Впровадження НЕПУ в УСРР ( 1921-1928 рр.)

ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЯ " НЕП В УКРАЇНІ. ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ"

Соціально-економічна й політична криза свідчила про неможливість продовження політики «воєнного комунізму» після завершення громадянської війни і необхідність переходу до нової економічної політики. У березні 1921 р. Х з’їзд РКП(б) проголосив курс на неп.

Неп — економічна політика більшовиків у 1921—1928 рр., запроваджена з метою подолання соціально-економічної та політичної кризи й побудови радянської моделі соціалізму шляхом використання елементів ринкових відносин. Особливістю впровадження непу в Україні були його більш пізній початок (1922 р.).

Неп сприяв швидкій відбудові народного господарства України: у найкоротший термін досягли довоєнного рівня промисловість (наприкінці 1925 р.) і сільське господарство (1927 р.), відновилися торгівля й транспорт, підвищився життєвий рівень населення.

Однак перспектив у непу не було, оскільки він базувався на двох несумісних основах: ринкових відносинах в економіці й адміністративно-командній системі в політиці. Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилося від непу й розпочало докорінний переустрій держави, який отримав назву «радянська модернізація».

У 1925 р. ХІV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію, який передбачав створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості,

метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР.

У 1927 р. на ХV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на колективізацію сільського господарства — об'єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства (колгоспи, радгоспи).