Угорщина в 1918-1939 рр.

Запам’ятайте дати:

16 листопада 1918 р. ­ Проголошення Угорської республіки.

21 березня ­ 1 серпня 1919 р. ­ Угорська радянська республіка.

1920-1944 рр. – режим М.Хорті в Угорщині.

Перший угорський уряд очолив граф М.Карої, який у дні революції керував Національною радою. Економічне й політичне становище молодої республіки було тяжким. Народне господарство зруйнувала війна, значну кількість підприємств за­крили, швидко зростала інфляція.

Уряд Карої оголосив про проведення низки реформ:

· вводилося загальне виборче право;

· було прийнято закон про свободу союзів і зборів, створення політичних організацій;

· запроваджувався 8-годинний робочий день;

· було заявлено про надання автономії національним меншинам, але на ділі це не реалізовувалось;

· уряд розробив проект закону про земельну реформу, на підставі якого держава могла експропріювати (вилучити без компенсації) поміщицькі маєтки розміром від 200 до 500 хольдів (хольд — 0,57 га). Передбачалося розділити ці землі між селянами на ділянки по 5-20 хольдів, що передавалися на умовах вічної оренди або викупу протягом 50 років. А втім, закон прийнято не було.

14 листопада 1919 р. після виведення румунських військ з Угорщини до Будапешта вступила угорська армія ад­мірала М.Хорті, який фактично встановив у країні свою диктатуру.

У січні 1920 р. в країні бу­ло проведено вибори до Національних зборів, які 1 березня 1920 р. ухвалили рі­шення про відновлення у країні монархії. Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти і наступники Австро-Угорщини (Чехо-Словаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенів). М.Хорті скористався таким становищем і домігся проголошення себе регентом із широкими повноваженнями

У червні 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з яким вона втрачала 77% території і 59% населення. На неї було покладено обов’язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис.

За Тріанонським договором економічні втрати країни були запаморочливими: 58% залізниць, 60% протяжності доріг, 84% лісових ресурсів, 29% вугілля. Щодо виробництва втрати обрахувати важко, бо більшість промисловості Угорщини (обробна, харчова, хімічна, машинобудівна) була сконцентрована в Будапешті, і не зазнала значних руйнувань, але нові кордони відокремили її від постачальників сировини і традиційних ринків збуту, що робило угорську економіку дуже вразливою від дій сусідів.

У 1921 р. прихильники монархії двічі намагалися підняти заколот з метою відновити на престолі Карла ІV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли закону, що позбавляв його права на престол. Отак 1921 р. в Угорщині було встановлено авторитарний режим Хорті, який спирався на цілу систему легальних і таємних союзів і товариств («Союз пробудження угорців», «Екса» та ін.).

Риси режиму М.Хорті

1. Консерватизм.

2. Обмеження демократичних прав і свобод.

3. Збереження представницьких, демократичних інститутів влади.

4. Легальне існування опозиції. Обмеження діяльності лівих сил.

5. Панування традиційної еліти (земельної аристократії).

6. Необмежена влада М.Хорті.

7. Відсутність масової партії – опори правлячого режиму.

8. Монархічна, націоналістична демагогія.

На міжнародній арені Угорщина прагнула до перегляду Тріанонського договору і зменшення репарацій. У 1927 р. Угорщина почала зближення з Італією, а в 1934 р. між Італією, Угорщиною та Австрією було підписано Римський протокол, який передбачав взаємну підтримку у перегляді Версальської системи.

Криза сільського господарства, що охопила країни східної Європи наприкінці 20-х років, економічна криза 1929-1933 рр. завдала сильного удару угорській економіці, а надто сільському господарству. У 1931 р. сталася зміна уряду, що його очолив Д.Гембеш. У період його правління (1931-1935 рр.) було значно урізано демократичні права, а саме: скорочено кількість виборців; розширено права верхньої палати парламенту; обмежено діяльність опозиційних політичних партій. Активізували діяльність ультраправі сили, зокрема партія угорських фашистів на чолі з Нілаші "Схрещені стріли". У зовнішній політиці було взято курс на зближення з Німеччиною. Відроджувалися гасла відновлення "Історичної Угорщини" та реваншу.

У 1936 р. прем’єр-міністром став граф П.Телекі, який провадив політику зближення з Німеччиною.

6 квітня 1941 р. Угорщина вступила у Другу світову війну, здійснивши разом з іншими агресивними державами напад на Югославію. Граф Телекі, протестуючи проти розділу Югославії (1941 р.), покінчив життя самогубством. На його місце було призначено Л.Бардоші.

За період 1938-1941 рр. до Угорщини було приєднано значні території: частину Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпатську Україну, Трансільванію та частину Югославії (Воєводина, Банат). Угорці вважали, що завдяки Хорті щодо їх країни було відновлено справедливість розстоптану у 1919-1920 рр. в Парижі. Але подальші події довели, що шлях, який обрала Угорщина для позбавлення пут Версальської системи, завив країну до національної катастрофи (1945 р.).