталіна, мала забезпечити нерівноцінний обмін між містом і селом, полегшити викачування сільськогосподарських ресурсів у державний бюджет для прискорення індустріалізації, ліквідувати заможне селянство - так званих «куркулів» - як «ворогів радянської влади», поставити під повний контроль тоталітарної держави селянина-власника, змушеного стати найманим сільськогосподарським працівником, позбавленого знарядь виробництва, обмеженого в громадянських правах, слухняного виконавця волі партійно-державної бюрократії.
Колективізація призвела до утвердження на селі командної економіки шляхом одержавлення новоутворених сільгоспартілей, знищення економічних стимулів до праці в селян. Тепер продрозкладка здійснювалася не індивідуально, як у роки громадянської війни, а колективно, у формі обов'язкових хлібопоставок колгоспами.
У теорії примушування селян вступати в колгоспи вважалося як перегин, а на практиці завдяки репресивним заходам влади колективізація розгорталася. Більшовицьке центральне керівництво через місцевих урядовців продовжувало методично за допомогою адміністративних й економічних заходів (через посилення оподаткування, погрози розкуркулення, обмеження землекористування тощо) тиснути на селян-одноосібників. Тому більшість з тих, хто залишився на селі, не мав іншого вибору, як податися до колгоспів, кількість яких з 1931 р. знову невпинно зростала.
Колективізація з року у рік супроводжувалася зменшенням валових зборів зернових культур. Селяни масово забивали власну велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Їх поголів'я за 1928-1932 рр. зменшилося у більш ніж два рази. В ході колективізації була ліквідована мережа підприємств й організацій сільськогосподарської кооперації, яка успішно розвивалася протягом 20-х років.
У 1932 р. в містах було запроваджено паспортну систему. Селянам влада паспорти не видала з метою прикріплення їх до землі, що стало своєрідним відродженням кріпосного права.
В умовах тоталітарного режиму зміни соціального складу селянства проходили за трьома головними напрямками: знищення заможних верств; перетворення колгоспного селянства внаслідок насильницького примусового об'єднання селянських мас у колективні господарства в саму найчисельнішу групу сільського населення; формування нових соціальних груп, які б відповідали потребам і запитам адміністративно-командної системи.
Реально більшість селян було об'єднано в колгоспи до 1933 року, а на 1940 р. колективізовані 96,9% селянських дворів. Головним методом здійснення цього процесу став терор проти селянства. Особливо нещадно боролися проти заможних селян - "куркулів", які вперто не бажали йти у колгоспи. "Розкуркулено" 15% селянських господарств, хоча куркулів, за офіційною статистикою, налічувалося не більш 4%. Трагічні результати колективізації - повна дезорганізація сільськогосподарського виробництва, його хронічне відставання, скорочення поголів'я худоби у 2-2,2 рази, голодомор 1932 - 1933 років, від якого тільки в Україні загинули від 3 до 7 млн. чоловік.
Вступив у силу "закон про п'ять колосків". 7 серпня 1932 р. Центральний виконавчий комітет СРСР прийняв драконівський "закон про п'ять колосків", що наблизив Україну до Голодомору