(ІІІ-група) Робота над мелодичною лінією пісні "Моя дитяча мрія"
Вібрато – це плавний, але швидкий, перехід від одного звуку до іншого.
Вібрато – також одна із ознак того, що голос співака вільний, без м’язових зажимів, як в голосовому апараті, так і в усьому тілі. Часто звучить питання чи можна робити вібрато на белті? Можна, але змикання голосових зв’язок має бути збалансованим, щоб не було перезмику, який в свою чергу блокує гарне вібрато.
Розрізняють три види гортанного вібрато: низькочастотне, середньочастотне і високочастотне.
Вібрато низької частоти досить амплітудне, широке, коливання між нотами більш повільне, розтягнуте. Такий вид вібрато використовується не так часто, але його полюбляють додавати в госпельну музику на кульмінаційних моментах. У деяких виконавців цей тип вібрато являється характерною особливістю виконавського стилю.
Середньочастотне вібрато вважається найбільш приємним для слуху, деякі люди його ще називають природнім. Коливання досить рівномірне, гармонійне і являється найбільш поширеним у використанні.
Вібрато високої частоти ще один вид, який не користується популярністю через специфічність звучання. Він характеризується високою частотою тремоляції. Його також називають молоточковим вібрато. Але у деяких виконавців все-таки можна його зустріти, наприклад Jessie J або Sia досить цікаво використовують високочастотне вібрато у своїй творчості. Також часто таке вібрато можна почути у французькому шансоні.
Хитаємо 2 ноти по півтону. Спочатку повільно, поступово прискорюючи темп. Важливо, щоб вібрато було рівним по ритму. Переходимо з ноти на ноту дуже плавно.
Пульсація. Обираємо одну зручну ноту і підштовхуємо її. Просто тримаємо одну ноту і намагаємось без пауз її підкреслювати, штовхати.
Співаємо англійське слово “he” на одній ноті. Повторюємо два рази “he-he” з паузами (як на стакато) і за третім разом продовжуємо тримати звук, але уявляємо наче між голосними є приголосна “h”.
Цей варіант для тих, хто хоче знайти високочастотне вібрато. Спробуйте лише посміятися як Вуді Вудпекер, а потім перенести цю техніку на спів.
Мажор (від латинського major – «більший») – музичний лад, акорд якого побудований на великій терції; характеризується переважно бадьорою, радісною прикрасою звуку.
Мінор (від латинського minor – «менший») – музичний лад, акорд якого побудований на малій терції; зазвичай звучить сумно, похмуро.
Естетичний контраст між мінором і мажором – один з найважливіших в музиці.
У більшості випадків мажорні акорди відчуваються слухачами як радісні, в той час, як мінорні сприймаються сумними. Пам’ятаєте, як звучить мажорний «Весільний марш» Мендельсона? https://www.youtube.com/watch?v=l7_m1om82o4
Ви думаєте, що всі марші зазвичай бадьорі й енергійні? Це не завжди так: наприклад, «Похоронний марш» Шопена написаний в мінорі, а тому при прослуховуванні створює відчуття трагічне, скорботне. https://www.youtube.com/watch?v=M-5ZkrA1REM&t=13s