Діти, школа, вчитель… Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи… Школа… Саме тут бурхливо живе дитинство, вчиться, швидко росте і мужніє. Школа... Цей чудовий, неймовірний світ, сповнений багатоголосої, дзвінкої радісті, дитячої безтурботністі, де все так просто і легко. І вчитель, від якого ти взяв щось для себе; який впевнено вів тебе дорогами пізнання.
Перша вчителька
Я зазирну в маленькі оченята,
Дитячої долоньки я торкнусь руками,
Пишу життя, яке мої малята
Із пам’яті не викреслять з роками.
Свій скарб батьки довірили мені,
Щоб йти в майбутнє вірними стежками.
Я пам’ятати буду, навіть уві сні
Таке звання почесне – «друга мама»!
Н.Єфремова